Як живеться українським військовим в авдіївській промзоні
Танки, щоправда, затихають і наших позицій не атакують. Але тишею тут і не пахне.
Все щедро засіяне нерозірваними боєприпасам та осколками. Ні на землі, ні на спорудах немає жодного живого місця.
Про таке перемир'я на авдіївській промзоні щодня розповідають у новинах. Хоча жодна телекамера або слово журналіста не здатні передати всього, що тут відбувається і донести правду до тих, хто весь час висловлює занепокоєння або обіцяє мир дипломатичним шляхом.
На ранок молодий офіцер Роман особисто обходить всі позиції. Оцінює пошкодження, контролює, аби все було в нормі. Окрім домашнього затишку, молодий офіцер мріє лише про одне.
Читайте також: ЗСУ готові до введення воєнного стану, – Міноборони
Роман все життя хотів стати військовим, навіть попри супротив батьків. Але своєму синові, розповів, не хоче військової долі. Керувати такою кількістю солдатів у найпекельнішій точці бойових дій – не легка справа.
Спати доводиться по кілька годин на добу. Та Роман запевнив, що ні втома, ні небезпека не можуть стати на заваді. Бо і він, і його товариші прийшли сюди не заради чинів, орденів та медалей. Вони хочуть відстояти правду.