Чи хоче від нас Євросоюз чогось надзвичайного? Чогось скерованого на те, аби позбавити Україну конкурентних переваг чи зробити життя українців гіршим? Ці питання висять у повітрі, бо відповідь на них не дуже зручна для тих, кому вони адресовані. Про це пише Олена Зеркаль.

Що ж від нас хочуть європейці?

Візьмімо за основу лист єврокомісарів, надісланий до Верховної Ради в середині вересня, на початку минулої пленарної сесії. Список перелічених там законів умовно ділиться на три однаково важливі для українців категорії: боротьба з корупцією, ефективність роботи державних органів та добробут.

Антикорупційна стратегія 2026 – 2030 – назва говорить сама за себе. У ній ідеться про те, як має розбудовуватися антикорупційна інфраструктура. Вона з травня очікує розгляду у Верховній Раді.

Конкурси для вступу на державну службу – це боротьба з феодальними замашками та кумівством. З квітня у Верховній Раді триває підготовка відповідних законопроєктів до другого читання.

Затвердження процедури банкрутства – це створення правової рамки для виходу малого і середнього бізнесу з кризи та підвищення ефективності управління державним майном. З лютого по вересень 2026 року проєкт лежав у Верховній Раді й лише тепер готується до другого читання.

Закон про оцінку майна переводить на міжнародні стандарти й, серед іншого, дозволяє адекватне відшкодування збитків. Він понад рік лежав у Верховній Раді до першого читання, тепер готується на друге.

Міжнародні експерти з відбору до Рахункової палати не цікавитимуться, з якої партії кандидат до органу, який перевіряє, як витрачають наші податки та міжнародні позики – зокрема на оборону, ліки й відбудову. У вересні Рада провалила це голосування, комітет подав повторно.

Новий Митний кодекс переводить українську митницю на правила ЄС, які стануть запобіжниками зловживань на митниці. Він був внесений до Верховної Ради цього літа, зараз лише готується на друге читання.

І це ми говоримо лише про те, що конкретно прив'язане до грошей, а є ще зобов'язання, які Україна має виконати, аби вступити до ЄС. Ідеться, зокрема, про судову реформу, реформу ДБР, незалежну експертизу для НАБУ. Усі ці закони спрямовані на посилення верховенства права в Україні.

Ми вже втрачаємо європейські кошти

На 6 жовтня зволікання вже коштує Україні 5 мільярдів євро за планом Ukraine Facility. Ось за що:

  • боротьба з корупцією (близько 1,7 мільярдів євро): антикорупційна стратегія, прозорий відбір керівників прокуратури, дисциплінарна відповідальність прокурорів, посилення протидії відмиванню грошей, прозорість переказів криптоактивів;
  • фективність державного управління (близько 1,6 мільярда): зміни до закону про держслужбу, сучасний портал вакансій держслужби, незалежні наглядові ради та корпоратизація держпідприємств, незалежний статус енергорегулятора НКРЕКП, відновлення закону про державну допомогу;
  • добробут громадян (приблизно 1,8 мільярда євро): спрощене банкрутство для малого й середнього бізнесу, стратегія захисту прав людини, захист від шахрайства з платіжними картками, дорожня карта лібералізації ринків газу й електроенергії, вимоги до енергоефективності будівель.

Часу залишилось мало

Про те, як гальванізувати процес ухвалення законів у парламенті, я вже писала. Разом із тим, уряд Корецького заявив, що на кінець вересня із 42 запланованих рішень виконано вже 17. Решту 25 пообіцяв завершити до 15 жовтня, тобто за 9 днів.

І тут питання не в тому, наскільки негативно в Брюсселі сприймають затягування Україною ухвалення обіцяних законопроєктів, а в тому, як до цього ставимося ми самі. Адже йдеться не тільки про гроші.

Кожен із вищезгаданих законів сприятиме створенню належних правових рамок, усуненню зловживань і зменшенню корупції, що саме по собі сприятиме і бізнес-клімату, і тому, що гроші не зникатимуть мішками.