Якими традиціями українці зустрічали весну в давнину
Наші предки настільки чекали приходу весни, що до весняного циклу свят відносили навіть Стрітення, а це все-таки 15 лютого.
Вважалось, що весна остаточно вступить у свої права на Благовіщення, але й до того було три важливих свята. Виконаєш усі їхні правила – тобі гарантований добрий рік і багатий урожай.
Перше з них – святої Явдохи 14 березня – день, коли прокидається бабак, а риба розбиває хвостами лід. З самісінького ранку наші предки зустрічали весну: виходили до схід сонця на високий пагорб, ставали на воротах або вилазили на дерева і кликали її. Потім Господар заносив додому талу воду й наказував кожному вмитися.
У центральних регіонах України жінки висівали в горщики розсаду, сподіваючись, що свята Явдоха вбереже її від морозу. І, найголовніше, саме цього дня починали співати веснянки – мелодії ці лунали аж до Зелених свят.
22 березня – українці згадували 40 святих. Відповідно число "40" було головним. Господині пекли 40 булочок у формі пташок, тоді вважали, що саме стільки видів пернатих повертається з вирію. Старші жінки запалювали в церкві 40 свічок і били 40 поклонів. І горе чекало на того, хто посміє цього дня працювати – бідолаха заробить собі 40 болячок. На цьому магія числа не завершувалась.
Читайте також: Якими дивними та магічними властивостями українці наділяли лелек в давнину
Хоча свято й було провісником весни, але українці запевняли, що попереду може ще бути 40 приморозків і 40 святих можуть накидати на землю 40 лопат снігу. У цей день рахували лисих чоловіків у селі: скільки нарахують, стільки днів ще буде мороз.
І на останок свято Теплого Олекси – 30 березня. Казали, що він зводить зиму нанівець. Цього дня пасічники випускали бджіл і просили в Бога медового літа.
Мисливці запевняли, що на Олекси прокидаються ведмеді й вирушають на пошуки поживи. Але помітити тварин важко, бо їм соромно за своє худе тіло, тож вони ховаються в кущах, доки не від'їдяться.
Та чи не головним обрядом на Теплого Олекси було потоптати ряст. Наші предки вважали: хто навесні його потопче – проживе ще один рік. Тому навіть літні й немічні люди виходили в поле і, знайшовши квітку, енергійно приминали її ногами, приказуючи: "Дай, Боже, потоптати і того року діждати".