Сім'ю, на чиєму подвір'ї поселився лелека, ніхто в селі не міг обмовляти, адже здавна вірили: ці пернаті обирають тільки добрих і працьовитих людей. Тож українці всіляко намагались заманити птахів до себе, витягуючи на високий стовп чи солом'яний дах колесо від воза. У деяких регіонах цю місію довіряли холостяку й молодій дівчині.

Пернатий гість мав неодмінно принести в оселю щастя і злагоду, навіть залишене на зиму гніздо охороняло будинок від злих духів. У сім'ї припинялися сварки, діти росли здоровими, а господар садиби міг розраховувати на добрий урожай. Більше того, лелеки й самі впливали на людей. Якщо в домі були негаразди чи хтось хворів, птахи приносили злагоду і зцілення.

Іноді лелеки раптово покидали обжиті гнізда. Українці вірили – це на біду. Ще гірше лихо чекало, якщо зруйнувати гніздо. За жорстокість чорногузи могли й самі помститися: підпалити стріху або принести у двір змій. Найбільша кара чекала на вбивцю лелек. Є повір'я, що за кожного закатованого птаха доля забере у кривдника дитину.

Птахи ці не прості: предки вірили, що в березні вони прилітають не з вирію, а з раю – прямісінько від богів, тому й мають чарівні властивості. До прикладу, приносити дітей. Жінки, побачивши навесні лелеку, кидали йому навздогін хліб або траву, задобрюючи. Діти, які хотіли мати сестричку, бігли за птахами й гукали: "Буську, принеси Маруську!" або ж ставили на вікно тарілку з сиром.

З дітьми пов'язували й чорні обриси на крилах. Існує легенда, що птахи рятували дітей із палаючої хати. Батьків не було поруч, тож кинулися у вікно і винесли дітей. З того часу в них чорні крила, а ноги і дзьоб – почервоніли від полум’я.

А от за іншою легендою, лелека походить від людини, яка згрішила колись перед Богом і тепер, у пташиній подобі, спокутує свою провину. На зиму чорногузи відлітають у вирій до далекої країни. Там нібито купаються в озері й перетворюються на людей. Навесні омиваються в іншому озері й знову повертаються додому птахами.

Читайте також: Заклинання, пісні та небезпечні ігри: як в давнину українці проводжали зиму та чекали весну