Йдеться про поспіхом розглянутий правоохоронним комітетом Ради законопроєкт №11340, що стосується угод про визнання винуватості в кримінальному провадженні по корупційних злочинах.
Дивіться також Судова та містобудівна реформи: чому все так довго і важко йде?
Небезпека законопроєкту №11340
Взагалі, в таких угодах нічого поганого немає, вони практикуються в юриспруденції по всьому світу: обвинувачуваний погоджується визнати себе винним, йде на співпрацю зі слідством, здає "подільників" чи замовників, виконує ще ряд прописаних умов – і за це йому зменшують покарання.
Але те, що породив правоохоронний комітет Ради, фактично є інструкцією з легального відкупу корупціонерів. За їхнім текстом, тепер підозрюваний може укласти угоду про винуватість, далі суд (або суд та прокурор) вирішить, чи прийняти таку угоду, і в разі прийняття – підозрюваний просто сплачує штраф у розмірі від 204 тисяч до 204 мільйонів гривень, залежно від тяжкості злочину.
Зловмисник не втрачає посаду, не отримує строку ув'язнення, не вноситься до спеціального реєстру корупціонерів – ні, він може просто продовжувати перебувати на посаді (себто й далі отримувати хабарі та красти).
До речі, буквально днями один із народних депутатів отримав від НАБУ підозру в отримання хабаря (близько 3,4 млн гривень). Отже, згідно із новим документом (якби він був прийнятий і підписаний Президентом), він зможе укласти угоду із судом, сплатити штраф і далі працювати в парламенті. НАБУ і САП б'ють на сполох, бо запропонований текст закону містить ще один важливий нюанс: підозрювані можуть не викривати організаторів або співучасників корупційного злочину і не повинні надавати слідству потрібну інформацію.
Тобто з поняття "піти на угоду зі слідством", власне, зникає елемент угоди: зменшення покарання за рахунок повного розкриття злочину і притягнення до відповідальності більшої кількості винуватців. Тепер вся угода полягає в можливості сказати "пробачте, винуватий, більше так не буду, мамою клянуся!" і сплатити штраф.
Навіщо це робиться
З огляду на зростаючу кількість справ, відкритих останнім часом антикорупційниками щодо депутатів, дуже схоже на закон, прописаний "для своїх". Крук крукові око не виклює, а депутат депутатові підстелить соломки, аби ці настирливі антикорупційні органи, нарешті, відчепилися і дали робити свої справи за визначений прайс.
Звісно, це лише перше читання, законопроєкт потребує допрацювання. Тож шанси не допустити настільки корупційний документ ще є, але для цього потрібен суспільний розголос.
А як взагалі аж 231 народному обранцеві спало на думку прийняти такий документ? Почалося все з вимог Євросоюзу щодо удосконалення законодавства про угоду підозрюваних зі слідством. Вимоги були висунуті у звіті за 2023 рік, тож наш уряд зобов'язався протягом нинішнього року внести зміни до кримінального та кримінально-процесуального кодексів, детальніше прописавши алгоритми таких угод.
Але ні, Євросоюз не казав нам нічого про повернення середньовічної практики церковних індульгенцій, коли можна грішити за визначений прайс або відкупитися від покарання за корупційні злочини, як в нашому випадку.
Дійсно, до сьогодні українське законодавство не пропонувало насправді вигідних водночас обом сторонам варіантів співпраці слідства й підозрюваного у корупції. І підозрювана особа, яка не була організатором корупційної схеми, навіть при повній співпраці зі слідством не могла отримати значного зменшення терміну тюремного ув'язнення.
Через це склалася ситуація, в якій обвинувачені обирають не співпрацювати, а затягувати судові процеси, аби згодом зіскочити зі справи за строком давності. Навіщо комусь викривати своїх співучасників та організаторів схем, якщо це не несе великої користі?
А новий закон, прописаний згідно із вимогами Євросоюзу (з виконанням яких пов'язана грошова допомога Україні), мав би збалансувати вигоду, яку отримує слідство від угоди, із пом'якшенням покарання для обвинуваченого. Але точно не узаконити скасування покарання за відкуп. Можливо, текст закону був би кращим, якби на обговорення законопроєкту (вони ж мали бути, так?) запросили представників антикорупційних органів, але ніхто нікого не запрошував.
Депутати просто вирішили хитро всидіти на двох стільцях – виконати вимогу ЄС і написати зручний і вигідний корупціонерам топ-рівня документ, за яким від вироків можна буде відкупатися, навіть якщо йдеться про тяжкі корупційні злочини, без необхідності здавати співучасників. Тобто олігархи рівня того ж Коломойського зможуть витратити решту від походу в ресторан на "угоду зі слідством", як це тепер буде називатися, і уникнути ув'язнення та зобов'язання розкривати деталі корупційного ланцюга.
Взагалі-то це корупційний фактор, на що вказав комітет із питань антикорупційної політики після прочитання поданого депутатами тексту. Ще доволі жирна точка корупції виникає на етапі затвердження угоди про визнання провини: спочатку це має зробити прокурор, а потім суд.
Тож корупціонеру треба не тільки заплатити державі офіційний "відкат", але ще й дати на лапу прокуророві за погодження і суду за затвердження. Скромні корупціонери можуть і не потягнути таке, зате породисті та досвідчені точно потягнуть, а може, дуже скоро виникне і каста спеціальних прокурорів та суддів, експертів із погодження визнання провини із відомим цінником.
До речі, в нинішньому вигляді проєкт розширює можливості уникнути покарання за угодами не лише у справах НАБУ і САП, але й в Нацполіції, ДБР, Офісі Генпрокурора.
Щодо проблематики укладання угод зі слідством, можна згадати приклад відносно нещодавнього кейсу САП щодо ексміністра Миколи Злочевського. Адже в ідеалі така угода має призводити до виходу на організатора корупційної схеми. А у справі Злочевського після укладеної угоди слідство виявило, що організатора… немає.
Злочевський сплатив 500 мільйонів гривень проєкту Армія Дронів і ще на 160 мільйонів купив для ЗСУ обладнання, натомість за угодою замість 5 років в тюрмі отримав рік іспитового терміну. А САП згодом випустило комюніке, що все добре і за планом, он яка класна допомога для армії вийшла. Коротше, це явна демонстрація проблематики застосування цих угод самими інституціями та корінних проблем слідчої й судової системи. Ось на них і слід було б сфокусуватися.
Якщо законопроєкт приймуть в нинішньому вигляді, можна забути про справедливість
А якщо законопроєкт буде прийнято в нинішньому вигляді, тоді можна забути про справедливість стосовно олігархів, продажних міністрів і народних депутатів, підозрюваних у корупції.
Їм достатньо буде просто закласти в бюджет наступної оборудки вказаний у законі штраф. Не дивно, що стільки депутатів намагаються по-тихому й кулуарно проштовхнути цей законопроєкт; мабуть, актуальні успіхи антикорупційних органів почали їх трохи напружувати (наразі під підозрою у скоєнні корупційних злочинів знаходиться близько 10 нардепів).
І можливість протягнути до законодавства власну індульгенцію гріє їхні серця. За абсолютним збігом обставин, значна частина схоплених на корупції нардепів належать до провладної фракції, як і основних творців тез, закладених у текст нового закону.
Отже, законопроєкт №11340 є важливим, потрібним і актуальним. Але у нинішньому вигляді це – катастрофа і фарс, максимально далекий від тих вимог, які висували щодо нього експерти з Євросоюзу. Світові практики угоди зі слідством є в усьому світі, але вони являють собою складні механізми, в яких враховується баланс між тяжкістю злочину, ступенем зниження покарання і корисними даними, які слідчі органи отримають для розкриття чи попередження інших аналогічних злочинів.
А зараз законопроєкт виглядає, як базарний кіоск, в який зловлені за руку кишенькові крадії повертають вкрадене і сплачують штраф, після чого повертаються в натовп і продовжують обирати кишені.
Тільки крадії ці чомусь мають високі посади в держорганах чи посвідчення нардепів. Без суспільного резонансу ми ризикуємо отримати черговий документ, який наші європейські колеги, вочевидь, не сприймуть, зате однозначно сприйматимуть Україну не просто корупційною державою, а й такою, яка не прагне цього змінити.
А у період, допоки у когось не знайдеться політичної волі цей закон скасувати та прийняти нормальний, матимемо класичні угоди із чортами, продаючи за нечисті гроші можливість жити в чесній правовій державі.