Під їхню музику проходила юність моїх батьків, під Scorpions вони дорослішали, закохувалися, одружувалися, з цієї групи розпочиналася чи не кожна вечірка 70-х – 80-х, й мало не в кожного вдома була бодай одна вінілова платівка із їхніми записами. Після 45 років на сцені та понад 20 виданих альбомів, «Скорпіони» таки вирішили завершити свою рок-н-рольну кар’єру.

«Зараз ми хочемо завершити дивовижну кар’єру Scorpions на високій ноті. Ми надзвичайно вдячні долі, що навіть після стількох років ми не втратили пристрасть до музики. Саме тому ми прийшли до єдиної думки, що Scorpions досягли кінця свого творчого шляху. Ми завершуємо нашу активну гастрольну діяльність і в цьому турі прощаємося з нашою публікою по всьому світі… Ми хочемо подякувати всім нашим фанатам за нескінченну підтримку впродовж довгих років», – кажуть самі музиканти.


Фото: Мирослав Пархомик

І ось, 27 жовтня, перед «судним днем» в Україні (це я про цьогорічні вибори народних депутатів), Scorpions приїхали зі своєю програмою до Львова. Сказати, що людей, які заплатили по 400 і більше гривень, аби потрапити на львівський велотрек СКА і послухати улюблену групу, було багато – не сказати нічого. Їх були тисячі. Напередодні прочитала, що розкупили більше 7 тисяч квитків, але, хоч і на око скажу, та їх було значно більше (тисяч зо 9 або й 10). Люди годинами стояли у черзі, аби лише потрапити до зали (стільки ж, аби вийти звідтіля). Сама ж публіка була найрізноманітніша – від маленьких діточок, які слухали легендарний рок на руках і плечах своїх батьків, і до літніх людей, для яких Scorpions – це їхня, скажімо, пізня молодість. Географія – така ж різноманітна: від сусідньої Польщі й до гостей з інших західних і центральних українських областей, з Києва та навіть гості зі сходу.

Задаюся питанням, яка ще група могла б зібрати у Львові стільки люду? Важко сказати… ймовірно, Metallica, AC/DC, можливо ще Rammstein, може, SOAD чи молодші – RHCP або Muse.


Фото: Мирослав Пархомик

Хоч грандіозне очікуване шоу й розпочалося із затримкою у майже дві години, ситуацію врятував Клаус Майне, який відкрив шоу українською мовою. «Добрий вечір, Львів! Як справи?», – пролунало з його вуст із невеликим німецьким акцентом, що зірвало шалені оплески і довготривалі верески й свисти. Let the show begin!

Майже дві години й близько 20 найвідоміших хітів групи, які супроводжувались спецефектами (до кожної пісні у додаток – набір піротехнічних засобів) й відеорядом (до речі, все обладнання, включно зі сценою і світловим й звуковим обладнанням, група возить із собою по всьому світі). 60-річні дідусі доволі жваво стрибали по сцені, роздаючи то барабанні палички від Джеймса Коттака, то медіатори від Рудольфа Шенкера, Маттіаса Ябса та Павела Мачіводи, а то й повітряні поцілунки від вокаліста Клауса Майне молодим фанаткам, які з-під сцени простягали йому букети троянд.

А на одній із пісень вокалістові вручили український жовто-блакитний стяг (із видрукуваним на ньому написом «Scorpions»), на плечах з яким він заспівав кілька балад (зокрема, «The best is yet to come» і «Send me an angel»), що теж викликало шалений фурор у велетенському залі.


Фото: Мирослав Пархомик

Особливу увагу заробив «шалений» Коттак, який завдяки своїм емоціям, барабанним соло та жонглюванням паличками просто таки підривав публіку. А коронним його трюком стала «сцена на барабанах», коли він повернувся до залу спиною й зняв футболку з написом «Rock&Roll forever», під якою всі розгледіли татуювання на усю спину того ж напису з футболки. Зал зайшовся оплесками.

Завершили ж німецькі рокери своє двогодинне шоу, потішивши піснею «Rock you like a hurricane».


Фото: Мирослав Пархомик

Мабуть, таки згадаю й про не надто позитивні моменти. Ні, ні, самі музиканти тут ні до чого, в них все по плану, грандіозно й шикарно. Підвела організація самого львівського дійства. Не скажу, що вона була жахливою, але до світового чи бодай єврорівня таки не дострибувала. Бажаючі потрапити на концерт відстоювали по 2-3 велетенські черги, після кожної дізнаючись, що це вхід не для власників тих чи інших квитків і пекельне відтоптування ніг розпочиналося знову. Класифікація на «віпів» та «невіпів» до кінця таки й не була зрозумілою, як і роль ЗМІ…

Чулися претензії до звуку, щоправда, тут я критикувати права не маю, бо, якщо брати до уваги те, що приміщення побудоване для спортивних подій, то звук був хоч і не грандіозним (як би це було на сцені якогось, наприклад, німецького концертного залу), та цілком прийнятним. А ще, я відверто зізнаюся, що гурт «на розігріві» я вперше бачила (але, може то всього лиш моя необізнаність).


Фото: Мирослав Пархомик

Проте, це тільки дрібні недоліки, які не могли зіпсувати шаленого «музичного ритуалу», який з душею і натхненням влаштували нам геніальні німецькі рокери, за що їм низький уклін і вдячне вухо й око кожного із фанатів.


Фото: Мирослав Пархомик

P.S: До речі, концерти Scorpions відбулися ще у Києві (29 жовтня) та Дніпропетровську (31 жовтня). Сподіваюся, там отримали такий ж «кайф» від «легендарних дідусів»:)