Згадати Все. Коли всі таксі були "Волгами"
"Наші люди на таксі в булочну не їздять". У цій фразочці з далеких шістдесятих – уся суть таксомоторних перевезень. Дорого, статусно і далеко не щодня. Згадуємо, як працювало таксі, – від радянської епохи і до буремних дев’яностих.
Почнемо з логотипа. Таксі – це неодмінно "шашечки". Спочатку гра надихнула організаторів перших автоперегонів на створення строкатого фінішного прапорця.
Читайте також: Згадати Все. Як зароджувалось FM-радіо
Пізніше одна з перших американських фірм таксі взяла шахове поле за свій логотип. Мовляв, доставляємо з вітерцем. І це лого намертво припаялося до дверцят таксі. А його відсутність наштовхувала на підозри.
Перевага – однозначно за "шашечками". Послуги з перевезення за радянських часів надавали винятково державні таксопарки.
На той час всі таксисти їздили в уніформі. В усіх були білі сорочки, сині піджаки, кашкети і шеврони,
– зазначив водій зі стажем Олексій Медведський.
Так-так, кермували й жінки. На весь Київ було 40 жіночих екіпажів. І пасажири на таксиста в спідниці реагували по-різному.
Перед тим, як сісти за кермо, водії проходили обов'язкові чотиримісячні курси з досвідченим інструктором. Головне – вивчити всі адреси, як "Отче наш".
Як можна було замовити машину? Варіантів кілька. Найменш популярний – телефонний дзвінок у службу таксі.Це спосіб для тих, у кого є домашній телефон, ну або добрі сусіди, що пустять до апарату. А ще – море часу. Бо викликати таксі телефоном означало стати на чергу в диспетчерській. І коли туди заїде хтось з водіїв – лише тоді він отримає замовлення.
Набагато більш популярний метод – піймати таксі з руки.
Що сигналізувало потенційним пасажирам, варто зупиняти машину чи ні – дивіться у програмі.