За плечима рюкзак з металевою рамою "Єрмак", на голові шапка-півник з написом "Спорт" і нерідко з густою бородою – так виглядав типовий турист радянського періоду.
Читайте також: Згадати Все. Переваги і недоліки літнього таборового життя
Вирватися з дому і спробувати виживати в умовах дикої природи – цьому навчали ще зі шкільної парти.
Була гра – військово-спортивна. Називалася "Зорніца", проводилася щороку. Там різні вікові групи брали участь. І частиною гри було навчити людей жити в лісі, розставляти намети. Фактично, це було скопійовано зі скаутів. Та, в принципі, це було цікаво, і багато дітей хотіли брати у цьому участь,
– розповів історик Георгій Касьянов.
Раз в рік кожна школа зобов'язана була виставити команду і на туристичні змагання. І спробуй тільки не зав'яжи морський вузол. Та орієнтуванню в лісі приділяли чи не найбільше уваги. Ну хто ж з нас не пам'ятає як визначити північ?
"Мох на стовбурах дерев – північ. Гола кора – південь. І сонце ніколи не підводить, ну і зірки", – згадує спортивний журналіст Валентин Щербачов.
У нинішнього покоління ці девайси називаються одним словом – GPS-навігатор. А тоді доводилось дорогу шукати навіть... язиком.
Карта – то перший орієнтир. А потім слід не соромитися у місцевих запитати. Ти не знаєш – не роби із себе знавця,
– додав Щербачов.
У які краї могло занести тодішнього туриста – дивіться у програмі.