Британці провели операцію "Катапульта" – прямий напад на кораблі союзної Франції. Десь це була спроба повноцінного захоплення кораблів у портах, як у Портсмуті, десь перемовини і роззброєння, як в Александрії, а десь – повноцінний і кривавий морський бій, як в алжирському Мерс-ель-Кебірі, де від вогню союзників загинуло понад тисячу французьких моряків. Про це пише Юрій Гудименко.
Уроки історії: невдала операція, за яку довелося відповідати
Операція пройшла не надто успішно як з військової точки зору, так і з політичної. Більшість кораблів французів уціліла. А самі французи, особливо флот, почали бачити в британцях ворогів, не менших за німців.
Дипломатичну кризу і недовіру між французами та англійцями повноцінно не вдалося подолати до кінця війни. Наслідки були важкими і вагомими.
Наказ про атаку й операцію був виданий офіційно. Рішення ухвалював прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль. Частина офіцерів була проти атаки, і сам факт нападу на союзників окремо розглядався в Палаті лордів вже після війни.
Атака на союзників ніколи не робить честі. Але у цьому конкретному випадку накази були віддані письмово й офіційно, підписи проставлені, відповідальні відомі, і прапори підняті. Ніхто з британців не ховався від відповідальності.
У США ніхто не відповідатиме
Зараз хтось у США дихає, розмовляє і живе, знаючи, що він міг попередити нас про російську атаку і не зробив цього. Але США мовчать.
У Деснянському районі Києва загинула щонайменше одна людина, яка могла б жити.