Складний вузол історичних передумов, релігійних мотивів та прихованих інтересів глобальних гравців сплівся у цій виснажливій війні. 24 Канал розповість про все це трохи докладніше.
Звідки у суворих горах Ємену з'явилося угруповання, що кинуло виклик світу?
Ємен, який античні географи поетично називали Arabia Felix, Щаслива Аравія, сьогодні перетворився на одну з найбільш кровоточивих ран на тілі Близького Сходу. Замість пахощів ладану та мирри, якими ця земля славилася тисячоліттями, повітря тут просякнуте їдким димом від розірваних снарядів та пилом зруйнованих міст.
У центрі цієї масштабної трагедії, що розгортається на перетині ключових торгівельних шляхів планети, стоїть рух, який змусив рахуватися зі своїми амбіціями не лише сусідів по Аравійському півострову, але й глобальні наддержави. Це – хусити, або, як вони самі себе називають, "Ансар Аллах" ("Партизани Бога"), і щоб зрозуміти їхню природу та феномен, слід зануритися в історію та складну релігійну географію регіону.
Хусити не виникли з нізвідки – вони є представниками зейдитської гілки шиїтського ісламу. Зейдити правили Північним Єменом майже тисячу років, аж до антимонархічної революції 1962 року. Але після втрати влади вони опинилися на маргінесі політичного та економічного життя, зосередившись у суворих і важкодоступних горах північної провінції Саада.
У 1990-х роках, на тлі висхідного впливу саудівського ваххабізму, який активно проникав через північний кордон, зейдитська еліта відчула екзистенційну загрозу своїй ідентичності. Саме тоді харизматичний релігійний діяч Хусейн Бадреддін аль-Хусі заснував рух "Віруюча молодь", і спочатку це був суто культурний та теологічний проєкт, спрямований на відродження зейдитських традицій.
Найцікавіше про хуситів та війну в Ємені: дивіться відео pisliamova
Проте ігнорування соціальних потреб хуситів із боку центрального уряду у Сані, корупція та жорсткі репресії перетворили гуртки з вивчення Корану на осередки збройного опору. У 2004 році урядові війська вбили Хусейна аль-Хусі, але це стало фатальною помилкою режиму – замість того щоб згаснути, повстання спалахнуло з новою силою.
Рух очолив молодший брат убитого лідера Абдул-Малік аль-Хусі, який перетворив розрізнені загони на дисципліновану та фанатично віддану армію. Використавши хаос Арабської весни 2011 року та слабкість перехідного уряду, хусити розпочали свій тріумфальний марш на південь. У вересні 2014 року вони захопили столицю Ємену Сану, змусивши міжнародно визнаний уряд тікати.
Проти кого насправді ця виснажлива війна в Ємені та яка її кінцева мета?
Те, що починалося як локальний бунт маргіналізованої меншини, швидко мутувало у багатовимірну геополітичну війну. Офіційно хусити воюють проти уряду Ємену (який нині представляє Президентська керівна рада). Але насправді лінія фронту пролягає набагато глибше.
У 2015 році Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати, побачивши в успіхах хуситів пряму загрозу своїй національній безпеці, сформували військову коаліцію (туди входили також Бахрейн, Кувейт, Катар, Єгипет, Йорданія, Марокко й навіть Судан). Ці країни дуже не хотіли, щоб Ємен став повністю підконтрольним головному регіональному ворогу – Ірану. Власне, іранський фактор є ключовим у розумінні військової стійкості хуситів.
Війна в Ємені на мапі – як розгорталися події раніше: дивіться відео johnnyharris
Саме Тегеран забезпечив повстанців технологіями, які перетворили їх з гірських партизанів на армію, здатну завдавати стратегічних ударів. Балістичні ракети, сучасні безпілотники-камікадзе, протикорабельні комплекси та морські міни – цей арсенал дозволив хуситам не лише витримати роки нищівних бомбардувань, але й перенести війну на територію ворога, атакуючи нафтопереробні заводи та аеропорти у глибині Аравійського півострова.
І тут важливо розуміти, що між Саудівською Аравією та ОАЕ також є розбіжності. Ер-Ріяд послідовно виступає за територіальну цілісність країни та підтримує офіційний уряд Ємену, щоб уникнути хаосу на своїх кордонах. А от Абу-Дабі зробив ставку на фінансування південних сепаратистів із Південної Перехідної Ради, прагнучи дістати контроль над стратегічними портами та морськими торгівельними шляхами в Аденській затоці.
Станом на 2026 рік конфлікт остаточно набув глобального виміру, перетворившись на позиційну, але вкрай небезпечну війну на виснаження. Хусити міцно контролюють північний захід Ємену, де проживає переважна більшість населення країни. А контролюючи важливу частину узбережжя Червоного моря, вони здобули безпрецедентний важіль тиску на світову економіку, зокрема через атаки на комерційні судна в Баб-ель-Мандебській протоці.
Це локальне угруповання здатне паралізувати один із найважливіших морських маршрутів, змушуючи США, Велику Британію та їхніх союзників втягуватися в дороге та складне асиметричне протистояння на морі та у повітрі. Тобто війна в Ємені – не просто зіткнення армій чи боротьба за контроль над протоками, а потенційна гуманітарна катастрофа апокаліптичних масштабів.
При тому Ємен як країна фактично не існує – це розірвана на шматки територія без єдиного центру управління, економіки та закону. Понад 80% тамтешнього населення критично залежать від міжнародної допомоги, а мільйони дітей балансують на межі голодної смерті. Зруйнована інфраструктура, тотальна бідність та спалахи середньовічних хвороб відкинули Ємен у цивілізаційну прірву, і як вибратися з неї – абсолютно не ясно.