Помилки Ле Пен, лівизна Макрона: інтерв'ю з експертом перед 2 туром виборів у Франції

2 тур виборів у Франції

Про другу спробу Меланшона за 5 років, перегляд політичного курсу від Макрона та путінську модель президентства від Ле Пен – розповів кандидат політичних наук, журналіст – міжнародник Максим Соколов ексклюзивно з французького Ліона для сайту 24 каналу.

Читайте також Вибори у Франції: Макрон і Ле Пен зустрінуться в другому турі

Максим Соколов, кандидат політичних наук

Макрон чи Ле Пен, яким буде Ваш прогноз, Максиме?

Очевидно, що Макрон.

Як на шанси Ле Пен вплине звинувачення у шахрайстві?

Зрозуміло, ця історія тягнеться ще з 2017 року. І від тоді ніяких зрушень не було. Прокуратура вивчає і може вивчати ще довго. До реальних звинувачень якщо дійде, то тільки після 2 туру. На її прихильників це точно не вплине, бо звинувачення лунають з боку ЄС, який вони не люблять і не довіряють.

А ті, хто роздумує, можливо і відвернуться, але це точно не буде масовим явищем, яке вплине на результат виборів Загалом для середнього француза ця історія із розтратою коштів ЄС нецікава. Її витягли під час виборів 2017 і зараз.

Що показав перший тур?

Максиме, підбийте будь ласка, підсумки першого туру.

Він відбувся неочікувано цікавим. Особливо його друга частина. Сам Макрон не оголошував себе напередодні виборів кандидатом дуже довго. Тягнучи натомість до останнього в намаганні вирахувати найкращий момент для вступу в передвиборчу боротьбу.

При цьому він активно себе поводив на міжнародній арені. Як ми пам’ятаємо, це якраз був період передвоєнного стану. На нашому кордоні вже були російські війська. Саме тоді французький президент активно зайнявся зовнішньою політикою – їздив до Путіна, до Зеленського. Він розраховував на те, що така активна зовнішньополітична діяльність принесе якісь бонуси перед виборами. Французький гарант до останнього сподівався стати супер-миротворцем, якому вдалося зупинити війну за крок до її початку.

Отримавши міжнародне визнання та статус миротворця, він міг би вигідно для себе розпочати передвиборчу боротьбу. Однак, це зробити не вийшло. Війна почалася. Одночасно з цим почалися проблеми у самій Франції.

Ціни на бензин зросли, суспільство занервувало, почало висловлювати своє обурення. Господарю Єлисейського палацу довелося терміново повертатися до нагальних проблем внутрішньої політики своєї держави.

Розпочав він зі зниження акцизів на пальне. І от, коли розпочалася передвиборча гонитва, виявилося, що Макронів рейтинг упав. Відбулося це якраз на тлі зростання цін на пальне та високої, як для Франції, інфляції. Почалося до всього ще й зростання цін на продукти в супермаркетах.

От в такому становищі Макрон і вступив у боротьбу. Поки Макрон втрачав відсотки, його супротивники якраз зосередилися на соціальних проблемах: інфляції, зарплатах, пенсійній та інших соціально орієнтованих реформах.

Марін Ле Пен та Жан Люк Меланшон якраз зробили на цьому акцент. Окремо стояв Ерік Земур, у якого перед першим туром було 14%. Останній виступав із дуже радикальними закликами на кшталт того, що Франція повинна покінчити з ісламізмом і таке інше.

Ще одна частка радикалів була прихильниками Ле Пен – 16-17%

Третім кандидатом, серед чиїх виборців були радикально налаштовані французи, був Жан Люк Меланшон. Показник його електоральної підтримки склав, приблизно, 12-13%.

Таким чином бачимо, що радикальна частина виборців розпорошилася між трьома претендентами на президенстьке крісло.

Зрештою саме Ле Пен вдалося зібрати всіх цих виборців довкола себе. Вона переконала їх віддати голоси саме їй тому, що на останньому етапі першого туру виборці Земура, які так активно його підтримували, врешті-решт перейшли до Ле Пен і вона змогла набрати оті 23% у першому турі.

Слід зазначити, що лідерці правих дісталася найбільш поміркована частка виборців Земура. Найбільш радикальні його прибічники залишилися з ним. Плюс вона відтягнула у поміркованої Валері Пекрес – представниці партії "Республіканці", тих виборців, які були недостатньо задоволені радикальністю Пекрес. Вона швидше себе позиціонувала, як центристка-консерваторка. Бо-бо, як кажуть французи (les bobos – в сенсі буржуа, богема).

От із таким рахунком ми і увійшли у другий тур. Коли Ле Пен перетягнула на себе майже всіх ультраправих і правих, а за Макрона проголосували центристи, помірковані ліві та соціал-демократи.

В першому турі проявився феномен Жан Люка Меланшона, який набрав понад 20% Це такий дідуган, котрий напевно пам’ятає ще Леніна з Марксом та Енгельсом. Йому вже 70 років. Він дуже талановитий політик, оратор, в нього підвішений язик. Видає дуже привабливі для народу промови. При цьому зумів захопити ще й частку молодих людей. Студентів віком від 18 до 24-х років, які обрали інтелектуальні професії на кшталт журналістів, політологів тощо.

Тобто, понад 30% виборців Меланшона – це люди молодого віку. Не тільки робітнича молодь, яка захоплюється лівими або ультралівими ідеями заради того, щоб отримувати від держави якісь подачки. Виплати, пенсії та інше.

На бік літнього кандидата стала реально інтелектуальна еліта Франції. Таке враження, що країна знову повернулася у 1968-й рік, коли у Сорбонні читали чи не Мао.

В цьому і є феномен Меланшона. Порівняно з виборами, які відбулися 10 років тому, його цьогорічний успіх вражає. Тоді він набрав 11%, а зараз вже понад 20%.

І тепер, переходячи до другого туру, ми побачимо, що головне завдання для Макрона по-перше, переконати тих, хто не прийшов на вибори. А це багато людей. При явці 74% десь 25% точно не прийшли на виборчі дільниці в день голосування в першому турі.

У Франції дуже велика проблема з абсентеїзмом (ухилення громадян від голосування на виборах). З року в рік його відсоток неухильно зростає. Цього року був встановлений новий рекорд.

Другим завданням Макрона стане переконати виборців Меланшона віддати перевагу йому. Наразі, згідно з опитуваннями, які провели вже після першого туру, голосувати за Макрона готова понад третина Меланшонових виборців. Однак, половина з них ще не визначилась.

Для Ле Пен завдання те ж саме. Переконати абсентеїстів і зібрати всіх, кого можна на фланзі ультраправих-правих. Додатково ще позмагатися за ультралівих, які не проголосували за Макрона з якоїсь причини.

Хто з аутсайдерів підтримає Макрона, а хто – Ле Пен?

Офіційно Макрона підтримали майже всі. Це і лідер зелених Янік Жадо, і лідер соціалістів Анн Ідальго, і сама Валері Пекрес, і Саркозі з Оландом. У принципі, політикум майже увесь на боці Макрона.

Щоправда, деякі з політиків-республіканців заявили, що будуть голосувати за Ле Пен, попри заклик Пекрес підтримати Макрона. Це крайні елементи цієї партії, які тяжіють до ультраправих. Серед них такі персонажі, як Ерік Сьйоті і його команда, яка є по суті пропутінською.

З чим пов’язане пом’якшення риторики Ле Пен?

Ще десь років з 10 тому вона вийшла в третій тур. Тоді ще вона стояла на дуже жорстких антиєвропейських, антинатівських та антиісламських позиціях. У цьому і є суть її партії, заснованої ще її батьком Жаном Марі Ле Пеном. Політична сила була расистською, антисимітською, антиісламістьскою.

Там зібрані всі ксенофоби. От вона з цими гаслами прийшла в той час третьою. Зрозумівши, що щось треба міняти, вона на виборах 2017 року вже була іншою. Це дало можливість вийти у другий тур. Вона все ще залишалася євроскептиком, але вже більш поміркованим. Все одно їй не вистачило голосів. Люди пам’ятали, з якими гаслами Ле Пен починала, і просто їй не повірили.

Зустріч Путіна й Ле Пен у 2017  / Фото aa.com.tr

Зараз вона зробила серйозні висновки з тієї поразки. Провівши дуже глибокий аналіз своїх помилок, заплатила хорошим політтехнологам, які провели тотальну реструктуризацію її партії. Навіть змінили назву. Раніше був "Національний Фронт", а тепер "Національне об’єднання".

Можна побачити, як Ле Пен почала зсуватися ближче до центру. Стала поміркованою правою. Це відобразилося на всіх її нинішніх гаслах. Немає більше слів про вихід з ЄС. Натомість є заяви про потребу перебудови блоку відповідно до бачення Ле Пен. Вона хоче децентралізації Євросоюзу та послаблення центру прийняття рішень у Брюсселі. Цим самим грає на руку Путіну.

Така сама трансформація риторики трапилася і в контексті ставлення до НАТО. Якщо раніше Ле Пен наполягала на повному виході з Альянсу, мотивуючи це небажанням бути підпорядкованою Вашингтону, то зараз вона каже про вихід лише з військового командування, як це колись зробив Де Голль.

Водночас це дасть змогу залишатися в політичному блоці, блокуючи таким чином вступ України на вимогу Кремля.

Та ж сама ситуація і з зоною євро. Колись суперниця Макрона хотіла повернення до франка, на чому дуже сильно погоріла. Тепер вже вона цього не хоче.

Крім того, сьогодні бачимо, як Ле Пен експлуатує питання підвищення соціальних стандартів і в цілому демонструє турботу за добробут населення. Цим лише зайвий раз виказуючи свою популістську сутність.

Наприклад, хоче знизити акцизи на пальне з 20% до 5,5%. Це автоматично знизить вартість бензину на 15%. Далі вона пропонує не стягувати податок на прибуток з людей, яким ще немає 30-и років.

Це абсолютно популістська річ тому, що утвориться величезний дефіцит бюджету.

У Франції бюджет якраз і складається лише з податків. До того ж, від неї надійшла пропозиція зберегти вік виходу на пенсію на рівні 62 років. І все це людям подобається.

Меланшон ще себе покаже?

Він зможе і у 75 років скласти серйозну конкуренцію опонентам. Цілком можливо, що за 5 років він вийде до другого туру разом із Ле Пен, наприклад. Такий варіант розвитку подій можливий за умови, якщо остання та цього разу також програє і якщо центристи не представлять свого кандидата, який би зміг стати гідним супротивником Меланшону.

Метаморфози кандидатів

Про який перегляд курсу говорив нещодавно Макрон?

Він готовий піти на поступки у питанні пенсійної реформи. Розповідає, що підняття пенсійного віку буде поетапним протягом десятиліття. Щороку хоче піднімати на 3 місяці.

Переконує молодь, що його реформа ринку праці навпаки допоможе швидше знаходити роботу. Наполягає на тому, що оновлення ринку праці дасть більше можливостей для реалізації планів молодого населення.

Таким чином він робить тактичний зсув вліво. Це робиться у зв’язку з необхідністю на цьому етапі. Не виключаю, що французький очільник, коли переможе, трошки перегляне свої плани.

Проте, на цей час, без завоювання лівого електорату йому не перемогти Ле Пен. І саме тому Макрон робить цей вимушений крок вліво.

Перші результати цього зсуву вже є. За три дні після рішення по завершенню першого туру рухатися дещо вліво, до рейтингу чинного президента вже додався 1%. Таким чином зараз баланс сил значною мірою складається на його користь(54% / 46%). Продовживши в тому ж дусі, Макрон зможе гарантовано здобути ще 5% і в такий спосіб забезпечить собі більш серйозні шанси на перемогу. Головне, щоб зараз із його боку не було якоїсь грубої помилки, яка б позбавила прихильності людей.

А що у нас із відсотковими надбаннями Ле Пен?

Вона навпаки почала втрачати симпатії виборців через свої легковажні заяви. Замість того, щоб діяти дуже обережно, права популістка зараз відразу почала робити помилки.

Запропонувала конституційну реформу, яка передбачатиме збільшення президентського терміну до 7-и років без права потім переобиратися. Виглядає так, ніби політикиня скопіювала цей підхід у свого ідейного натхненника у Кремлі.

Така пропозиція виглядає дуже дивно в час, коли демократичні країни навпаки щоразу зменшують період перебування глав держав при владі.

У Франції таке вже було. Починаючи з часів Де Голля, аж до конституційної реформи 2002 – тоді термін і скоротили з 7-и до 5-и.

Пояснюючи необхідність збільшення кількості років перебування при владі, популістка апелює до того, що 5 років замало для реалізації всіх планів. Враховуючи, що її навряд чи переоберуть потім, цей варіант для неї виглядає добре.

Вона таке за 7 років наробить, що переобрання їй точно не бачити.

По – друге, вона пропонує пропорційну систему виборів до парламенту. Останні роки у країні була мажоритарна система у два тури. Коли перший тур – змагання багатьох (10-12) партій, а до другого туру виходять перше та друге місця.

І от партії Ле Пен через її ультраправу орієнтацію не було ніякого шансу пройти до 2 туру. А навіть, коли її однопартійці туди проходили, то завжди програвали.

Цю систему вона хоче зламати. Їй дуже важливо, щоб у період її президентства вона могла забезпечити собі більшість у парламенті.

Пропорційна система голосування за партійними списками відкриє шлях потужній фракції популістів. Тоді можна буде провадити свою політику. Знову ж таки, в цьому випадку Ле Пен бажає змінити конституцію під себе.

Третій пункт – це намагання запровадити кальку з російської системи верховенства національного законодавства над міжнародним. Кандидатка від популістів пропонує зараз те ж саме.

Останнє, що мене найдужче турбує – це прагнення прикривати свої інтереси волею народу. Вона хоче започаткувати референдум з ініціативи громадян, якому буде віддано виключне право змінювати основоположний закон. Це означає забрати таку прерогативу у Національних Зборів.

Читайте також Проросійську конкурентку Макрона запідозрили у привласненні майже 140 тисяч євро

Я вважаю, що Ле Пен зараз намагається явити суспільству своє справжнє обличчя і показати, що вона робитиме насправді. Сподіваюсь, що людям вистачить проникливості зрозуміти її лихі наміри.

Ледь не забув про ще одну помилку Ле Пен: вона заявила, що заборонить хіджаб у громадських місцях. Звичайно, це розрахунок, щоб привернути голоси французів, незадоволених ісламізацією, але разом з тим відвертає не лише виборців-мусульман, а й прихильників лівих партій, які сповідують ідеї інтернаціоналізму, мультикультуралізму і таке інше.