Як Росія експериментує з Абхазією

Регіон ідеальний для експериментів – невеликий, у військовому та економічному плані повністю залежить від Росії. Можна було експериментувати та грати у народні протести та електоральні революції. Про це заявив Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

Читайте також Неочікуваний поворот в історії з авіакатастрофою в Казахстані

Не дивно, що в Абхазії були вже щонайменше чотири масштабні політичні кризи (три з них супроводжувалися масовими протестами) після яких президент залишав свою посаду. Так, Росія вчилася "грати в майдан" – усі три повалення президента через протести відбулися після 2014 року. Ну і нарешті ще один аспект – в Абхазії справді є свобода слова. Зі своєю специфікою, але є.

Такі особливості національної політики вимагали керуючої руки. Цю функцію тривалий час виконував Владислав Сурков. У 2019 році після потрапляння в опалу "здав справи" Віктору Козаку.

Але Козак, який займається електоральними процесами в Грузії та Молдові, не показав належного результату. І в той таки час в Абхазії знову спалахнуло. Формальна причина – інвестиційний договір з Росією, яким відкривалися можливості для фактично скупки всієї нерухомості регіону великим російським бізнесом. Так званий абхазький "парламент" спочатку щоразу зривав терміни "ратифікації", а потім встав дибки, й опозиційні депутати закликали народ на вулиці.

Демократія? З одного боку так, з іншого – не зовсім. "Ратифікація" інвестиційного договору ламала стару та вигідну одній персоні схему. Суть у тому, що у поточному стані відносин безперешкодно займатися відчуженням землі та будівництвом могли структури, пов'язані з міноборони Росії і Сєргєєм Шойгу особисто. Інтерес до регіону виявляло оточення Чемезова та Ковальчука. Паралельно Кирієнко дедалі більше замикав на собі питання просування російського впливу та російської "м'якої сили".

Далі все просто. Шойгу втрачає. Козак як куратор регіону виявився недостатньо неефективним у Грузії та Молдові. Ідеальний момент для великої кризи з маленькою "республікою". Одним словом, так званий "президент" невизнаної республіки Абхазія Аслан Бжанія йде у відставку.

Не одразу, але після початку протестів Росія раптом зупинила виплату зарплати абхазьким бюджетникам. Формально могла – був рядок у планах підтримки – Абхазія мала почати заробляти сама. Був скандал з ультиматумом, який поставили Бжанії влітку 2024 року, – або ратифікація і гроші або "грошей немає, але ви тримаєтеся".

Одним словом, протести, відставки, безліч кандидатів на пост президента. І новий куратор регіону – Владислав Сурков побачив можливість показати свою ефективність. Точніше, він не куратор, а менеджер. Куратором стає (і вже не приховує цього) Сєргєй Кирієнко, який, витримавши театральну паузу, показав, хто переможе на "президентських виборах".

Один із кандидатів у "президенти" (за сумісництвом "в.о. президента") їде до Москви і домовляється про продовження виплат зарплат бюджетникам Росією. Те, що не могли інші, цей "зробив за один день" – виплати пішли з обіду 6 лютого. Паралельно з цим Кирієнко відмовив у зустрічі послідовно всім п'ятьом опозиційним кандидатам у "президенти".

До чого тут Грузія та Україна

"Вибори" відбудуться 15 лютого. Вже скоро. Але важливо, що буде після. Тут важливим знаком стає порушення питання розвитку відносин із Грузією. Відповідь: "Ні про які відносини мови бути не може, поки Грузія не підпише документ, який зобов'язує відмовитися від застосування сили щодо Абхазії". Розгойдування теми та фактично ультиматум Тбілісі відбуваються на тлі протестів у Грузії.

Зауважте Це не пустий звук: чому США та Росія наполягають на виборах в Україні

А тепер моделюємо ситуацію – таки відбуваються переговори Гунби із Кавелашвілі за посередництва Росії. А також створюється певна "дорожня карта" майбутньої реінтеграції (чи нормалізації відносин). Подібний сценарій був неможливий у попередні роки, але зараз його ймовірність різко зросла. "Грузинська мрія" отримує електоральні бали (реальну підтримку та подяку населення) як партія, що просунулась у справі реінтеграції.

Росія отримує збільшення впливу на Грузію, а також чудовий кейс "врегулювання конфліктів", який демонструватиме на зовнішній арені.

Тут ми наближаємося до головного. В Україні у 2025 році можуть розпочатися переговори і навіть завершитися підписанням якогось документа. Після чого будуть вибори. І тут кейс Абхазії вкрай важливий з двох причин.

  • Цілком імовірним є підписання якоїсь "дорожньої карти". Вона може стосуватися лише гуманітарних питань, може охоплювати питання економіки чи навіть мати політичну складову. Для Москви важливим є "процес" (тут доречно згадати мінські домовленості). Ми маємо прізвища куратора та менеджера. Обидва не вперше працюють "по Україні".
  • Ми маємо парламентські вибори у Молдові, які у Москві сприйматимуть як тренування перед спробою впливати на вибори в Україні. І ми маємо любителя яскравих електоральних кампаній і створення неявних механізмів впливу "Суркова", що повернувся з "політичного заслання". А поруч людина, яка монополізувала вплив на російський інтернет та підібрала під своє крило залишки медіаімперії Пригожина.

Хоча б виходячи з цих двох пунктів кейс Абхазії варто вивчати. Можна побачити як працюють механізми, які вже сьогодні запускають по Україні.