"Актори стають національними героями": інтерв'ю з кінокомандою фільму "Позивний "Бандерас"

24 канал дізнався, причина провального прокату криється у відкритому саботажі "совкових голів" чи помилці шанованих дистриб'юторів? Що особливого відбувалось на показах фільму? Та які шанси має гідне українське кіно, щоб заслужити увагу й гарний фітбек у читача.

У продовженні ексклюзивного інтерв'ю з режисером фільму Зазою Буандзе, акторкою Юлією Чепурко та нацгвардійцем – натхненником стрічки Сергієм Башковим також читайте про творчі плани режисера та погляди кінокоманди, як розвинути українського кіно, хто або що гальмує цей процес та чому це реально важливо нині.

Читайте також першу частину: 100 українських воїнів залучили до зйомок бойовика "Позивний "Бандерас": ексклюзивне інтерв'ю

У фільмі показано сепаратистів, які розкаюються. Сергію, чи бачили Ви таке на Сході у 2014-му?

Cергій: Я таких не бачив. У нас був особливий батальйон, який відразу заявив, що полонених не бере. Тому ніхто й не приходив здаватись.

Хоча через наш блокпост проїжджали люди, які поводитися нарвано, дуже нахабно і вседозволено. І коли ми оглянули їх машину, то знайшли заборонену законом пропагандистську літературу і кілька патронів...

Спеціальна воєнна поліція, яка займається громадсько-воєнними злочинами, пояснила їм, що за все у купі порушникам "світить" 8 років тюрми… Особисто я не люблю прискіпатись до когось, якщо бачу, що людина не становить загрози, а просто не розуміє, що робить з дурості. Бо навіщо руйнувати людині і без того складне нині життя?..

Так от, після пояснень ті вибачались, надалі поводили себе більш людяно і задумувались над тим, що взагалі відбувається.

Основний конфлікт фільму базується на пошукові зрадника серед своїх… Це вигадка чи реальна історія? Чи трапляються російські агенти в армії?

Заза: Реальні історії, люди, бійці, ситуації послужили витоком інспірації. Але ж це художній твір. Тому ця лінія вигадана. Історія збудована за законами жанру. І ті ідеї, пафос, посил історії хотіли донести до глядача використовуючи жанрові прийоми детективу.

А щодо реальної ситуації… Ми ж знаємо тисячі прикладів російських шпигунів в армії!

Сергій: Далеко ходити не треба. Списки особового складу нашого батальйону ворог знав... Звідки? Зрозуміло, що хтось йому передав.

Знаходили у своєму батальйоні зрадників?

Сергій: На жаль чи на щастя, ні. Не можу уявити таку ситуацію. У нас були переважно майданівці.

Щоправда, за всю війну був заліт у одного бійця, але не напряму пов'язаний зі зрадою. Мова про несанкціоноване спілкування з місцевими і передачу інформації, яку не треба передавати. Він зробив це незумисно. Його з батальйону перевели на Київ. Доля хлопця склалась не дуже добре, і зараз він за гратами. Може, щось і знайшли…

Знаю точно: все, про що говориться у фільму – дуже реальне у підрозділах, де працюють контррозвідники. Вони, як і "Бандерас" з групою, часто використовують для прикриття саперів, бо не в кожному підрозділі ті є. До нас у Вуглегірську контррозвідники приїжджали також під виглядом саперів.

Фільм водночас і правдивий, і високохудожній. Ви створили українське жанрове кіно – захопливий бойовик за всіма критеріями жанру. Настільки Україна готова до таких фільмів?

Заза: Без сумніву, готова! Ба більше! Ми запізнились років на двадцять… Якби ще тоді відбувалось відродження в українському кіно, то багато поганого не сталося б. Відродження стається зараз. Так, цей процес складний. Так, багато заважає швидшому розвитку. Так, фідбек від глядачів міг би бути потужнішим!..

Знаєш, що заважає? По-перше, ганебно мала кількість кінотеатрів! Лише близько 500 екранів – 160 кінотеатрів – нараховується по всій Україні. По-друге, наш глядач втратив звичку ходити в кіно. А тим паче на українське кіно… А тим паче багато навіть не підозрюють, що є українське кіно!..

Але поступово ми до цього підводимо глядача. От прямо сьогодні дуже цікава ситуація – у широкому прокаті є три українські фільми: "Донбас", "Скажене весілля" і "Позивний "Бандерас". "Скажене весілля" стало рекордсменом – це перший український фільм, який заробив мільйон євро! У нашого ж фільму дуже невелика каса. І як не дивно, я просто вражений, ледь не розридався сьогодні вранці, коли побачив у Фейсбуці, що волонтери у Львові поставили 10 сітілайтів.

Я вболіваю за кожен український фільм. І я щасливий, що є різні жанри: комедії, драми, фантазійні, але мені байдуже, що в комедії 30 млн грн а в нас, мовляв, лише до мільйона. Та ради бога, най у них буде хоч 60 мільйонів. Сподіваюсь, сьогодні вони ходитимуть на "Скажене весілля", а завтра побачать, що є й інші українські фільми! Лише б це не зупинилось…

Ми крок за кроком відвойовуємо плацдарм. У минулому році мій фільм "Червоний" зібрав 3 мільйони 200 тисяч гривень, себто став першим українським фільмом, касові збори якого перевалили за кілька мільйонів. У кінотеатрах його подивилось 300 тисяч глядачів, а нещодавно в ютубі кількість переглядів перевалила за 2,5 мільйони. А далі були "Кіборги" і "DZIDZIO Контрабас". Видно, що глядач потребує таких фільмів.

Побудує думка, що люди втомились від війни… У соцмережах є відгуки, мовляв, люди не хочуть бачити війну на екранах, тому і касові збори малі. На кого, на вашу думку, орієнтований "Позивний "Бандерас"?

Юлія: Розумієте, це кіно – не лише про війну. Це військовий детектив з екшеном і лінією кохання, яке підходить абсолютно для усіх віків і статей. Ми бачимо в кінотеатрах абсолютно різношерстну публіку. І всі реагують однаково: вдячні, бо знаходять поживу для роздумів. Бо це фільм і про дружбу, і про кохання, і про патріотизм.

Читайте також: Фільм "Позивний "Бандерас": гарячий бойовик про війну на Сході, якому віриш

Нещодавно у Івано-Франківську військові сказали мені, що 99, 99% зображеного – правда. Не дивлячись на те, що сценарій оригінальний. Звісно, джерело натхнення – щоденники бійця АТО. Але там реальна історія, що вміщає в себе все необхідне за законами драматургії: і головного героя, і лінію кохання, і достатню кількість вибухів, як полюбляє наш режисер. Тож там і хлопцям є на що подивитись і дівчатам є над чим порефлексувати.

Я пам'ятаю тремтячі голоси після перегляду хлопців, які пережили війну. ЇХ червоні очі про все говорили. Також здивували дві школярки, які підходили фотографуватись з величезною вдячністю в очах. Адже розуміли, що це те, що відбувається в їх родинах. Бо, на жаль, війна зачепила кожну людину. Вони багато чують про це і мають багато питань. Можливо, під час перегляду знайшли відповіді. Молодь розповідає про нас в мережах, і їх друзі теж йдуть в кінотеатри.

Проте чому прокат фільму близький до провалу? Відсутність реклами – прорахунок дистриб'юторів чи саботаж "совкових голів"? Бо, наприклад, у Харкові й Одесі відмовились рекламувати фільм, аргументуючи, мовляв, він лише розпалює ворожнечу між населенням. Хоча зрозуміло, що стрічка лише приглушує цю ворожнечу.

Заза: Фільм ще в прокаті. Дочекаємось кінця – і підсумуємо. Серйозна і шанована компанія Ukrainian Film Distribution займається дистрибуцією нашого фільму. Вона з успіхом прокатувала і "Кіборгів" і "Дзідзьо…" Я не скажу, що щасливий і задоволений прокатом. Певне, що дистриб'ютори припустились помилок. Може, не дуже надіялись, що фільм вистрелить. Мені цікаво, що буде в підсумку. Розбір польотів буде.

Юлія: На жаль, у деяких кінотеатрах саботують фільм. Через законні квоти вони мають показувати якусь кількість ефірів українського кіно у тиждень, але вони заповнюють українськими фільмами найневигідніші сеанси.

Цим фільмом ми звертаємось до всіх свідомих українців. Глядачів закликаємо ходити на українське, кінотеатри – ставитись з повагою до українського і давати можливість глядачеві ходити у зручний для нього час і не завищувати ціни на квитки.

Зазо, ви грузин за національністю. Але 10 років мешкаєте і творите в Україні. "Позивний "Бандерас" – ваша друга за рахунком стрічка про українську історію. Першою була успішна картина "Червоний" про воїна УПА у ГУЛАГові. Чим Вас вабить висвітлення українських визначальних подій?

Заза: Я зовсім не кокетую і говорю щиро: не відчуваю кордонів між Україною і Грузією. Україна завжди була в моєму житті ще з дитинства. Особисто для мене війна з Росією почалась 27 років з конфлікту в Грузії. А для моєї родини, для одної Батьківщини й для іншої вона йде століттями. Це не різні війни. Це одна війна, бо ворог один. І як тоді на початку 90-тих поруч з грузинами воювали українці, так і нині поруч з українцями воює грузинський легіон…

Чому знімаю кіно на ці теми? Бо зараз заново зароджуються що Україна, що Грузія, як європейські держави і політичні нації. Це складний процес. Щоб це сталося, обов'язково потрібен фундамент. Адже наші "друзі-сусіди" добре постарались, щоб ми забули власну історію і власне коріння. Аби не знали ми, хто такі і звідки прийшли, і куди далі підемо.

Най це прозвучить прагматично, але мої фільми – національне і суспільне замовлення. Ми маємо оживити сторінки, без яких ми – не ми і без яких нам нікуди йти далі. Найперше, це важливо і цікаво мені, як людині і режисеру.

У Європі мало країн, які можуть собі дозволити справжню повноцінну кіноіндустрію. А ще більше тих країн, які зобов'язані це зробити. Так от Україна просто повинна мати таку кіноіндустрію і має всі підстави для цього. Адже гібридна війна, яку нам нав'язали, добряче промиває мізки. Має бути протидія. А кіно – дуже міцна зброя.

Справжня кіноіндустрія – це багатожанровість. Я працюю в жанрі – мейнстрімі, бо вважаю це кістяком кіноіндустрії. Але є ще багато інших ніш. Уже другий рік тривають релізи українських фільмів різних жанрів. І це не може не радувати!

Які маєте плани далі? Знову працюватимете над історичним фільмом?

Заза: 2/3 фільму, над яким зараз працюю, вже знято. У травні закінчимо зйомки. Це теж глядацьке замовлення. Це приквел "Червоного" – початок історії Данила Червоного до табору. Охоплюємо 30-ті роки до початку Другої світової війни.

А в планах не лише війна, а й комедія, і драма і пригодницька історія.

Читайте також: У Варшаві презентували українську стрічку "Коли падають дерева": чим фільм вразив поляків

І насамкінець, дещо провокативне. Юліє, а ви розуміли, що після виходу фільму станете супергероями? Чи готові до цього?

Юлія: Ми про таке не думали. Українські актори голодні до якісних українських фільмів. Бо так сталося, що лише другий рік ми маємо можливість зніматися. Це через квоти і віяння Революції Гідності.

Я перший тиждень не могла повірити, що мене обрали в такий фільм такі люди!.. Якщо запрошують до якісних матеріалів з такими професіоналами працювати на майданчику – це за щастя. Дуже вдячна кастинг-директору, оператору, режисеру і всім, хто повірив. А якщо ми станемо національними героями...

Заза: Це має статися. У справжній кіноіндустрії є обов'язковий сегмент – Інститут кінозірок. Ми зараз спостерігаємо зародження справжніх наших кінозірок. У тінейджерів мають висіти плакати з обличчями Юлі і Олега. Це буде, я не сумніваюсь. І це починається прямо зараз!

Кадри з фільму

Фото: Олексій Годзенко та архів кінокоманди