5 років з дня вбивства Аміни Окуєвої: як збуваються її мрії про свободу України й Ічкерії

Вона мріяла не лише про вільну Україну, але й про вільну Ічкерію. Її мрія стала на крок ближчою через майже 5 років після загибелі – Верховна Рада України визнала державний суверенітет Чеченської Республіки Ічкерія. Про життя, боротьбу й підступне вбивство легендарної української військової читайте далі у матеріалі 24 каналу. 

Цікаво "В Чечні можуть початися політичні проблеми": як вивести Кадирова з війни

Українка з чеченською кров'ю: перше протистояння Окуєвої з Росією

Біографія Аміни Окуєвої оповита мороком загадковості – про її дитинство та юні роки відомо не так вже й багато. Народилася вона 5 червня 1983 року в Одесі. Її мама – полька з Північного Кавказу, а батько – чеченець. Однак свого рідного батька вона не знала, адже він загинув. Обставини смерті її рідного батька невідомі. Її виховували мама та названий батько Віктор Никифоров.

Деякий час Аміна з родиною мешкала на території Росії – спершу у Москві, а потім у Грозному (Джохарі – саме так у 1996 році пререйменувала місто влада Ічкерії). До України вона повернулася у 2003 році через Другу чеченську війну.

В одному зі своїх інтерв'ю Аміна Окуєва розповідала, що під час Другої чеченської війни вона активно допомагала Спротиву в боротьбі з росіянами, але ніколи не розповідала подробиць. Єдине, що відомо з її спогадів, це те, що саме учасники Спротиву вмовили її повернутися до України та здобути медичну освіту. Причиною того був брак медиків, через що гинуло багато військових Ічкерії.

В Одесі вона вступила до медичного університету і після 6 років навчання вступила в інтернатуру за спеціальністю загальна хірургія. Однак після завершення інтернатури почалася Революція Гідності й Аміна Окуєва без вагань вирішила брати участь у протестах та протистояннях.

Передбачала війну з Росією: Аміна Окуєва на Майдані та на Донбасі

Взимку 2013 року, коли на Майдані Незалежності протести тільки переростали в Революцію, Аміна Окуєва без вагань поїхала до Києва, долучилася до самооборони Майдану й стала медикинею у 8-й Афганській сотні.

Аміна Окуєва на Майдані / Фото з соцмереж військової

Пізніше Аміна згадувала, що ще в грудні 2013 року у неї були відчуття, що Росія нападе на Україну. Вона навіть хотіла вийти на сцену Майдану з промовою про те, що режим Януковича – пішаки, за якими стоїть очільник Кремля, але її на сцену не пустили, мовляв, це не актуально.

Я говорила про це своїм побратимам, тому, мабуть, хтось сприймав мене як таку собі Кассандру, яка прогнозує біду, але тут нічого фантастичного немає. Це просто моє знання Росії, яку мені довелося пізнати раніше, ніж українців. Мені дуже шкода, що я вгадала,
– згадувала Окуєва.

Після того, як Революція перемогла, на Україну чекало нове випробування – анексія Криму та початок війни на Донбасі. Аміна Окуєва одразу ж вирушила на Схід.

У липні 2014 року Аміна вступила в лави добровольчого батальйону "Київ-2" як фельдшерка. Однак, за словами військової, медициною вона займалася мало. Окуєва брала участь в обороні Дебальцевого, виконуючи бойові завдання поблизу Чорнухиного на Луганщині. Згодом проходила службу в батальйоні "Золоті ворота".

Аміна Окуєва / Фото з соцмереж військової

Крім того, Окуєва брала участь у створенні Миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва та була його пресофіцеркою й виступала за надання батальйону офіційного статусу від МВС.

На Сході вона воювала разом зі своїм чоловіком Адамом Осмаєвим. В останні місяці військової служби була снайперкою. На Донбасі Окуєва провела майже 3 роки.

На 9-ий рік російсько-української війни кількість жінок в армії зросла в рази, але тоді, у 2014 році, жінки у війську траплялися рідко. Аміна Окуєва одразу вирізнялася і серед меншості – виконувала бойові завдання у камуфляжному хіджабі.

Аміна Окуєва / Фото з соцмереж військової  

Кадиров – зрадник: ставлення до Росії та окупантів Чечні

Аміна Окуєва неодноразово зазначала, що пішла на фронт тому, що в України та Ічкерії є спільний ворог, і падіння Росії допоможе поневоленим народам отримати свободу. Військовослужбовиця також критикувала посіпаку Путіна Рамзана Кадирова, називаючи його зрадником нації, адже він фактично є керівником окупаційної влади в Чечні. Тобто Кадиров в Ічкерії – це щось на кшталт Сальдо в Херсоні.

Кадирівці — це націонал-зрадники. Немає гіршої форми зради за національну зраду та пособництво окупантам. Це люди, які пішли на служіння багатовіковим убивцям, катам свого народу, яких за миску юшки, за подачку примушують знищувати свій народ, принижувати його,
– заявляла Окуєва.

Окуєва часто говорила про Ічкерію, вважала що саме Україна допоможе поневоленим народам позбутися російського ярма. Вона активно брала участь у різноманітних заходах, які були спрямовані на підтримку Ічкерії, зокрема у розгортанні найбільшого прапора Чеченської Республіки в Києві в серпні 2017 року.

Найбільший національний прапор Ічкерії в Києві у серпні 2017 року / Фото з соцмереж Окуєвої

Як і для багатьох людей, Росія принесла в життя Окуєвої особисту трагедію. За даними ЗМІ, Аміна виходила заміж двічі — за чеченців Ісу Мустафінова та Іслама Тухашева (Окуєва). Перший помер у 2003 році, а Окуєва довічно ув'язнили в Росії за підозрою у вбивстві працівників російських спецслужб в Інгушетії.

З Адамом Осмаєвим Окуєва познайомилася у 2008 році в інтернеті. Чоловік переїхав до України за рік до цього, адже в Ічкерії його звинувачували в підготовці вбивства Кадирова. У 2012 році Осмаєва затримали в Одесі за нібито організацію замаху на тодішнього кандидата в президенти Росії Володимира Путіна. Аміна виступала за звільнення чоловіка й добивалася цього. У 2014 році Адам Осмаєв вийшов на свободу.

Окуєва та Осмаєв на Донбасі / Фото з соцмереж Окуєвої

Аміна Окуєва офіційно не була заміжньою за Осмаєвим, адже у нього тоді не було українського паспорта. Отримання громадянства ускладнювало те, що за запитом Росії він перебував у міжнародному розшуку. Тому вони лише взяли шлюб за мусульманською традицією. Осмаєв таки отримав українське громадянство, але лише у 2021 році. 

Що із вбивцями Аміни Окуєвої

1 червня 2017 року на Аміну Окуєву та Адама Осмаєва вчинили замах. Чоловік, який представився французьким журналістом, запросив їх на інтерв'ю. У машині той дістав коробку з нібито подарунком для Окуєвої та Османова, а з коробки дістав пістолета і почав стріляти в Осмаєва. Аміна Окуєва відкрила вогонь у нападника та випустила 4 кулі. Так тоді їм удалося уникнути смерті.

Осмаєв тоді зазнав поранень, через що, як пізніше згадувала Окуєва, знову довелося відкласти повернення на фронт.

Згодом з'ясувалося, що "французьким журналістом" був росіянин Артур Денісултанов, якого вважали особистим кілером Рамзана Кадирова. До слова, кілер вижив і, за даними ЗМІ, його передали Росії в межах обміну в грудні 2019 року.

Замах на Окуєву та Осмаєва: дивіться відео

 

Після замаху Окуєва та Осмаєв отримали охоронців від держави, однак сама Аміна стверджувала, що смерті не боїться, бо переконана, що нічого не станеться раніше, ніж приписано. Та попри те, обережність все ж потрібна.

В Одесі є такий вислів: "Не дочекаєтеся". Російські блогери називають мене "чеченською терористкою". Практично щодня у Facebook і Twitter я отримую погрози від чеченців, що живуть у Росії та віддані авторитарному лідерові Чечні Рамзану Кадирову. Але мене це не лякає.

30 жовтня 2017 року на залізничному переїзді біля селища Глеваха, що під Києвом автомобіль подружжя розстріляли з автоматів. Обоє потрапили під кулі, однак Осмаєву вдалося вижити, а життя Окуєвої, на жаль, обірвалося.

Зауважте Чоловік Окуєвої Адам Осмаєв дав перший коментар: відео

За кілька днів до трагедії Аміна Окуєва та Адам Осмаєв відмовилися від державної охорони, тому й охоронців того дня з ними не було.

Фото з місця вбивства Аміни Окуєвої / Фото "Еспресо"

Підозрюваних у вбивстві затримали у січні 2020 року. Через понад рік, у лютому 2021 року, одного з підозрюваних виконавців убивства – Ігоря Редькіна, уродженця Дагестану, який незаконно отримав українське громадянство, відпустили під домашній арешт. Саме він є організатором так званої "групи Редькіна", яку підозрюють в кількох замовних убивствах.

Організатором убивства Окуєвої слідство називало чеченця Салаха Хумаїдова, якого оголосили у розшук. Водночас одного з ключових свідків у справі про вбивство військової Маміхана Умарова вбили у липні 2020 року в Австрії. У цьому злочині підозрюють чеченця Саралі Ахтаєва, який отримав довічне ув'язнення.

Справу про вбивство Аміни Окуєвої об'єднали з убивствами директора компанії Caparol Україна Павла Зможного у 2016 році та керівника відділу реклами КП "Київський метрополітен" Павла Миленького у 2019. У цих злочинах підозрюють 7 членів "групи Редькіна".

Слідство досі триває і вироки вбивцям ще не винесені.

Зверніть увагу Вбивцям моєї дочки важливо показати, що вони в цій країні вирішують все, – мама Окуєвої

Де похована легендарна Аміна Окуєва

Аміну Окуєву поховали у Дніпрі. Ще до вбивства вона просила, аби її поховали біля Іси Мунаєва – командира Миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва.

Адам Осмаєв згадував, що Іса Мунаєв найперше з початком війни в Україні намагався вирішити питання місця поховання для своїх побратимів, розуміючи, що боротьба з Росією матиме велику ціну у вигляді людських життів.

Після загибелі у 2015 році Ісу Мунаєва поховали на Краснопільському кладовищщі в Дніпрі. Там же через 2 роки поховали й Аміну Окуєву.

 
Могила Аміни Окуєвої / Фото Адама Осмаєва

Як Аміна Окуєва бачила своє життя після війни та як її мрії продовжують жити

Аміна Окуєва, говорячи про майбутнє після завершення війни розповідала, що планує продовжувати роботу у військовій сфері – як військова медикиня чи учасниця миротворчих місій. Однак ці плани так і залишилися планами. Аміні Окуєвій назавжди 34 роки.

Аміна Окуєва / Фото з соцмереж військової

У неї було ще чимало прагнень. Одним з її останніх проєктів стали "Новітні казки України", який втілювали спільно з фотографинею Олександрою Лисицькою. Для участі у проєкті запрошували відомих українців, які перетворювалися на казкових персонажів.

Також в Аміни був і досвід участі у виборах – у 2014 році вона балотувалася до Верховної Ради по одному з одеських округів, але посіла 9-те місце. Згодом вона розповідала, що до участі у виборах її спонукали, але вона рада тому, що не пройшла до парламенту. Окуєва стверджувала, що їй би було надто некомфортно в Верховній Раді, то ж не планувала більше спроб піти у політику.

Аміна також скептично ставилася до того, що її називали героїнею. Вона вважала, що називати людей так можна лише посмертно, адже часто ті, кому за життя присвоїли звання Героя, до кінця свого земного шляху можуть не виправдати цієї нагороди.

Пам'ятник Аміні Окуєвій у Глевасі / Фото LB

Вона присвятила своє життя боротьбі, і її мрії про 2 вільні країни досі живуть. Україна продовжує боротьбу за свою свободу у повномасштабній війні з Росією, яка триває уже 9-ий місяць. Крім того, наша держава 13 жовтня визнала державний суверенітет Ічкерії, ставши першою країною у світі, яка визнала вільну Чеченську Республіку. Це малий, але важливий крок. 

Історія Аміни Окуєвої – це історія мужності та самовідданості у боротьбі за свій народ та свою країну. У ній змішалися українська та чеченська кров, то ж боротися довелося за 2 народи та 2 країни, однак ворог один і той же.

Російська імперія у її різних видозмінах уже двічі розпадалася. Зараз ми бачимо, як наближається третій розпад. І його наближають наші воїни – захисники та захисниці, які щодня ціною неймовірних зусиль, ціною життя та здоров'я борються з ворогом. Так, як колись Аміна Окуєва.

"Вільні народи переможуть", – Аміна Окуєва: дивіться відео