Е-саботаж: як депутати намагаються знищити кримінальну відповідальність за незаконне збагачення

Після публікації електронних декларацій, де чиновники самі зізналися в статках, походження яких неможливо пояснити невеликими зарплатами держслужбовців, і після запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення відкрилися фантастичні можливості для притягнення корупціонерів до відповідальності. Бо незаконне збагачення є злочином де факто і не вимагає з'ясовування, звідки ці статки: достатньо довести відсутність законних джерел їх походження.

Читайте також: Золото та мільйони: історія про топ-чиновницю, яка розійшлася з чоловіком, щоб приховати статки

Наприклад, розслідуючи справу голови Держаудитслужби Лідії Гаврилової, детективи з'ясували, що з 1998 до квітня 2017, тобто – майже за 20 років на державній службі, вона офіційно заробила трохи менше мільйона і трьохсот тисяч. При цьому лише з 2015 витрати становили майже 10 мільйонів гривень. Звідки ці кошти — невідомо, але пояснити їх походження законними джерелами вона не може. Саме тому нині її обвинувачують у незаконному збагаченні. Окрім того, Гаврилова ще й набрехала в декларації загалом на приблизно сім з половиною мільйонів гривень.

Про деталі цієї справи – дивіться у програмі "Справа детектива" з детективом НАБУ Віталієм, який безпосередньо її розслідував:

Законодавство передбачає найсуворіше покарання за неправдиві відомості в декларації – ув'язнення на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо ж посадовець не може пояснити законними джерелами походження своїх статків, йому загрожує до десяти років в'язниці з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Загалом НАБУ і САП розслідують незаконне збагачення і недекларування понад 100 високопосадовців. Серед них — міністри, представники колишнього і нинішнього керівництва державних органів, включно з ДФС, СБУ та іншими, прокурори, судді, а також народні депутати. І саме тому, що незаконне збагачення може стати таким ефективним способом притягнути корупціонерів до відповідальності, останні постійно намагаються знищити статтю про незаконне збагачення і унеможливити кримінальну відповідальність на основі даних з е-декларацій.

Так, у листопаді 2017 два позафракційних депутати Яків Безбах і Костянтин Жеваго зареєстрували законопроект, згідно з яким стаття про незаконне збагачення фактично скасовувалась – мовляв, вона порушує презумпцію невинуватості. Через різку критику міжнародної спільноти та української громадськості ідею відклали. Проте повернулись до неї менш як за півроку. Цього разу вже депутати з правлячої коаліції.

Костянтин Жеваго

Владислав Данилін й Олександр Кірш з "Народного фронту", а також Геннадій Чекіта й Андрій Шинькович з БПП в січні 2018 знову запропонували переписати статтю закону так, щоби вона не працювала. Однак через суспільний резонанс знову відмовились від ідеї і відкликали законопроект. Водночас 59 народних депутатів звернулись з проханням визнати неконституційним кримінальну відповідальність за незаконне збагачення до Конституційного суду, де на той час вже було ще одне подання – про визнання неконституційним ключових положень е-декларування як такого.

Владислав Данилін

Майже одночасно зі зверненням депутатів до КСУ про скасування незаконного збагачення Національне агентство із запобігання корупції ухвалило так зване "роз'яснення", яким фактично зобов'язало НАБУ отримувати в них дозвіл на розслідування незаконного збагачення і недекларування. Мовляв, розслідувати справи за цими статтями можна лише за умови, що ознаки недекларування і незаконного збагачення будуть знайдені під час перевірки декларацій в НАЗК.

Така вимога, однак, суперечить Кримінальному процесуальному кодексу, яким керуються правоохоронні органи у своїй роботі. Окрім того, НАЗК не є правоохоронним органом і не має ні повноважень, ні можливостей розслідувати злочини, а лише – інформувати правоохоронні органи про ознаки цих злочинів, які вони можуть виявити під час перевірки декларацій.

На практиці ж маємо непоодинокі випадки, коли НАБУ розпочинали кримінальні провадження за цими двома статтями на основі даних з декларацій, в яких Агентство із запобігання корупції не знаходило жодних порушень. Ураховуючи неефективність процесу перевірки декларацій в НАЗК, подекуди відвертий саботаж повноцінної роботи системи е-декларування та політичну залежність органу, про яку повідомляли викривачі з самого Агентства, узаконення подібної вимоги фактично заблокує можливість притягнення посадовців до відповідальності на основі даних з декларацій.

Ігор Мосійчук

Зробити саме це, тобто легалізувати вимогу цього роз’яснення, намагаються народні депутати. Народний депутат від "Радикальної партії" Ігор Мосійчук, наприклад, звертався до суду саме з такою вимогою – зробити обов'язковою процедуру отримання висновку НАЗК для відкриття відповідних проваджень НАБУ. Його колега по фракції народний депутат Ігор Попов у червні 2018 подав ще один законопроект, яким пропонував зробити обов'язковими висновки НАЗК для розслідування за статтями про незаконне збагачення.

Читайте також: Бізнес "зростає": як після скарги підприємця НАБУ моментально викрило директора-хабарника

На сьогодні із згаданих законопроектів один був відкликаний, другий знятий з розгляду, третій – на розгляді в комітеті. До нього завжди можуть повернутись або зареєструвати нові.

Роз'яснення НАЗК, попри його незаконність, досі не скасоване, і фігуранти справ НАБУ активно намагаються його використовувати на свою користь в судах, які розглядають їхні справи. Перезавантажувати НАЗК народні депутати не поспішають – у парламенті вже біля двох років як застрягли законопроекти про це.

Суди ж, у свою чергу, ці справи не поспішають розглядати в очікуванні рішення Конституційного суду. Там вже завершили розгляд обох подань у відкритому режимі і перейшли до закритої частини ухвалення рішення, яке може з'явитись вже незабаром.

Так і виходить, що народні депутати – тобто ті, хто декларує і мав би бути зацікавлений у подоланні корупції – на практиці намагаються її саботувати.

Як це виправити? Реалізацією нашого з вами конституційного права обирати своїх представників у владі під час виборів. І якщо цей вибір кожного буде усвідомлений – ми зможемо отримати парламент, в якому депутати працюватимуть на державні інтереси, а не на свої. А поки цього не відбулось — слідкувати за тим, як розглядаються їх справи в суді, робити висновки і підтримувати тих, хто, попри саботаж, продовжує боротись з корупцією.