"Безпечних" міст немає: у WP розповіли, як живе Ярослав Базилевич, що втратив сім'ю через Росію

Видання The Washington Post пише, що у день народження молодшої дочки Ярослав Базилевич знову прокинувся від кошмару.

Дивіться також Більше шкоди, ніж користі: Bloomberg оцінило, якими могли б бути наслідки перемир'я для України

Історія сім'ї Базилевичів

Дружина Ярослава заздалегідь спланувала цей день, знаючи, що буде в Парижі, тому попросила старших дочок, Ярину та Дарію, організувати свято. Тим часом чоловік роздумував, чи достатньо доросла молодша донька Емілія, аби отримати на день народження мобільний телефон.

"Але не було б ні торта, ні свята, ні телефону. Натомість Ярослав поїхав на Личаківський цвинтар, де вісім днів тому поховав родину", – пишуть журналісти.

Жах від смерті родини Базилевичів охопив усю країну, ще раз довівши, що від війни немає притулку.

Спогади про них допомагають мені йти далі. Дуже важко бачити стільки уваги та новин про нашу родину, але це також важливо,
– сказав Ярослав у першому інтерв'ю після удару 4 вересня.

The Washington Post зазначає, що населення Львова з початку повномасштабного вторгнення зросло більш як на 150 тисяч осіб. Місто переповнене сім'ями, які тікають від війни. Але історія Ярослава стала жорстоким нагадуванням Львову, що він не застрахований.

Ярослав Базилевич та його родина / Оксана Парафенюк, The Washington Post

Вранці 4 вересня гіперзвукова ракета "Кинджал" вразила будинок Базилевичів. Тієї ночі в будинку було спокійно. Євгенія вивела Емілію на прогулянку, а Ярослав допомагав Дарії з її переживаннями щодо майбутнього. Вони з Євгенією зазвичай ховалися в коридорі під час повітряних тривог.

Того ранку Євгенія встигла лише схопити тривожний рюкзак. Коли пролунав вибух. Ярослав залишився єдиним, хто вижив.

Я до останнього сподівався, що вони в безпеці. Можливо, якби вони залишилися в коридорі, трагедії б не сталося,
– сказав Ярослав.

На похороні небо було темним і дощовим. Ярослав вдивлявся в фотографію Емілії, стоячи біля її могили. Його плечі тремтіли від ридань.

Ярослав Базилевич на цвинтарі / Оксана Парафенюк, The Washington Post