В інтерв’ю сайту "24" Богдан Бенюк розповів про те, чому український театр повільно змінюється, чому не варто ганятися за славою і що актору дає політична діяльність.
В одному з інтерв’ю Ви казали, що політика і театр – речі, які доповнюють одна одну…
Бо воно так і є.
Що політика може дати актору?
Все. По-перше, атмосферу. По-друге, уміння швидше розуміти. По-третє, змінювати ситуацію, бо у політиці ситуація міняється щоденно, не так, як у театрі. Вона збільшує рушійну силу, динаміку життя артиста. Бо артист і по своїй натурі, і його робота в театрі – це стабільність, коли можна розкласти свої плани на тижні вперед. Політика змінюється дуже швидко і дає інший внутрішній темпоритм. Це дуже потрібна штука.
За роки Вашої роботи український театр змінився?
Не можу про це судити. Театр – це організм, який живе століттями, тим паче – український театр. Мабуть, якусь зернинку чогось нового ми принесли – життя змінюється і публіка змінюється, репертуар змінюється і форма подачі цього репертуару змінюється, приходять молоді покоління режисерів. Театр впирається дуже довго, він зберігає свою естетику. Тим більше, кожен театр має якісь свої погляди на речі, але темпоритм життя змушує і театр швидше реагувати на все довколишнє.
Чому в театрі нема вистав-одноденок, які б говорили про політичне життя? Тому що театр не встигає за тим, що відбувається довкола. Він повільніший: має написатися текст, матеріал має бути, має з’явитися режисер, який би це поставив – на це все витрачається багато часу. Політика – це трибуна, щоденні зміни, які відбуваються у світі і у країні, плюс уміння цей матеріал швиденько пережувати і направити у русло, яке потрібне для того, щоб рухалося далі суспільство.
Можете відзначити якийсь свій особистий внесок у розвиток українського театру?
Ніколи цього не зроблю.
Чому?
Це невдячна справа. Таке можуть сказати лише інші люди про нас. Найголовніше для кожної людини, і тої, що у театрі працює, і тої, що у політиці, зберегти своє ім'я. Якщо ім'я не втрачене і не запаскуджене, до таких людей приходять і через 100 років, квіти кладуть і так далі. У політиці складніше втриматися, щоб не втратити свого імені.
Актор – це людина, про яку починають говорити вже за життя…
Не за всіх.
За Вас – почали…
Ну, так само є політики, за яких говорять багато. Є артисти, за яких говорять багато. Не тільки вони – у будь-якій сфері є люди, які сьогодні перебувають на більшій видноті. Ця виднота – тимчасова.
Так само, як я з села свого виїхав. Колись там знав багатьох, тепер пройшло два покоління, іду по селу, а мені назустріч ідуть незнайомі люди. Я для них незнайомий,а вони – для мене. Оце вся популярність, вона вимірюється тимчасовістю твого перебування при твоєму ремеслі.
Тобто, популярність – не те, за чим би Ви ганялись?
Абсолютно! Та і не знаєш, що таке популярність. Якби хтось сказав, що треба ось так зробити – і це буде популярне, то може люди би цим і скористались. А коли цього немає, немає універсальної формули, то що ж ти будеш робити?
