"Бензинова" історія — розплата за багаторічне ігнорування безпекових питань

"Бензинова" історія наочно демонструє, чого вартує багаторічне ігнорування безпекових питань, у тому числі –  у сфері енергетики.

Читайте також Дефіцит пального в Україні: коли ситуація стабілізується

Гра з вогнем

Глянемо на статистику. Що було дано в задачі енергетичної безпеки України? Раніше ми імпортували 80% спожитого бензину та дизелю (70% з Росії та Білорусі, 10% — морем з інших країн). Виробляли самі лише п'яту частину, до того ж лише на одному нафтопереробному заводі — Кременчуцькому.

Тобто вже після початку війни з Росією у 2014 році, після остаточного розуміння, що таке Білорусь Лукашенка у 2020 році, — поставки нафтопродуктів в Україну на 70% залежали від "недружніх країн" (і пропускаємо тут спогади про складну дискусію, в якій влада ігнорувала потребу зменшувати залежність від білоруських постачань…).

Експерти давно наголошували, що необхідно замістити поставки, адже залежне від Росії та Білорусі становище — наше вразливе місце. Але бажання одних всидіти на давніх потоках, а інших — не засмучувати виборців зростанням цін — зробили нам "ведмежу послугу" у найбільш відповідальний момент. Зараз.

Почалася повномасштабна війна. Споживання бензину знизилося на 30%, але також зник імпорт від тих, хто хоче (і завжди хотів) нас знищити — мінус 70% постачань, у Кременчуцький НПЗ поцілили російські ракети — віднімаємо ще 20%, всі порти заблоковані — втрачаємо ще 10% спожитого палива.

У підсумку маємо фактично повністю знищену систему постачання бензину в Україну. Додамо впроваджене торік державне обмеження цін, що одразу викликало шквал критики.

Україна екстрено перелаштувалася на поставки пального наземними видами транспорту — з Європи. Це вдавалося майже 2 місяці. Але все змінив обстріл Кременчуцького НПЗ (який сюрприз). До нього ми виявилися не готові, хоча фахівці казали про це у перші ж дні вторгнення?

Що робити?

Але це все гіркі уроки з минулого. Зараз потрібно якомога скоріше наситити український ринок пальним. Як?

По-перше — врахувати ціновий фактор. Відпустити державне регулювання і дати змогу всім, хто може ввезти побільше пального в Україну, але не хоче через граничну ціну, — зробити це.

До теми 10 літрів в одні руки: чому ринок пального так лихорадить

Працювати собі у збиток, коли тобі нічого не компенсують — ніхто з трейдерів не стане. Нічого особистого, тільки бізнес. З іншого боку, вільне формування цін збалансує ринок. Адже знизиться попит на споживання серед тих, кому заправити автівку прямо зараз — не життєво необхідно.

Питання черг на кордонах потрібно вирішувати "зеленими коридорами" для бензовозів та спрощенням перетину кордону для водіїв бензовозів.

Долати фізичні обмеження можливих поставок наземним транспортом — можна реверсом нафтопродуктопроводу. Це нелегко реалізувати, але прості рішення та швидкі результати у воєнний час — розкіш. До того ж, це потребуватиме роботи з Угорщиною. Це складно, але треба хоча б намагатись.

Шукаймо альтернативу

Так само не забуваймо, що ми як аграрна країна можемо звертатися до біоальтернатив. Біоетанол та біодизель — це вже не просто про екологічність, це альтернатива імпорту нафтопродуктів, якщо домішувати їх до бензину чи дизеля на 10%.

За дослідженням BRDO, лише експортованими у 201 7- 2018 роках ріпаком та соєю можна було замістити до 35% імпортного дизеля. Варто розглянути можливість тимчасово обмежити експорт біоетанолу та біодизелю в Україну, щоб наситити внутрішній ринок — і послабити ціновий тиск.

Годі популізму та непрофесійності

І врешті, окремим політикам, які значною мірою формують економічну політику держави, час припиняти маніпуляції. Далі наведу без коментарів заяву, яка не буде на часі ні під час війни, ні після перемоги.

Очевидно, що скасування податків на бензин позбавило державу надходжень і не призвело до стабілізації цін, через дефіцит, чорний ринок палива і зростання цін на нафту. Очевидно, що в ситуації такої невизначеності скасуванням податків не можна було вирішити жодну проблему. В умовах дефіциту… те, що пропонував зробити я, – пропонував працювати державними інтервенціями. Тобто закуповувати паливо, і через заправки за фіксованою ціною його продавати таким чином, щоб насичувати попит. Беручи на державу якусь частину ціни та стабілізувати ціну. Це дуже складний процес, трудомісткий. Це складніший процес, ніж лінійне скасування податків. Щохвилини потрібно все контролювати, –  Данило Гетманцев.