Повномасштабна війна, котра розпочалася в лютому 2022 року, об'єднала мільйони українців у єдиній справі – захисті своєї батьківщини. Абсолютна більшість тих, хто за останні 2,5 роки долучився до армії, ніколи не мали наміру бути військовослужбовцями, а дехто й взагалі навіть в армії не служив. Проте в час найбільших викликів для рідної країни, вони обрали своє місце у вирі історичних подій.

Серед тих, хто на початку вторгнення долучився до війська, – Ігор, який до 24 лютого 2022 року працював флористом у Києві. За останні роки він брав участь у важких боях на Київщині, під Бахмутом та в Тернах, а зараз є головним сержантом роти стрілецького батальйону, яка дає відсіч росіянам на Покровському напрямку – одному з найскладніших на лінії фронту.

Про бої за Бахмут, силу волі українців, наміри росіян захопити Покровськ та про плани на життя після війни Ігоря з позивним "Флорист", читайте у матеріалі 24 Каналу.

Цікаво Вийшли з оточення, а в БТРі крові, як у басейні: інтерв'ю з підполковником ГУР Андрієм Савенком

Ігор народився в Києві й до повномасштабного вторгнення росіян займався квітами, у столиці у нього було кілька точок з їх продажу. Однак 24 лютого 2022 року змінило звичний спосіб життя молодого хлопця.

Уже після перших ранкових вибухів Ігор вирішив вивезти свою сім'ю до батьків, а через три дні пішов у місцеву тероборону. За його словами, під час боїв під Києвом його загін не брав участі в серйозних боях, вони займалися патрулюванням вулиць. Масштабні руйнування в Бучі та Ірпені залишили неприємний відбиток у його душі, і саме це спонукало хлопця рухатися далі в армійській сфері, хоча раніше строкову службу не проходив.

Спочатку була оборона Вишневого, бували в Бучі та Ірпені. А потім пішов у військкомат і там запропонували три напрямки. Чомусь інтуїтивно вибрав 401-й стрілецький батальйон, так до нього і потрапив,
– згадує Ігор.

З вибором позивного у хлопця проблем не виникло. Спираючись на свій довоєнний бізнес, він вирішив стати "Флористом".

У новостворений батальйон потрапило багато людей, які раніше не мали досвіду військової служби, тому бійців навчали близько трьох місяців і, за словами "Флориста", це дуже допомогло зберегти особовий склад під час боїв під Бахмутом.

Першим напрямком стало село Андріївка, що на південь від самого Бахмута і там здебільшого бойові зіткнення відбувалися в посадках. Вже там Ігор вперше зустрівся з FPV-дронами. Свій перший вихід Ігор називає досить складним. Спільно з іншим підрозділом вони висунулися для закріплення на нових позиціях.

Ігор під Бахмутом
Бійці 110-ї бригади на виконанні бойових завдань / Фото, надане 24 Каналу

І цього ж дня ми приїжджаємо туди, окопуємося, закріплюємося, і в ніч починається штурм наших позицій. Нас було 6 осіб, а росіян було 25. Але ми стримали цей штурм без жодної втрати. Це був у мене і моїх побратимів перший вихід, а бій тривав 6 годин,
– згадав Ігор.

Окупантам не вдалося вибити з окопів підрозділ Ігоря і вони зі значними втратами відступили, живими залишилося лише 6 загарбників. При цьому під час бою у бійців заклинили автомати, а росіяни впритул підійшли до бліндажа і закидували його гранатами.

Я вже не стримався і думаю, що ми так не помремо з тобою (з побратимом – 24 Канал), і почав бити автомат об кути, затвор розклинило і все. У мене побратимчик аж розцвів,
– сказав "Флорист".

Найскладнішим, зазначає Ігор, є шлях до самих позицій, бо під час цього окупанти активно працюють із мінометів. А вже в самому окопі багато що залежить від підготовки бійця. Також складно і назад вийти з позиції, коли відбувається ротація.

Не всі бойові виходи, за словами Ігоря, закінчуються успішно. Одного разу, після двох діб оборонних дій, його підрозділу прийшов наказ штурмувати ворожі позиції.

Треба йти в штурм, зачистити бліндажі та посадку. Мені пощастило, що я йшов правою стороною – вона була не замінована. Росіяни замінували підходи до бліндажа і залишили одну стежку, якою вони виходять і заходять по ньому. І ті, хто були на лівому фланзі, почали підриватися,
– сказав він.

Один із бійців втратив одну ногу, а другий обидві. Інші бійці хотіли кинутися їм на допомогу, але "Флорист" дав відбій, бо поле також було заміноване і втрат могло стати більше.

Вони здивувалися, напевно, навіть трішки розлютилися на мене, що я не дав допомогти побратимам. Але я, коли побачив того побратима без двох ніг, там просто неможливо було допомогти. Він за хвилину "витік". А коли ми вийшли вже і в окопі почали наші медики оглядати, вони мені натякнули й сказали, що це було правильне рішення. Зберегли більше людей, особовий склад зберегли,
– сказав "Флорист".

Через деякий час батальйон перевели з-під Бахмута на Лиманський напрямок, а саме в район села Терни. Там Ігор уперше зустрівся з КАБами.

Від КАБа толком не сховаєшся. Він якщо потрапляє, то там уже без різниці де ти – в підвалі, не в підвалі. Там вирви такі, що нічого тебе не врятує,
– пояснив військовий.

Тож, перебуваючи в окопах, Ігор просто намагається не думати про погане, і, коли по позиціях б'ють окупанти, він всередині себе промовляє одну лише фразу: "Не в мене". Росіяни буквально без зупинки штурмували позиції Ігоря і його підрозділу під Тернами, в день могло відбуватися від 5 до 10 накатів.

Ігор
"Флорист" / Фото, надане 24 Каналу

У мене була історія з побратимом: на нього лізе росіянин, він у нього стріляє, окупант падає – ну все, мертвий значить. Але ні, минає хвилин 20 – він встає, починає повзти, починає до нього йти. Він у нього знову стріляє, той знову падає. Щось їм (окупантам – 24 Канал) дають? Тому що звичайна людина так не зможе. У них немає ні страху, нічого. А без підживлення організму, адреналіну такого не може бути,
– сказав "Флорист".

Нині Ігор є головним сержантом роти 2-го стрілецького батальйону, який до цього був окремим 401-м, але вже повноцінно увійшов до структури 110 окремої механізованої бригади. Бійці несуть службу на Покровському напрямку, де окупанти прагнуть прорватися до самого Покровська та Мирнограда. За цей час війна багато в чому еволюціонувала, проте незмінною залишається велика кількість особового складу росіян. При цьому "Флорист" переконаний, що саме сила волі українців і дає можливість боротися далі.

Все одно ми якось справляємося і тримаємо свої позиції. Швидше за все, це сила волі. Ми не за гроші воюємо, ні за що. Ми воюємо за свою країну, за своїх батьків, синів, дочок. Тільки через це ми вистояли. У нас усього менше, але сили волі більше,
– сказав Ігор.

За час боїв у хлопця пішло багато страхів, він навчився виживати в найскладніших ситуаціях, йому вдалося переосмислити свої життєві потреби.

Припустимо, якісь багатства, вся ця розкіш, вона, в принципі, не потрібна. Коли сидиш в окопах, то в тебе нічого немає. Ти живеш там із мишами і щурами, лисиці до тебе прибігають. І тебе все влаштовує, бо ти живий,
– додав хлопець.

"Флорист" вважає, що хороша атмосфера в колективі є дуже важливим аспектом, тоді за командиром йтимуть підлеглі. І якщо людина не була на бойових виходах, то це буде помітно. Саме "бойові хлопці" зможуть навчити новобранців того, що стане у пригоді безпосередньо на війні.

Індивідуальний підхід до бійців дуже важливий: когось з-під палки, на когось треба гиркнути, до декого поговорити треба побільше. Але все одно підхід знаходиш,
– сказав він.

Бойові дії та війна не йдуть за робочим графіком, вони відбуваються цілодобово, проте відпочити бійцям все ж вдається. Для Ігоря найкращим релаксом є поїздка додому, де він може зустрітися з друзями, але про саму війну він з ними не розмовляє. Так краще відпочивається.

Також дуже допомагає розслабитися перегляд фільмів, з останніх йому пригадався "Дедпул і Росомаха". Окрім цього, Ігор любить дивитися фільми про війну і запевняє, що навіть звідти бере важливу інформацію.

Ігор Флорист
Ігор "Флорист" / Фото, надане 24 Каналу

На запитання: "Чим займатимешся після війни?" – в Ігоря немає однозначної відповіді. Хлопець припускає, що може повернутися у квітковий бізнес, але не відкидає і думку про подальшу військову службу. Говорячи про це "Флорист" не забуває згадати про красу природи, особливо в літній період.

"Ось метелики літають, до тебе звірі приходять у бліндаж – ну, ти відволікаєшся все одно. Тут йде обстріл, а поруч миша повзе, і ти вже на неї відволікся і забув про обстріл. Ось такі дрібниці, але вони тебе відволікають, все одно хоч на секунди, на хвилинки, але ти відволікаєшся", – додав "Флорист".