Без дешевої робочої сили: яким буде ринок праці у найближчі 10 років

Працівників бракує, але безробіття не зникне

Зараз одночасно загострюються дві проблеми: нестача людей і невідповідність їхніх навичок потребам роботодавців. Такі висновки містить дослідження майбутнього ринку праці в Україні, яке оприлюднили на сайті проєкту #FutureofWorkUkraine.

Дефіцит працівників спричинений не лише повномасштабною війною. Вона прискорила процеси, які тривали й раніше:

• скорочення чисельності населення;
• старіння робочої сили;
• трудову міграцію;
• зменшення кількості людей працездатного віку.

Водночас технологічні та економічні зміни вимагають нових компетенцій, яких бракує багатьом кандидатам. У результаті Україна може зіткнутися з парадоксальною ситуацією: вакансій буде багато, але безробіття також залишатиметься високим через невідповідність між попитом і пропозицією.

Саме тому повернення українців з-за кордону або залучення іноземних працівників не розв'яже проблему автоматично. Потрібно також змінювати підходи до підготовки кадрів і розширювати коло людей, які можуть працювати.

Де бізнес шукатиме працівників

Одним із найбільших резервів робочої сили залишаються люди, які хочуть працювати, але стикаються з фізичними, психологічними чи організаційними перешкодами.

1. Старші працівники

Старіння населення змушуватиме компанії активніше залучати людей старшого віку. Для цього доведеться долати ейджизм, пропонувати гнучкіші умови роботи та забезпечувати можливості перенавчання.

За оцінками учасників дослідження, малий бізнес уже краще готується до роботи зі старшими кадрами, ніж великі компанії.

2. Молодь і перший досвід роботи

Молоді працівники залишатимуться одним із найцінніших ресурсів для бізнесу. Однак штучний інтелект і автоматизація поступово скорочують потребу в початківцях, особливо на посадах із великою кількістю рутинних завдань.

Виникає проблема: якщо компанії автоматизують роботу новачків, звідки з'являться досвідчені фахівці в майбутньому? Тому бізнесу доведеться створювати альтернативні способи входу в професію:

• стажування та оплачувану практику;
• навчання на реальних проєктах;
• наставництво з боку досвідчених працівників;
• можливість поступово переходити до складніших завдань.

3. Ветерани та ветеранки

Реінтеграція військових вимагатиме змін не лише від самих ветеранів, а й від роботодавців та суспільства. Основний принцип такого підходу – не ветеран має повністю адаптуватися до робочого середовища, а компанії повинні створювати умови для його повернення до цивільного життя.

Війна також сформувала попит на інженерні, технічні та безпекові компетенції. Цей вплив залишатиметься відчутним ще десятиліттями, тому військовий досвід, лідерські навички та професійні знання ветеранів можуть стати важливим ресурсом для відбудови й розвитку економіки.

4. Інклюзія, сільські громади та трудові мігранти

Інклюзія поступово ставатиме не лише питанням соціальної відповідальності, а й економічною необхідністю. Окремий потенціал – мешканці сільських громад. Частина їхньої праці зосереджена в домашньому господарстві, догляді за дітьми та інших неоплачуваних обов'язках. Доступ до навчання, транспорту, цифрової інфраструктури й послуг догляду міг би допомогти цим людям долучитися до оплачуваної зайнятості.

З часом зростатиме і роль трудових мігрантів. Проте для їхнього залучення Україні потрібна продумана міграційна політика: визначення необхідних спеціалістів, оновлення законодавства, прозорі процедури та умови для інтеграції.

Людина стане головною цінністю для бізнесу

Один із ключових висновків дослідження – українським компаніям доведеться змінити саме ставлення до працівників. Кадровий дефіцит не можна буде подолати лише підвищенням зарплат або пошуком нових кандидатів. Бізнесу потрібно навчитися утримувати людей, створювати комфортні умови та враховувати їхні потреби.

Ситуацію ускладнює конкуренція з європейським ринком праці. Після війни частина українців може виїхати за кордон, зокрема для возз'єднання сімей. Євроінтеграція також спростить трудову мобільність. Тому роботодавцям доведеться конкурувати не лише рівнем оплати, а й безпекою, передбачуваністю та ставленням до працівників.

На рівні компаній це означатиме перегляд щоденних управлінських практик. Учасники форсайту очікують, що зростатиме значення:

• психологічного здоров'я та запобігання професійному виснаженню;
• адекватного робочого навантаження;
• зрозумілих правил оплати й винагороди;
• можливостей навчання та професійного розвитку;
• залучення працівників до рішень, які стосуються їхньої роботи;
• емоційної зрілості керівників.

Водночас людиноцентричність не обмежуватиметься корпоративною культурою. На рівні держави та громад вона передбачає доступність житла, транспорту, медицини, освіти й послуг догляду. Без цього людина може навіть не мати можливості скористатися вакансією або повернутися до економічної активності.

Яким буде головний виклик для України

За результатами форсайту, майбутнє ринку праці визначатимуть три взаємопов'язані завдання:

1. Залучити більше людей до економіки. Для цього потрібно усувати бар'єри для працевлаштування молоді, старших працівників, ветеранів, людей з інвалідністю, мешканців сільських громад і трудових мігрантів.
2. Скоротити розрив між навичками та потребами бізнесу. Освіта протягом життя, перенавчання та корпоративні програми розвитку стануть необхідними умовами зайнятості.
3. Підвищити продуктивність і поставити людину в центр економічних змін. Автоматизація, технології та нові моделі управління мають допомагати розвивати людський потенціал, а не просто скорочувати витрати.

Україна більше не зможе будувати економіку на дешевій, доступній і легко замінній робочій силі. Її майбутнє залежатиме від того, наскільки ефективно бізнес і держава зможуть використовувати наявний людський потенціал, розвивати компетенції та створювати умови, за яких люди захочуть жити й працювати в країні.