Чому усі росіяни стали співучасниками геноциду українців

Російський ф***зм

Ось ця машина, в якій їхала, рятуючись, сім'я із двома дітьми. І всі вони вбиті. Вбиті. Відкинулася голова, дивно вигнута шия, скручена рука. Хлопчик. У нього в рюкзаку ipad з іграми. Просто біля дороги.

Читайте також Не вимикайте в себе в голові "війну" – вона надовго

Це щоб Україна не вступала до НАТО?

Я сам пояснюю, як це влаштовано. Як влаштований світ, у якому люди, рятуючи своє ближнє коло, примиряються з брехнею. Але це пояснення – воно потрібне для розуміння, але нічого не змінює.

Порятунок свого світу – це сприяння чи непротивлення у знищенні чужого. І за це нам усім доведеться відповісти.

Ця байдужість – якась страшна тінь, що народилася в надрах пострадянського транзиту. Яка здавалася неприємною, але не страшною піною, і раптом обернулася російським фашизмом.

Вуаль бездушності

Чи думала фрау Мюллер про той момент, коли єврейські діти заходили, незграбно натрапляючи один на одного і притихлі в газову камеру. Ні, боже мій, вона не хотіла їм зла.

Вона була трохи незадоволена показною зарозумілістю Заходу та єврейського капіталу. Вона хотіла простої Німеччини без цих новомодних вигадок та гей-парадів.

Звичайно, вона і справді всіх цих подробиць не знала. Але вона чудово знала, що в неї є під рукою вуаль бездушності. Яка допоможе їй пережити ці смутні часи до того часу, коли вже нічого такого не буде. І світ набуде своїх належних форм.

Мільйони людей у ​​Росії сьогодні чекають, коли вже все це закінчиться, і можна буде повернутись до нормального життя. Це і є вуаль бездушності. І доки вона є, нічого закінчитися для них не може.