Останнє "вшанування" тих подій, які називають "Революцією Гідності", насправді є:
- прибутком для виробників лампадок, свічок та квіткових магазинів;
- прибутком для держ.чиновників, які виділили бюджет на закупівлі нових прапорів, стрічок та світло і музику на заходи;
- прибутком для Медіа дрібненьких та алігаторних компаній, що отримали свої бонуси за висвітлення спічу політиків;
- імітацією, блюзнірством та але однозначно не вшануванням Героїв.
Читайте також: Зрада по Фрейду: світоглядні збочення українців
Чому?
Бо справжнім вшануванням загиблих борців за свободу свого народу, в наших реаліях, могло б бути лише:
- арешт винних у вбивствах;
- арешт нинішніх депутатів та олігархів, що спричинили криваві події;
- виконання умов Майдану (про які вже всі забули);
- зміна Системи, що включає випадання з політичного ареалу усіх старих політиків, що засновували партії Регіонів, були гвинтиками Системи та роками самі будували її, ту конфігурацію, яку вони декларативно зараз намагаються змінити;
- реалізація реформ, замість імітації реформ;
- пробудження народу з пасивної сплячки та відкриття власної Гідності.
Того почуття, яке не дає депутатам та чиновникам дерибанити, оскільки людина з Гідністю, що платить податки, вимагає у тих, кому вона делегувала владу, виконання роботи, як у звичайного найманого працівника.
Того почуття, яке не дає проводити незаконні забудови, руйнувати історичну пам'ять, торгувати з ворогом і дозволяти сідати собі на шию.
Того почуття, якого ми українці досі, масово не маємо. Адже наше вшанування героїв заключається у радянському покладанні квітів та паралельному процвітанні на волі винних у розстрілах і квітуванні корупції.
Один арешт винного – замінить 10 000 гасел "Герої не вмирають". Одна зміна в Системі – замінить мільйонний мітинг пам'яті.
Герої помирають. І помиратимуть, поки ми не включимо будильники для нашої коматозної Гідності.
Читайте також: Кухонні Революції: хроніки диванних військ