Чому підсумкову декларацію саміту "Східного партнерства" підписала тільки Могеріні
"Східному партнерству" – 10 років. З цієї нагоди у Брюсселі відбулася зустріч 28 глав держав і урядів країн ЄС і шести керівників країн програми "Східне партнерство" – Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови та України. Попри святковий привід, досягти згоди щодо спільної декларації країнам не вдалося. У чому причини – аналізували журналісти 24 каналу.
Навіщо створили "Східне партнерство"
У травні 2009 року Європейський союз запустив ініціативу "Східне партнерство". Її мета – забезпечити зближення ЄС із шістьма колишніми республіками СРСР: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови й України.
Читайте також: 10 років "Східного партнерства": замість "мосту" – "рів з крокодилами", або Чим ризикує Україна
На момент запуску ініціативи кожна з країн-учасниць була по-різному готова до активізації інтеграції з ЄС. Мовиться і про рівень економічного розвитку, і про роботу демократичних інституцій чи реалізацію прав людини в тій чи іншій країні. ЄС не заявляв про наміри розширюватися на схід, але прагнув підтримати стабільність у цих державах. У тому числі малася на увазі і політична, і фінансова підтримка – для проведення реформ.
Економічні й політичні реформи мали б призвести до:
• підписання угоди про асоціацію з ЄС,
• створення зони вільної торгівлі,
• лібералізації візового режиму з ЄС,
• розвитку енергетичної галузі,
• підтримки стабільності й безпеки у регіоні.
Не всі країни "Східного партнерства" у часі його створення чітко заявляли про свої наміри євроінтеграції. Щодо Азербайджану були претензії у системних порушеннях демократичних цінностей, тісний зв'язок Білорусі з Росією про угоду з ЄС навіть не дозволяв говорити, а Вірменія просто відмовилась від наміру підписувати угоду про асоціацію – під тиском тієї ж Росії.
До слова, доля Вірменії спіткала і Україну: екс-президент Віктор Янукович у 2013 році неочікувано відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС. Саме це стало каталізатором революційних змін у країні.
Чого за 10 років досягли країни "Східного партнерства"
Угода про асоціацію з ЄС – Україна уклала її у червні 2014 року, після Революції Гідності та зміни влади. Того ж року це зробили Грузія та Молдова.
Безвіз: з часом громадяни і Молдови, і Грузії, й України отримали право відвідувати ЄС з туристичною метою у безвізовому режимі.
Відкриття зони вільної торгівлі сприяло збільшенню обсягів торгівлі між Україною та ЄС, а також українські виробники запровадили європейські стандарти.
Низка реформ: децентралізації, державної служби, антикорупційні, підтримка малого й середнього бізнесу тощо.
"Східне партнерство": що це таке і як впливає на простих українців – у матеріалі 24 каналу
Чим незадоволені учасники "Східного партнерства"
Дипломати та політики усіх шести країн-членів ініціативи незадоволені результатами: мовляв, "Східне партнерство" потребує зміни формату.
Україна, наприклад, вимагає, щоб її амбіції щодо вступу в ЄС були чіткіше визначені та підтримані. Молдова та Грузія, які також є лідерами євроінтеграційних процесів, часто говорять про необхідність створення окремої гілки "Східного партнерства". Гілки, яка передбачатиме певну програму для України, Молдови та Грузії, а для Азербайджану, Вірменії й Білорусі – іншу.
Делегація Азербайджану, як пише "Радіо Свобода", висловила невдоволення текстом документу, оскільки він не порушував питання територіальної цілісності цієї країни (Азербайджан має територіальний спір із Вірменією через район Нагорного Карабаху).
Через усі ці розбіжності країни не змогли домовитися про підсумкову декларацію ювілейного форуму "Східного партнерства". В опублікованій заяві не було жодної конкретики, натомість було визначення спільного прагнення "продовжувати розвиток стратегічного партнерства". Утім, замість підписів усіх учасників саміту документ містить підпис тільки голови – Високої представниці ЄС з питань зовнішньої і безпекової політики Федеріки Могеріні.
Читайте також: Волкер: Українці ясно дали зрозуміти – вони прагнуть вступити до ЄС і НАТО
Як у ЄС реагували на результати саміту
Федеріка Могеріні, пише "Інтерфакс", пояснила відсутність тези про прагнення країн проекту "Східне партнерство" вступити в ЄС святковою тональністю саміту: "Мовиться про річницю, свято, в ході якого ми відзначаємо весь накопичений прогрес протягом цих останніх років". При цьому Могеріні нагадала про програмний документ "Східного партнерства" ("20 результатів до 2020 року", прийнятий у 2017 році) та закликала докласти зусиль для досягнення поставлених цілей.
Глава МЗС Чехії Томаш Петршичек наголосив: "Формат партнерства довів, що він є успішною політикою. Але нам необхідно обговорити, що ми будемо робити після 2020". Серед іншого, на думку міністра, ЄС має ухвалити рішення про нові можливості для країн, які виконують Угоду про асоціацію і прагнуть подальшого зближення з ЄС.
Я вважаю, що має бути чітка європейська перспектива для цих країн. Наразі потрібно надати певну стратегічну перспективу для найбільш просунутих держав, таких як Україна, Грузія та Молдова, забезпечивши їх практичними результатами співпраці,
– заявив Петршичек.
Президент Європейської Ради Дональд Туск заявив, що країни-учасниці ініціативи "Східного партнерства" наблизилися ближче до Європейського Союзу, аніж інші країни-сусіди ЄС.
Східне партнерство мало свої успіхи, свої виклики, але також і моменти високої драми. Як це було у листопаді 2013 року під час саміту у Вільнюсі, де президент Янукович відмовився від Угоди про асоціацію для України, про що він пізніше гірко пошкодував,
– сказав Туск.
І додав: "Набагато більше ще треба здійснити. Але немає сумніву, що наші країни-партнери наблизилися значно ближче до ЄС, аніж наші інші сусіди". "Ми не лише сусіди. Ми члени однієї європейської родини", – підсумував президент Європейської Ради.
Європейський комісар з питань сусідства та переговорів про розширення Йоганнес Ган не бачить проблем у відсутності узгодженої спільної заяви з нагоди саміту "Східного партнерства". Він заявив, що не вважає ухвалення такого рішення важливим: "Ви порівняйте зусилля, які ми витрачаємо на узгодження заяв, і нереальні досягнення. Була би моя воля – я би точно віддав перевагу досягненням".