Чому штаб-квартиру НАТО доводилось змінювати: маловідомі факти

1967 року штаб-квартира НАТО переїхала з Парижу до Брюсселю. З того часу столиця Бельгії стала основним місцем дислокації головного офісу НАТО.

Читайте також: Фактор безпеки. Чому за всю історію НАТО жодна країна не покинула лави цієї організації

Відтоді минуло понад 50 років. Свідками тих подій були колишні співробітники НАТО. Для багатьох таке рішення стало повною несподіванкою. Франс Еггер у ті часи працював у реєстраційній службі альянсу, і перше, що він побачив у Брюсселі – купу будівельного сміття і напівзбудована будівля нової штаб-квартири.

Коли я вперше побачив тимчасовий штаб, я був переконаний, що його не збудують вчасно. Як і на будь-якому будівництві, тут були гори будівельного сміття. І я було подумав: як вони збираються це зробити? Це просто неможливо– розповів Франс Еггер, який у ті часи працював в реєстраційній службі альянсу,

Проте з наближенням офіційної церемонії інавгурації, місце стрімко змінювало свій вигляд.

16 жовтня 1967 року Генеральний секретар Манліо Брозіо виступав з промовою посеред величезних килимів свіжої зеленої трави, привезених з Голландії.

Коли я приїхав сюди на церемонію відкриття, то повірити не міг. Тут була зелена трава, ці величезні рулони трави привезли з Голландії і розстелили як килим перед будівлею. Це було єдиним місцем, яке покрили травою, а решта території була з тією ж грязюкою. Проте перед будівлею на церемонії відкриття ми стояли на чудовій траві. І саме це символізувало готовність цього місця– згадує Еггер.

Рішення про переміщення штаб-квартири НАТО з Парижу до Брюселю було прийнято атлантичною радою. Воно було продиктовано бажанням Франції, а саме її президента Шарля де Голля вийти із військової складової НАТО.

Штаб-квартиру збудували за 6 чи 7 місяців. Це було неймовірно– прокоментував Франсуа ле Блевеннек з інформаційної служби НАТО.

Франсуа ле Блевеннек, який був свідком тих подій, пригадує, що рішення французького уряду, як удар грому, вразило систему міжнародних відносин, хоча воно і не було несподіваним.

Ще у 1958 році після того, як генерал де Голль повернувся до влади, він висловлював бажання реформувати організацію, намагався переглянути головний статут НАТО – Вашингтонський договір. Але інші країни альянсу не підтримали цю ініціативу.

Генерал де Голль прийняв рішення про вихід французького війська зі складу організації, а також звернувся до НАТО з вимогою покинути територію Франції– додав Франс Еггер.

Як ухвалювали рішення про зміну штаб-квартири та які суперечки вирували в НАТО – дивіться у програмі.