Саме через це Китай десятиліттями ставиться до нього як до загрози, інформує 24 Канал. Китайська влада не хоче, щоб у тибетців був духовний лідер поза її контролем, а питання його майбутнього наступника вже стало частиною великої політичної боротьби.
Чому Далай-лама заборонений у Китаї?
Китайська влада вважає Далай-ламу сепаратистом і звинувачує його в тому, що він нібито прагне відокремити Тибет від Китаю. Сам Далай-лама та тибетський уряд у вигнанні заявляють інше: їхня позиція – не незалежність, а "серединний шлях", тобто справжня автономія Тибету в межах КНР, із захистом мови, культури, релігії та місцевого самоврядування. Саме тому в Китаї його образ і діяльність фактично заборонені.
Пекін боїться не його армії, а його ідеї / Фото unsplash
Пекін не хоче, щоб тибетці мали духовного лідера, який живе поза контролем китайської держави й залишається для них авторитетом. Китай також різко протестує проти зустрічей іноземних політиків із Далай-ламою: після зустрічі президента Чехії Петра Павела з ним Пекін навіть оголосив про розрив контактів із чеським лідером.
Також Далай-лама заявляв, що його реінкарнація має бути визначена тибетською буддійською традицією, а не китайською владою. Китай, навпаки, наполягає, що матиме "остаточне слово" у виборі наступного Далай-лами. Для Пекіна це спосіб контролювати тибетський буддизм після смерті нинішнього духовного лідера.
Чому Далай-лама не закликає до різкого зламу Китаю?
В інтерв’ю Далай-лама пояснював, що підтримує "поступові зміни". Він не вважає, що раптовий перехід Китаю до демократії автоматично був би безпечним.
Якби Китай за одну ніч запровадив демократичну систему, у мене могли б бути певні застереження... Якщо центральна влада розвалиться, може виникнути хаотична ситуація, а це не в інтересах нікого,
– стверджує він.
Саме така поміркованість і робить його незручним для Пекіна. Його важко подати просто як радикала. Він говорить мовою обережності, відповідальності й довгої історичної перспективи. Під час розмови Далай-лама жартома любить вказувати на Лобсанга Сангая – колишнього дослідника Гарвардської школи права, якого тибетці у вигнанні обрали прем’єр-міністром.
Цей молодий чоловік, – сказав Далай-лама, сміючись, – забрав мою владу.
За жартом стояла серйозна зміна. Після приблизно чотирьох століть Тибет у вигнанні розділив духовну й політичну владу. Далай-лама залишився духовним лідером, а політичне керівництво перейшло до демократично обраного уряду. Сам Санґай, на відміну від Далай-лами в чернечому вбранні, був у стриманому темному костюмі політика.
Ця сцена добре передавала суть моменту: тибетська влада у вигнанні намагається демократизуватися. Прямо Далай-лама цього не сказав, але підтекст очевидний: Комуністична партія Китаю могла б теж замислитися над таким шляхом.
Як Далай-лама бачить сучасний Китай?
Далай-лама народився у 1935 році й утік із комуністичного Китаю у 1959-му. Він дивиться на китайську історію не як на коротку політичну кризу, а як на довгий процес. Спершу, за його словами, він вірив, що комуністи, які прийшли до влади у 1949 році, мають принципи й "присвячені народові". Але згодом стало зрозуміло, що ідеологічна лінія Мао Цзедуна була "нереалістичною". Це дуже м’яке формулювання для політики, яка призвела до голоду й смерті десятків мільйонів людей. Після Мао Китай змінився.
Ден Сяопін зрозумів, що країні потрібно прийняти елементи капіталізму й дозволити людям покращувати рівень життя. Сучасний Китай, як зазначав Далай-лама, уже зовсім не такий, як за Мао: економіка зростає, країна пов’язана зі світом, тисячі китайців навчалися за кордоном. Але, на його думку, капіталізм без незалежного суду та вільної преси має небезпечний побічний ефект – корупцію. А велика сила без прозорості породжує страх і підозри в сусідів. "Вони завжди кажуть: "Ми не маємо наміру розширюватися", – казав Далай-лама. – Я кажу своїм китайським друзям: якщо все прозоро і політика відкрита, немає потреби постійно це повторювати. А якщо все є державною таємницею, тоді ви можете тисячу разів заперечувати такі наміри, і все одно ніхто вам не повірить".