Про те, чому він вирішив починати зміну системи із силових структур, як протягом останнього року змінилося його рідне місто Дніпропетровськ та чому для українських бійців потрібно створити спеціальне Радіо АТО боєць особливого батальйону спеціального призначення МВС України "Золоті Ворота" Олександр Ип (позивний "Арджуна") розповів в інтерв’ю сайту "24".

Чому ти вирішив обрати саме батальйон МВС?

Зміни у країні починати потрібно, у першу чергу, з силових структур. Побратими з "Правого сектора" після Майдану не дуже добре ставилися до міліції. Всі, хто був з Дніпропетровська, стрибали або у ДУК, або у якісь батальйони ЗСУ. Вже потім, коли сформувався "Дніпро-1", деякі наші хлопці туди пішли. Але спочатку я для себе подумав, що у нас найбільш корумпована силова структура — це МВС. Тому пішов туди.

Після служби в батальйоні ти цю думку змінив?

Справа в тому, що батальйон — там, а силова структура - тут.

Відчувається різниця між батальйоном там і силовою структурою тут?

Так.

У чому?

Кадрові працівники МВС не дуже хочуть їхати працювати в АТО. У нас кадрові співробітники МВС. Але переважно все на добровольцях тримається.

"Були можливості контратакувати і забрати Луганськ"

Якщо я правильно розумію, ваш блокпост знаходився в тому місці, звідки можна було контролювати потік транспорту?

Так, ми разом з військовими там стояли.

Можеш розповісти, що ввозили і вивозили з міста?

Ні.

Чому?

Я цього не бачив.

Розповідали, що на самому початку, ще, можливо, до нашого приїзду, начебто вугілля звідти везли в Україну. За металобрухт, розповідали, який везли. З Росії, коли їдуть гумконвої, вони привозять обладнання, обмундирування, боєкомплекти для військового забезпечення сєпарів та кадрових російських військових. Звідси ж вони вивозять промисловість – все, що можна вивезти з Донбасу, вивозиться за допомогою гумконвоїв.

Повір, без підтримки Росії вони б там загнулися ще зимою, мабуть. На зиму у місті Щасті перестрілки трошки стихли. Я так зрозумів, що їм з Ростовської області підключили електрику, щоб вони там не позамерзали. Зараз знову почали стріляти і, за чутками, їх знову відключають від електропостачання на умовах того, що у Щасті є ТЕЦ. Тобто логіка така: хочете світло – беріть місто, матимете електрику. Не знаю, чи буде штурм Щастя. Чутно, що там є техніка. Коли у районі Донецьку робили котли для наших – техніка з Луганської області передислоковувалася на Донецький напрям. Луганський був послаблений.

На мою думку, були можливості контратакувати і звільнити Луганськ. Коли ми звільняли Кримське, там до Слов’яносербська було недалеко. Якби у нас було більше техніки – ми б і Слов’яносербськ забрали, бо там було лише два блокпости, які можна було розбомбити і поїхати далі на Луганськ. Але цього не зробили. Хоча люди були готові, техніка у нас теж частково була.

Із забезпеченням вашому батальйону хтось допомагає?

Як хто? Волонтери.

А крім волонтерів?

Крім волонтерів… За офіційними паперами ми, здається, всім забезпечені.

А по факту?

Керівництво батальйону намагається зробити так, щоб ми виглядали як "натівські карателі".

Ну, дали нам каски польські та бронежилети, які з гуманітарною допомогою прислали. Правда, розміри касок, чомусь виявилися переважно маленькими. Але поляки вони ж такі щупленькі, не рівня нашим козакам. Моя форма - своїми силами і волонтерами. У більшості з нас - теж. Хоча зимову форму все ж видали потім. До того ж, не у всіх зрозуміла ситуація із статусом учасника АТО.

Ти поки без статусу?

Я без статусу. Без виплати бойових за дві останні відрядження, але подібна ситуація є у багатьох батальйонах. Ми коли заповнювали податкову декларацію - у мене там записано тільки ім'я прізвище та по батькові.

Хлопцям після свят обіцяли вже видати всі статуси і звання, які повинні бути. Я буду дуже радий, якщо видадуть, бо переживаю не тільки за себе, але і за все відділення. За вислугою часу нам вже сержантів повинні давати. Ну, або молодших сержантів, для тих, хто в армії не служив.

"Зараз Дніпропетровськ – це такий собі пупок України"

У Дніпропетровську ти давно був?

Два тижні тому.

Прийнято вважати, що це місто досі перебуває в зоні ризику...

Так. І я не розумію, чому там досі не проводиться набір у нову поліцію. Його весь час відтягують. Зараз — Одеса, Львів, наступний в перспективі — Харків. Чекаю, коли ж Дніпропетровськ буде. Я, власне на війну пішов для того, щоб стати новою поліцією, своїм прикладом щось змінити, показати, що є довіра. Хотів, щоб у мене був шанс. Думаю, на війні я собі його заробив.

Нова поліція Дніпропетровську, на твою думку, потрібна?

Так. Там та сама міліція, яка була і в Києві, і в Харкові. У структурі все потрібно міняти, не лише назви. Знаю, що зараз багато людей іде у поліцію саме через зарплатню, бо їм обіцяють 8-10 тисяч гривень. Була інформація, що у Львові зараз на одне місце претендують десь 20 людей. Так, Львів, мабуть, найпатріотичніше місто нашої країни. Але 20 бажаючих на одне місце – це багато. Що цікаво: туди мають право подавати заяви навіть ДАІшники, яких зараз скорочують. Так, системі досі потрібні люди, які вміють і будуть виконувати накази. Ну але ж потрібні реформи. Якщо людина вже один раз спробувала корупцію…

Ти не віриш у те, що вони можуть перевиховатися?

З великим скрипом. Дуже невпевнено все це зараз робиться.

Якщо говорити про настрої звичайних городян – які вони?

Думаю, зараз Дніпропетровськ – це такий собі пупок України. Багато патріотичної символіки, правильно налаштовані люди. Але україномовних – дуже мало.

Ти кажеш, що так є зараз. Рік тому, наприклад, було інакше?

Так. Було багато людей, які виходили на колорадські мітинги з прапорами Росії.

Виходили за покликом серця чи за гроші?

І за гроші – в тому числі. Ми таких ловили. Немісцеві були, які не знали району, заїхали у тупик - не пощастило. Ми їх заблокували, викликали міліцію. Потім по дорозі позбирали те, що вони викидали зі свого бусіка – там і каски були, і бити, і помпові рушниці. Видно було, що то проплачено. За один раз "тітушкам" давали по 800 гривень за три години роботи.

Ще по городянах. У мене однокласник, наприклад, Денис, на війну їхати відмовляється, хоча є співробітником міліції. Відповідаючи на питання, чому не хоче воювати, сказав, що не розуміє, чому там йде війна і що у нього інші погляди на події на Донбасі. Хоча ця людина давала присягу не конкретній владі, а так само, як і я - народу України. Інший однокласник - Міша - він у мене кіборг з 93-ї бригади. Був в аеропорту Донецька, демобілізувався вже. Їм пощастило, їх вивели за місяць до того, як аеропорт здали.

"Для дітей Донбасу – ми не карателі"

В одному з твоїх інтерв’ю ти казав, що те, що ви робите на Донбасі – це інвестиція у майбутнє та у дітей. Що саме ти мав на увазі?

Діти, які зараз навчаються у школах, технікумах, вузах – вони присилали нам малюнки, подарунки, мотанки. Вони вже зараз виховуються у патріотичному векторі. У когось там батько, у когось – брат, у когось – сусід на війні. Діти все бачать, все розуміють і кожен по своєму переживає за те, що відбувається.

Це стосується і дітей, які живуть на Донбасі?

Ми їздили до дитбудинку у Станицю Луганську. Хороші дітки, всі різні, але всі дивилися на нас не ворожими очима.

Тобто, ви для них – не карателі?

Ні, ні в якому разі! Вони все одно відчувають, що ми їм допомагаємо, знають, що ми їм не вороги, що ніхто зброєю їм не погрожує.

Я тобі скажу, що коли бачиш ті дитячі посмішки, всередині щось перевертається, розумієш, що все, що ми робимо на Донбасі – то не марно. Думаю, з них вийдуть нормальні люди. Вони побачать, що Україна – то є Україна, а не щось невизначене.

З твоїх же слів ти мрієш створити Радіо АТО. Це буде щось схоже на Радіо "Айдар"?

Мрію. Але радіо "Айдар" – то інтернет-хвиля. Я хочу зробити мобільну версію. Щоб була мобільна установка, можливо, на базі КрАЗу, яка буде передавати сигнал на ФМ-хвилі. Попрацювали в одному місці – переїхали, щоб нас не накрили. Я готовий їздити, ризикувати життям, аби дарувати солдатам надію, а їхнім родичам – можливість дізнатися, що з ними все нормально, потролити сєпарів українськими піснями.

Що тобі потрібно, аби реалізувати цю свою мрію?

База КрАЗу, радіохвильова установка, водій і підтримка моїх побратимів. Людей десять мені вистачить. Ну і ще офіційні дозволи та частоти.

Було би добре, якби це було затверджене на державному рівні. Бо я засобів української пропаганди там не зустрічав – ані плакатів, ані листівок, нічого такого, де було б хоч щось написано в стилі "Сєпари, здавайтесь! Хто хоче одуматись – звертайтесь туди-то".

Зі сторони противника ти такі пропагандистські штуки бачив?

Було багато випадків, коли в зоні АТО на межі з окупованою територією надсилалися смс-повідомлення на номери МТС та Київстару. На Life, мабуть, теж, якщо він працював. Приблизний текст: "Вы окружены. Ваш командир вас бросил. Сдавайтесь!". У них в цьому плані пропаганда працює.

Як хлопці на такі повідомлення реагують?

Сміються. Хтось намагався дзвонити у відповідь, писали на ці номери повідомлення "Ніфіга! Слава Україні!".

Звідки номери людей, на які відправлялися смс – питання. Чи хтось зламав базу, чи пеленгують номери з тої сторони.

Ну сепаратисти сепаратистами, а ваш бойовий дух якось підтримують?

От таке радіо, яке я хотів би створити, могло б це робити! До нас приїздили волонтерські музичні колективи, вони дійсно піднімають настрій. Але вони сьогодні тут, завтра – там, потім – ще десь. Не всі мають можливість це побачити.

Читайте також: У терористів стільки техніки, ніби збираються переходити Дніпро, — боєць АТО