Кремлівський диктатор помітно оживився, сподіваючись на кулуарні торги зі своїм заокеанським фаворитом, але ця ейфорія ненадовго. Коли у вчорашніх партнерів відверто їде дах, ми маємо діяти самостійно, покладатися виключно на власний ресурс і брати повну відповідальність за нашу перемогу. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Цинічний випад і шантаж капітуляцією

Дійшло до цілковитого абсурду: Дональд Трамп знову намагається порушити тему зміни влади в Україні, дозволяючи собі заявляти, що нам нібито потрібен інший президент. На тлі щоденного терору, коли Росія масовано знищує ракетами й дронами енергетичну інфраструктуру Києва, Харкова та інших міст, американський політик фактично грає на боці агресора. Це не просто дипломатична недолугість – це відкрита спроба підірвати стійкість країни, яка стікає кров'ю, але тримає удар.

Тим часом Сергій Лавров публічно розпинається про те, що Володимир Зеленський буцімто кинув грубий виклик Трампу. За кремлівською версією, Вашингтон запропонував Москві сепаратну домовленість щодо дизельного пального, Росія радо вхопилася за цю пропозицію, а Київ зірвав оборудку, поновивши удари по нафтопереробних заводах окупантів. Москва намагається виставити все так, ніби саме вона прагне миру, цинічно замовчуючи власні варварські злочини.

Позиція українського президента тут абсолютно логічна та вивірена: якщо партнери просять не бити по ворожій нафтопереробці, надайте нам ракети до систем Patriot, щоб закрити небо над українцями. Якщо ми не б'ємо, а ворог продовжує нещадно бомбити наші міста – де тут справедливість? Це базовий мінімум, на який ми маємо повне право. Віддавати ініціативу без жодних гарантій захисту – самогубство.

"Бабло" і диктаторський ідеал

Що насправді рухає Трампом, коли він ставить на кін репутацію США та долю Республіканської партії? Адже понад сімдесят відсотків американців непохитно підтримують Україну у цій війні. Трамп це добре знає, але свідомо діє всупереч настроям власного народу та стратегічним інтересам своєї держави.

Причина проста й огидна: гроші та патологічне схиляння перед тиранами. Для Трампа визначення "диктатор" є не звинуваченням, а найвищим компліментом. Він відкрито симпатизує Путіну, Сі Цзіньпіну та Кім Чен Ину, називаючи їх "хорошими хлопцями", бо марить такою ж абсолютною владою без законів і стримувань. Демократичні інститути Америки йому чужі, він органічно тяжіє до практик авторитаризму.

До цього додається суто меркантильний розрахунок його оточення. Різні ділки та девелопери, які нічого не тямлять у дипломатії, разом із путінськими емісарами на кшталт Дмитрієва метушаться, прагнучи урвати свій шматок від кремлівського пирога. Вони мріють про доступ до російських надр та дешевих енергоресурсів заради власного збагачення. Від України Трамп таких тіньових зисків не отримає, тому наша боротьба за свободу для нього порожній звук.

Час перестати ковтати образи

Період так званої операції "Татусь", коли Трампа намагалися задобрити лестощами та погладжуванням по плечу, остаточно минув. Втиратися після кожного плювка й дякувати у відповідь на чергову підніжку – це не просто контрпродуктивно, це смертельно небезпечно, адже слабкість лише розпалює апетит хижаків.

Зеленський абсолютно правильно робить, що говорить неприємну правду прямо в обличчя. А повідомлення у медіа про те, ніби лідери ЄС проситимуть Київ "пом'якшити риторику" щодо Трампа, скидаються на театр абсурду. Жоден притомний європейський лідер не змушуватиме лідера країни, що воює, мовчати, коли за її спиною намагаються провернути капітулянтські оборудки.

Україна довела свою позицію ділом, повернувшись до нищівних ударів по ворожих НПЗ, і палаючий завод у Рязані – яскраве тому підтвердження. Крім того, під ударом опинилися дата-центри Сбербанку та Яндекса. Знищення цифрових баз даних, кредитних історій та перехід на готівку означатиме колапс російської банківської системи та неминуче повернення ворога в доцифрову еру.

Нова опора без озирання на Вашингтон

Сьогодні на наших очах формується інша архітектура безпеки. Європа поступово усвідомлює ненадійність американських кулуарів і шукає власні рішення: від спільних патрулів Румунії, НАТО та ЄС у Чорному морі до підключення України до захищеної супутникової системи GovSatCom замість шантажу від Starlink.

Росія – вкрай централізована вертикальна імперія, де знищення кількох критичних вузлів здатне обвалити цілу галузь. Попереду в окупантів – удари по Ямальському та Ханти-Мансійському хрестах, де сходяться стратегічні нафтогазові артерії. Загасити палаючі свердловини за Полярним колом Кремль просто не зможе, і тамтешня економіка перетвориться на суцільний факел.

Україна за роки великої війни стала потужною військовою силою, без якої не вирішується жодне ключове питання безпеки континенту. Розмовляти з нами крізь зуби більше не вийде ані в Путіна, ані в Трампа. Їхня цинічна гра приречена на поразку, бо ми не зупинимося і захищатимемо свою землю до кінця.