Війни пам’яті: чому скандальна заява та логіка Дуди небезпечні для самої Польщі

Ввечері у п'ятницю, 2 лютого, вийшло інтерв'ю з польським президентом Анджеєм Дудою. Вірний та послідовний союзник і партнер України, який нині позбувся потужного медіарупору після того, як уряд Туска здійснив ревізію державних ЗМІ, виклав свою візію на YouTube-проєкті Kanal Zero.

Однією з основних тем розмови було питання України. Пан Дуда не відмовив собі в узагальненнях та прогнозах. Зокрема, він заявив, що сумнівається, що Україна зможе повернутися на кордони 1991 року й пояснив це "історичними причинами". Ось що сказав президент Польщі:

Крим – це особливе місце, в тому числі з історичних причин. Тому що насправді, якщо ми подивимося на історію, то він тривалий час був під контролем Росії.

Ця фраза миттєво стала вірусною та стала причиною великого скандалу.

24 Канал пояснює, де помиляється Анджей Дуда, коли розповідає про "російський" Крим, а також аналізує, чому це тенденція є дуже небезпечною. 

До теми Заява Дуди про Крим сколихнула Польщу та Україну

Як у Польщі розкритикували Дуду

Анджей Дуда, коли зрозумів, що сказав щось не те, перепросив і заявив, що бажає Україні лише перемоги (перед цим його добряче розкритикували власні громадяни в соцмережах). Також віддуватися за президента довелося очільнику МЗС Польщі Радославу Сікорському (чоловіку американської дослідниці української історії 20 століття Енн Епплбом).

Польща визнає незалежність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, які були неодноразово підтверджені Російською Федерацією: починаючи з Договору від 19 листопада 1990 року, Будапештського меморандуму від 5 грудня 1994 року та Договору про кордон від 28 січня 2003 року,
– Радослав Сікорський у соцмережі Х гасить скандал, що спричинили слова Дуди.

Сказати, що в Україні були здивовані такій заяві, не сказати нічого.

"Шок, розпач, недовіра...", – як сказав сам пан президент з іншого трагічного приводу:

Ні, це, звісно, сталося невипадково, в Україні вже майже звикли до ножів у спину від поляків. Вони були строкатими та в різний час набували форм блокування кордонів під надуманими приводами та заяв (а по факту – шантажу) очільників попереднього уряду (за збігом – однопартійців Дуди) про можливе припинення збройної підтримки.

Але новий скандал повертає нас до тривалих "війн пам'яті" та констатує, що в Польщі існує принципово нерозуміння української історії й навіть перші особи держави перебувають у полоні нав'язаних стереотипів.

У чому не правий Дуда і чому його логіка небезпечна для самої Польщі?

Оце його "якщо ми подивимося на історію, то він (Крим – 24 Канал) тривалий час був під контролем Росії" – це просто сором. Але розберімо це детально.

Нагадаємо для пана Дуди, що в той самий час приблизно в той самий спосіб було ліквідовано державність його рідної Польщі (мовиться про розділи Речі Посполитої 1772, 1793 і 1795 років між Російської імперією, Прусією та імперією Габсбургів).

Внаслідок чого значна частина польських земель була окупована росіянами, які встановили над ними "ефективний контроль". У 1918 році незалежність Речі Посполитою було відновлено, але в 1939 році вона знову її втратила і з того часу перебувала під нацистською та радянською окупацією. Остання тривала до кінця 1980-х. 

Важливо! У Криму після падіння Російської імперії було придушено національний рух та силою встановлено радянську владу. У 1954 році "Кримську область" передали УРСР в обмін на історичні українські території, які отримала РСФСР.

1991 року було проголошено Незалежність України, включно з Кримом, який отримав статус автономії. Відповідно до міжнародного права – це територія Україна, визнана світом, навіть самою Росією.

Тобто, якщо слідувати логіці пана Дуди, Росія має також права і на Польщу, бо мала над нею давній контроль. Власне, про це саме каже й Путін (ще один "історик", а до того ж і "картограф"), коли напередодні вторгнення в Україну, в грудні 2021 року, в ультиматумі НАТО вимагав відкату Альянсу на кордони кінця 1990-х та повернення всієї Східної Європи до зони впливу Москви.

Розлого  Де, як і чому Путін набрехав у скандальній статті про нібито єдність українців і росіян

Особливе місце – для кого?

Не витримує критики "Крим – це особливе місце". Для кого особливе? Так, Путін постійно каже про "давній Корсунь, де хрестився Володимир". Але ж Володимир Великий – київський князь.

Київ був центром його земель, де північні території, на яких згодом постала Московія, були далекою периферією з переважно не слов'янським і до 12 століття (а, може, й пізніше) не християнським населенням. За такою логікою, чому б Путіну не претендувати на Константинополь чи взагалі Рим, як центри християнства? У 21 столітті дуже дивною є апеляція до подій 10 століття як виправдання анексії та обґрунтування окупації.

Існує міф, що після того, як Крим увійшов до складу Росії наприкінці 18 століття, він став місцем слави російської зброї.

Це також брехня. Тут росіяни зазнали катастрофічних поразок – мова як про Кримську війну середини 19 століття, так і про бойові дії часів Другої світової.

Під фактичною владою Росії Крим неодноразово ставав місцем кривавої різанини. Мова й про "червоний терор" 1921 – 1923 років, і про політичні репресії 1930-х, про депортацію автохтонного кримськотатарського населення в 1944 році, і про нову хвилю політичних репресій після 2014-го.

До теми  Чого Путін не побачив на "мапі без України"

Росіяни вважають для себе "Крим особливим" через Чорноморський флот, який має тут базу, але, маючи другу армію світу, не можуть його навіть захистити від України, яка фактично не має власного флоту в  класичному розумінні. Так, у Криму тепло й гарно, тут ще за радянських часів полюбляли селитися військові та спецслужбістські пенсіонери зі всього "Совку", але це все їхні проблеми.

Не менш гарно в Бодрумі, Юрмалі чи на Лазуровому узбережжі, так само було колись гарно в Абхазії, доки туди не прийшов "русскій мір". Але той факт, що для воєнних злочинців територія є "особливим місцем" – зовсім не є вагомим аргументом для того, щоб змінювати державні кордони та влаштовувати репресії місцевим мешканцям. А те, що цю думку поділяє чинний президент Польщі виглядає дуже дивним.

Росія точно ворог для Дуди? 

Нагадаємо, що в житті пана Дуди вже було багато дивних заяв, зокрема, сказаних не лише на ютубі. Так, у 2019 році після зустрічі глав держав і урядів країн НАТО Дуда заявив, що Росія – не ворог.

Сьогодні ми категорично не можемо говорити про жодного ворога на міждержавному рівні. Сьогодні такої ситуації немає, на чому я хочу рішуче наголосити… Це наш сусід, з яким ми не погоджуємося з усіх питань, у нас є інша точка зору та певні дії з боку Росії,
– Дуда наголошує, що Росія не є ворогом для НАТО у 2019 році.

Для тих, хто не вірить, що нинішній пан "яструб" міг таке сказати, ось відео:

На секунду, ці слова пролунали вже після того, як Росія окупувала Крим та розв’язала війну на Донбасі, вже було збито малайзійський “Боїнг” MH-17.

Що це – помилка, недалекоглядність, страх, запопадливість, популізм чи зразок realpolitik від пана Дуди?

Можна дорікнути пану Дуді, що поліз в історичні теми без належного рівня історичних знань, адже сам він за освітою юрист (втім, у заяві про Крим, він не правий і як юрист, про це йому нагадали й міністр Сікорський, й посол Зварич).

Можна пожартувати, що він так вчив у школі (і це буде напівжарт, адже Польща в часи юності президента була в окупації й відповідно перебувала під ідеологічним впливом російського дискурсу, що поширювався й на освіту), але ж тут проблема значно глибша. Адже вона має системний характер і фіксується на рівні офіційного дискурсу, сформованого польськими мейнстримними істориками та місцевим Інститутом Національної пам'яті, а також художніми стрічками на кшталт фантастичного горору Wolyn.

Так, мова про скандальний "закон про бандеризм", постійні вимоги вибачень від українських лідерів, юридичну заборону говорити про участь поляків у Голокості (табу на темі погрому в Єдвабному, за який ще у 2001 році тодішній президент Польщі Квасневський офіційно перепросив), абсолютно популістські вимоги трильйонних репарацій від Німеччини та інші скандальні способи переписування історії.

Через це третя Річ Посполита зіпсувала стосунки не лише з Україною, але й з Ізраїлем та Німеччиною.

Прощаємо і просимо прощення

Втім, пани-державники вочевидь забули, що в таких складних темах працює лише єдина формула успіху – "прощаємо і просимо прощення". Саме так зробили польські єпископи (серед них був майбутній Папа Римський) в 1965 році у відомому листі до німецьких єпископів під час Другого Ватиканського собору.

Фото, яке у 2013 році здавалося історичним / Фото – АР

Згодом цю формулу повторять у 1997 році президенти Кучма і Кваснєвський на 70-ті роковини Волинської трагедії в спільній заяві "До порозуміння і єднання".

У пам'яті українців і поляків подразненою раною залишається трагедія, яка сталася в 1943 – 1944 роках на Волині, Холмщині, Східній Галичині. Вона поглинула життя десятків тисяч людей, перетворила на попелища села і хутори, принесла багато страждань обом народам. Причини тієї трагедії мали як історичний, так і тодішній політичний характер. Наші пращури заплатили дорогу ціну за усвідомлення того, що український і польський народи повинні жити в мирі та дружбі… Ми віримо в силу добра, яка допомогла полякам і українцям подолати історичні розбіжності, знайти спільне майбутнє в сім'ї вільних європейських народів, де правда пам'яті та поваги є важливою основою дружби й співпраці,
– фрагмент спільної заяви президентів України та Польщі 8 липня 2013 року. 

Про це неодноразово говорив президент Порошенко. Ці слова повторив 9 липня 2023 року глава Української греко-католицької церкви Святослав під час спільного молебну у Луцьку в пам'ять про жертв Волинської трагедії. Тоді в ньому взяли участь президенти Дуда і Зеленський, і тоді це сприймалося як надія на те, що між двома країнами більше не може бути непорозумінь. Принаймні, в питаннях історичної пам'яті. На жаль, з такими висновками ми поспішили.

Президенти України та Польщі на спільному молебні в Луцьку 9 липня 2023 року / Фото – ОП

На щастя, ці проблеми з нерозумінням історичних подій не завадили Польщі прийти на допомогу Україні у 2022 році, за що ми всі вдячні. Україна та Польща – друзі та союзники, а між союзниками не може бути недомовок. Втім, питання історії, на жаль, залишається міною сповільненої дії, що має потенціал зруйнувати відносини двох держав. 

Читайте також  Російський пропагандист Кісельов погрожує ударом по аеропорту в Польщі

Ми вже бачили такі спроби та мусимо констатувати – ініціатором їх була саме Польща. А ще мусимо зауважити, що нашим західним сусідам не вистачає іронії. Саме такої, як у свіжому хіті від  Netflix "1670". До речі, цей серіал знімався в тих самих локаціях, що й Wolyn – музею народної культури в Кольбушовій, майже на кордоні з Львівською областю. До 1939 року це містечко входило до складу Львівського повіту. Як бачимо, в одних і тих самих локаціях можна зробити те, що поєднує, й те, що роз'єднує.