У Радіодиктанті українці почули колоритне слово "брехунець", яке почали жваво обговорювати. У Суспільне культура розповіли, чому цей пристрій, за допомогою якого ми і наші рідні слухали радіо, називали саме так
Дивіться також Під звук тривоги: в Україні відбувся Радіодиктант національної єдності – 2024
Трішки з історії появи радіо в Україні
Перші звуки радіо у тодішній УРСР прозвучали 16 листопада 1924 року ще на малопотужних радіохвилях прозвучали слова:"Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків!" (тодішня столиця УРСР), яке стало початком радіомовлення Українського Радіо. Пов'язане з цією подією і державне свято – День працівників радіо телебачення та зв'язку. Його відзначають з 1994 року згідно з Указом Президента України. Розширення радіомережі розпочалося з 1928 року. А з 1928 році почала з'являтися розгорнута українська радіомережа.
Що таке "брехунець" та чому саме так
На початку радіомовлення воно звучало з приймачів і гучномовців на електричних і телеграфних стовпах. Радянська промисловість не встигала задовольняти потреби населення у приймачах і цей прилад вважався розкішшю. І навіть преміювали робітників радіоприймачем чи проведенням дротового радіо. Проводові радіоприймачі отримували сигнал, який могли передавати без електрифікації, але у багатьох селах переважало проводове радіо, яке було чи не єдиним джерелом отримання інформації.
А щоб наповнити ефіри створили оркестри державного радіо та придумали радіоп'єси, а згодом, у 1939 році, створили Радіотеатр.
Згодом, наповнення ефіру стало новинним, звісно пропагандистським і часто пафосним – про нечувані врожаї та надої. Люди відчували, що інформація з радіо не є правдивою, тому передавача проводового радіо називали "брехунцем" від слова "брехня", використовуючи саме його саркастичну, але ніжну та грайливу форму.
Радянський пристрій "брехунець" / колаж 24 Каналу
Хоч триканальний приймач-"брехунець" не мав великої довіри, він був майже на кожній кухні, і з ним пов'язаний спогади про дитинство чи юність кількох поколінь українців. У когось музика, ранкова руханка, у когось новини чи радіоп'єси, а ще – дитячі казки.
Летиш над Європою – уважай, внизу люди. А нас тут глушать, як рибу в ставку. І не так літаками, як бедламом у парламенті, бедламом усіх цих виборів, бедламом у голові громадян. Кави нормально не вип'єш, увімкни брехунець на кухні, все тебе чимось приголомшать. (Роман "Записки українського самашедшего" Ліна Костенко)
Радіо-"брехунці" стали минулим
ХХІ століття змінило картину радіомовлення, сьогодні – це переважно розважальний контент і радіохвилі ми ловимо у телефоні, приймачах авто, ноутбуках у FM-діапазоні.
А дротове радіо відійшло у минуле – у 2019 році було лише 400 000 абонентів. Уже в 2020 році Укртелеком відімкнув проводове мовлення в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Закарпатській області; у 2021 році – у Дніпропетровській області.
А самі радіоприймачі – тепер раритет та предмет колекціонування! Але народна назва ще тримається у пам'яті.