Про це у своєму блозі на сайті "Кореспондент" пише політолог Андрій Золотарьов.

"Партії "Опозиційний блок" і "За життя" заявили про готовність до переговорів про об'єднання. При цьому, деякі спостерігачі звернули увагу на не зовсім звичайний сценарій об'єднання", – підкреслив він.

Політолог зазначає, що замість традиційної у подібних випадках спільної прес-конференції або хоча б спільної заяви для ЗМІ, відбувся обмін примирливими репліками через соцмережі з боку недавніх ключових антагоністів – Рабіновича та Льовочкіна, причому Рабинович взяв ініціативу на себе, а "Опоблоку" (точніше , одній із його частин) дісталася роль сторони, що погодилася з пропозицією.

"З одного боку, цю подію можна назвати цілком логічною та закономірною, оскільки ідея об'єднання опозиційних сил давно обговорювалась у ЗМІ. Та й соціологія давно фіксує наявність запиту на об'єднання сил, які претендують на представництво південного сходу, перш за все промислових регіонів. Але, політична практика не раз демонструвала те, що такого роду процеси – справа тонка та делікатна. У виборчих кампаніях не буває механічного складання рейтингів політиків. Якщо консолідація відбувається тільки на рівні декларацій і заяв, але не є закріпленою на рівні ідеології та організаційно, то не буде й синергії ресурсів", – запевняє експерт.

На думку Золотарьова, звертає на себе увагу, що та частина "Опоблоку", що є орієнтованою на Ріната Ахметова, за фактом на сьогодні вкрай обережно прокоментувала задеклароване об'єднання.

Так, Вадим Новинський у коментарі виданню "Лівий берег" про чинні процеси сказав у найзагальніших рисах: "Такі консультації тривають вже два місяці". При цьому він зазначив, що партії поки не обговорюють можливий загальний партійний список або можливого єдиного кандидата на президентських виборах. За його словами, щоб консультації "знайшли кінцеву форму, необхідно скликати з'їзд партії, щоб він ухвалив відповідні рішення".

Загалом, вважає політолог, поки все це видається як явний фальстарт, і спроба видати бажане за дійсне. Залишається відкритим питання, що це персональна боротьба за місце під сонцем окремих політиків або ж реальний процес консолідації?

"Аналогія з сумнозвісною "Канівською четвіркою" – більш ніж очевидна. У далекому вже 1999 році об'єднання опозиції по ідеї могло декласувати Кучму. І історія теж стала відвертим фальстартом, а на виході вийшов відомий сюжет "лебідь, рак і щука", де кожен потягнув у свій бік, у підсумку програвши спільну справу опозиції. Мораль проста – festina llente: поспішай, не поспішаючи, особливо у такі переломні для країни моменти", – підсумував експерт.