Після нових ударів по Кримському мосту Кремль обіцяє відновити переправу, а Володимир Путін готується до міжнародних переговорів. Пошкодження одного з головних символів російської окупації Криму може вплинути на позиції Москви, яка прагне повернутися до обговорення глобальної безпеки та розподілу сфер впливу.
Політологиня та американістка Олександра Філіппенко в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповіла, як українські удари змінюють переговорні "карти" Путіна та чого Кремль намагається домогтися від США і Китаю. Вона також оцінила можливість зустрічі Дональда Трампа з Кім Чен Ином і ризики великої геополітичної угоди, в якій може постати питання Тайваню.
популярні відео
Кримський міст змінює переговорні "карти" Путіна
Після нових ударів по Кримському мосту Кремль обіцяє його відновити та зробити навіть кращим, ніж раніше. Як ви відреагували на атаку та наскільки реалістичні такі обіцянки?
Справді складно уявити якесь відновлення найближчим часом. Достатньо подивитися кадри, як будували цей абсолютно незаконно зведений міст. Відразу зрозуміло, що для його відновлення потрібна спеціальна техніка, відповідні крани. І все це неможливо буде зробити без припинення вогню або якихось домовленостей з українською стороною.
Ми ж розуміємо, що українська сторона не буде просто сидіти й дивитися, як заново відновлюється цей незаконно побудований міст. Тому що а що ще вони можуть говорити, особливо напередодні переговорів, коли Путін приїде до Шеньчженя, а американська делегація вже туди прямує? Звичайно, вони говоритимуть, що все чудово, все буде добре, все буде ще краще
Кирило Дмитрієв сьогодні вранці вже переможно публікував фотографії з Китаю. Російська сторона намагатиметься демонструвати, що ситуація перебуває під контролем. Адже всі знають, як Дональд Трамп любить приєднуватися до переможця, скажімо так. І та сама кришка, яка відлітає під час атаки на черговий російський нафтопереробний завод, справила враження на оточення Трампа і, судячи з усього, на самого американського президента.
Усі ці кадри справляють серйозне враження. Зараз американські медіа також переповнені повідомленнями про Кримський міст і про те, що з ним сталося. Усі намагаються підкреслити, наскільки символічно важливою є ця подія. І тут виникає питання, як усе це позначиться на переговорах, які наближаються.
І виходить, з якими, говорячи мовою Трампа, "картами" сідає за стіл переговорів Володимир Путін. Він явно не хотів обговорювати Україну на цій тристоронній зустрічі, яка наближається. Тристороння зустріч 19 листопада з Дональдом Трампом і Сі Цзіньпіном. Явно не хотів би обговорювати Україну, а, мабуть, доведеться
Українська сторона також має провести переговори того самого четверга, 19 листопада, але вже з європейськими партнерами, Джаредом Кушнером і Стівом Віткоффом. І вона сяде за стіл із зовсім іншими, з дозволу сказати, "картами". Ситуація змінюється, хоча ще після переговорів в Абу-Дабі все виглядало майже безнадійно.
Ми бачили повний глухий кут. Ці фантастичні, максималістські вимоги Москви створювали враження, що далі нічого не відбудеться, що переговори просто не зможуть просунутися. Але ні, обставини можуть змінюватися. Як уже багато разів говорили, і санкції, і ЗСУ, і далекобійні санкції працюють.
І загалом прориви на переговорах, мені здається, можуть відбуватися виключно завдяки ЗСУ і завдяки військовим діям, які змінюють ці "карти", що на руках у різних переговорних груп
Саме військові дії, на мою думку, зараз здатні змінювати становище сторін за столом переговорів. Те, що ще вчора виглядало як дипломатичний глухий кут, сьогодні вже може сприйматися інакше завдяки діям Збройних Сил України.
Кремль хоче домовлятися про Україну без України
Путін планує запропонувати Трампу так звану гуманітарну місію в Костянтинівці за аналогією з Олешками. Наскільки небезпечно, якщо долю українських прифронтових міст обговорюватимуть Вашингтон і Москва без участі Києва?
Насамперед потрібно розуміти, як має відбуватися цей переговорний процес. Спочатку запланована двостороння зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, де буде окремий перелік тем. А далі має відбутися тристороння зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна. І саме щодо цієї тристоронньої зустрічі російська сторона, зокрема Мединський після переговорів в Абу-Дабі, буквально говорила й усіляко натякала на якийсь новий поділ світу.
Дійшло навіть до натяків на Ялтинсько-Потсдамську систему міжнародних відносин. Згадували три сторони, які домовлялися під час і після Другої світової війни, фактично проводячи паралелі з можливим новим розподілом світу. Мовляв, зараз знову зберуться представники трьох великих держав і визначатимуть, як усе має бути.
Але ми розуміємо, що ситуація зовсім інша. Як би Кремль не хотів вести подібні переговори, ділити світ, ділити сфери впливу, Сі Цзіньпіну це абсолютно не цікаво з Кремлем. Це перше. Друге – Дональд Трамп теж не дуже зацікавлений із Путіним хоч про щось домовлятися
Тристороння зустріч потрібна Дональду Трампу, на мою думку, лише з однієї причини. Говорити про денуклеаризацію, про те, що могло б стати його президентською спадщиною, справді неможливо без Росії. І тут ми змушені виходити з реальності, як би нам цього не хотілося.
Йдеться про ті самі запаси ядерних озброєнь, значна частина яких залишилася ще з радянських часів. Це спадщина холодної війни, коли основними ядерними державами були США та Радянський Союз. А тепер є ще Китай, який продовжує нарощувати власний ядерний потенціал. До того ж договір про стратегічні наступальні озброєння припинив свою дію в лютому 2026 року. І, на мою думку, це фактично єдина тема, яку можна було б обговорювати в такому форматі.
Для Путіна сам формат вигідний, звичайно. Просто закарбувати себе за столом із "великими хлопчиками". Путіну дуже важливо просто бути за столом переговорів зі США та Китаєм. Це важливий символічний результат для нього. Але також він хотів би обговорювати якісь обміни та щось іще поза Україною, тобто без України, без Європи
І зрозуміло, звідки з'являються пропозиції щодо Костянтинівки, яку Росія не контролює. Скільки разів Путіну вже доповідали, що нібито все перебуває під російським контролем? А тепер уже виникає запитання: чи не знадобиться якась гуманітарна місія щодо самого Криму?
Що там із переправою? Виходить, що тепер до півострова можна буде дістатися лише сухопутним коридором через тимчасово окуповані українські території. Можливо, якась гуманітарна місія насправді знадобиться вже там. Тому Путін може пропонувати все, що завгодно, але ситуація змінилася.
Якби ми говорили буквально вчора, ще можна було б розмірковувати про те, які пропозиції він висуватиме. Його мета абсолютно зрозуміла: показати, що світову безпеку неможливо обговорювати без Росії. На жаль, коли йдеться про ядерну безпеку, ми справді не можемо обійти Росію, просто тому, що вона має дуже великі запаси ядерної зброї.
І для Путіна це найголовніше. Він повинен виявитися значущим гравцем, без якого не можна обговорювати світову безпеку. А далі ця логіка поширюється на європейську безпеку та її архітектуру. Якщо вже світову безпеку не можна обговорювати без Путіна, то, виходить, і європейську теж не можна. І тоді він намагається перейти до переговорів з європейською стороною, до контактів із Джаредом Кушнером і Стівом Віткоффом.
Але зараз дещо змінюється вся оптика. Ми бачимо, які можливості має Україна. І виникають запитання: а що з російською ППО, де ця ППО? Звичайно, потрібно ще дочекатися додаткової інформації про те, що саме було використано під час атаки.
Виправте мене, якщо я помиляюся, але, можливо, це пов'язано з "Фламінго", з тими озброєннями, які Україна вдосконалила. Ми говоримо про комбіновану атаку, але водночас і про ті види озброєнь, які Україна вже починає виробляти або виробляє.
Відповідно, ситуація змінюється. Як завжди, гонка озброєнь під час війни вирішує результат війни. Ми це бачили неодноразово, зокрема під час Другої світової війни
Тому зараз складається зовсім інша картина. Ще вчора все виглядало інакше. Кримський міст уже був пошкоджений, але там усе-таки тривав певний рух. Навіть, здається, частково відновили реверсивний автомобільний рух. А зараз ми бачимо значно серйозніші наслідки. Тому Путін може пропонувати що завгодно щодо Костянтинівки, але тепер постало питання Криму, і це вже зовсім інша історія.
Єдине, на що я ще звернула б увагу, – офіційний акаунт Меланії Трамп у соцмережі X. Буквально вчора й позавчора там знову писали про Олешки, про обміни, публікували фотографії зустрічей з українською та російською делегаціями. Тобто ця тема продовжується, вона нікуди не зникла. Це важливо Білому дому, важливо адміністрації Дональда Трампа. Вони зацікавлені продовжувати обговорення гуманітарних питань, і якісь нові гуманітарні місії для американської сторони, звичайно, могли б мати значення.
Але як можна говорити про гуманітарну місію в Костянтинівці, яку Росія не контролює? Це перше. І яка, на відміну від інших територій, не перебувала під окупацією. Відповідно, тут виникає набагато більше запитань. І, звичайно, не випадково все це відбувається перед самітами, перед міжнародними зустрічами.
Ще буквально вчора можна було б говорити виключно про якісь гуманітарні місії: Костянтинівка чи не Костянтинівка, інші пропозиції, які міг би висувати Путін. І вони, напевно, продовжать це пропонувати й обговорювати. Але зараз ми бачимо вже зовсім іншу ситуацію, інше сприйняття можливостей України та Росії.
Трамп може повернутися до переговорів із Кім Чен Ином
Дональд Трамп припустив, що під час поїздки до Китаю може зустрітися з Кім Чен Ином. Чи варто очікувати такої зустрічі, чому лідери так довго не спілкувалися та про що можуть домовлятися?
Це теж частково пов'язано з тією самою тристоронньою зустріччю та її головною темою – денуклеаризацією. Складається враження, що де-факто, хоча й не де-юре, визнається наявність у Північної Кореї відповідного потенціалу. Цілком можливо, що вона вже розробила ядерні озброєння й має відповідні можливості.
Звичайно, ніхто це не буде визнавати, але, тим не менш, це такий секрет Полішинеля. І про це, скажімо так, із жахом, але говорять як про реальність. Тому це теж одна з тем переговорів
Дональд Трамп уже замислюється над тим, що залишиться після його президентства, причому в абсолютно різних формах. Тому готовий відволікатися від повсякденних питань, пов'язаних із війною в Європі. Тим більше що він ніяк не може знайти підхід, який дозволив би зупинити цю війну й оголосити про припинення вогню.
Кремль ніяк ні на що не погоджується. Україна погоджується, а від Москви Трамп не може нічого домогтися. Тому він і перемикається на інші питання, серед яких можуть бути переговори з північнокорейським лідером.
Дональд Трамп розглядає нерозповсюдження ядерних озброєнь як свою президентську спадщину. Дональд Трамп уже, звичайно, замислюється про свою президентську спадщину в різних формах
Одночасно йдеться про потенційний вплив США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Дональд Трамп завжди говорив, що необхідно налагоджувати контакти й підтримувати різні зв'язки навіть із тими державами, які не подобаються американцям. І Північна Корея якраз є такою країною, з якою він був готовий взаємодіяти ще під час свого першого президентського терміну.
Він називав Кім Чен Ина Rocket Man – "людиною-ракетою". Але зараз ситуація змінилася, зокрема через імовірні нові можливості Північної Кореї у сфері ядерних озброєнь. У певний момент відбувся фактично повний розрив контактів. За адміністрації Джо Байдена подібного діалогу не було, але тепер Дональд Трамп повертається до своєї попередньої теми, хоча вже на зовсім іншому етапі.
І сам Кім Чен Ин сьогодні перебуває в іншому становищі. Останніми роками ми спостерігаємо значно тіснішу співпрацю між Північною Кореєю та Росією, появу нових зв'язків між цими державами. Ми всі знаємо про північнокорейських військових, які воювали на російському боці. Їм навіть, якщо я не помиляюся, встановили пам'ятник у Курській області.
У будь-якому разі ця близькість із Росією дещо змінює становище північнокорейського лідера. Адже ми говоримо також про можливість виходу з ізоляції, хоча співпраця з Москвою на перший погляд може виглядати як зближення двох ізольованих держав.
Здавалося б, Північна Корея просто виходить у російську ізоляцію. Але все-таки ні, це для Північної Кореї можливість торгівлі на тому рівні, на якому це допомагає і північнокорейській економіці
Тому тема можливої зустрічі з Кім Чен Ином – це насамперед питання денуклеаризації та нерозповсюдження ядерної зброї. Зараз про це навіть трохи дивно говорити, але, можливо, йдеться хоча б про перспективу певних переговорів. Не обов'язково про встановлення повноцінного контролю над північнокорейськими ядерними озброєннями, а принаймні про можливість зробити цю розмову відкритішою.
Зараз вона перебуває в дещо дивному становищі: з одного боку, тема начебто залишається закритою, а з іншого – про неї всі знають. Це знову той самий секрет Полішинеля. І, можливо, переговори дозволять перейти від такого неформального обговорення до більш відкритого.
Приблизно так, як міжнародна спільнота обговорює ядерні озброєння Індії та Пакистану або питання ядерного потенціалу Ізраїлю. Я маю на увазі цю суперечливу ситуацію, коли офіційно наявність ядерної зброї не підтверджується, але водночас обговорюється можливість її використання в разі нападу. Тому щодо Північної Кореї, ймовірно, ми також можемо очікувати обговорення саме нерозповсюдження ядерної зброї.
Китай може використати війну в Україні для торгу за Тайвань
У прогнозах можливого нападу Китаю на Тайвань часто згадують 2027 рік. Наскільки небезпечною для острова може бути готовність Трампа до компромісів із Сі Цзіньпіном і чи зможуть США підтримати Тайвань у разі китайської атаки?
Так, 2027 рік називають не випадково, адже це дуже важливий рік для Китаю. Це сторіччя китайської армії, а також новий виборчий цикл. І, звичайно, я думаю, у нас із вами немає особливих сумнівів, що Сі Цзіньпін залишиться при владі. Він там, як і Путін, мабуть, до 150 років збирається жити.
Тайвань – це одне з найчутливіших питань не лише у двосторонніх відносинах США та Китаю, а й у міжнародній політиці загалом. Пекін насамперед зацікавлений у тому, щоб, якщо не скасувати, то хоча б затримати нові пакети американських озброєнь для Тайваню. І це одна з головних цілей китайського керівництва.
Буквально кілька днів тому Сі Цзіньпін зробив заяву, яка за часів президентства, наприклад, Барака Обами могла б навіть стати причиною скасування зустрічі керівників США та Китаю.
Сі Цзіньпін сказав, що історія обов'язково стане на правильні рейки, обов'язково буде відновлена історична справедливість і материковий Китай об'єднається з нематериковим Китаєм. Так вони визначають Тайвань, що це ж Китай. І Дональд Трамп із Сі Цзіньпіном сідають за стіл переговорів після заяв про історичне возз'єднання, про повернення Тайваню в рідну гавань, з дозволу сказати. Усе це дуже страхітливо звучить
Саме так Пекін визначає Тайвань, вважаючи його частиною Китаю. І такі заяви пролунали напередодні двосторонньої зустрічі. Це певною мірою нагадує історію з Кримським мостом перед тристоронніми переговорами. Путін сідає за стіл із образом пошкодженого Керченського мосту, а Дональд Трамп зустрічається із Сі Цзіньпіном після його заяв про історичне возз'єднання.
Ми вже неодноразово чули подібні формулювання, тому зараз важливо стежити не лише за словами, а й за конкретними рішеннями щодо постачання озброєнь. Головне завдання Пекіна – зменшити ці постачання, зокрема вже заплановані. Йдеться також про фінансові пакети допомоги для закупівлі військової техніки, адже Тайвань купує озброєння не лише у США, а й у європейських виробників.
Що стосується американських зобов'язань, тут у мене є запитання до Дональда Трампа. Але значно менше запитань до Конгресу США. Я маю на увазі новий склад Конгресу, який розпочне роботу в січні 2027 року, тобто якраз у той період, про який ми говоримо.
З огляду на очікувану більшість демократів можна припускати, що Конгрес наполягатиме на продовженні допомоги Тайваню. Можливо, навіть намагатиметься провести відповідні рішення всупереч президентському вето. Звичайно, для цього потрібна достатня кількість голосів, але сама можливість такого розвитку подій є важливою.
Ми досі спостерігаємо за підрахунком результатів виборів. Здавалося б, уже стільки часу минуло відтоді, як ми їх обговорювали, а на Алясці голоси ще не дорахували. Але відрив демократичної кандидатки вже такий, що, здається, демократи отримують 56 місць у Сенаті, а не 55, як припускали раніше. Тобто 56 проти 44.
Звичайно, до 67 голосів, необхідних для подолання президентського вето, ще далеко. Але Тайвань – це питання, щодо якого зазвичай існує підтримка і республіканців, і демократів. Тому абсолютно незрозуміло, наскільки Сі Цзіньпін може бути впевненим у виконанні можливих домовленостей із Дональдом Трампом.
Будь-які формулювання Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна щодо Тайваню під час зустрічі можуть мати наслідки, незалежно від загальної дружньої атмосфери. Але головне питання полягає в тому, що саме може запропонувати Китай. Адже Пекін має можливості впливати як на Москву, так і на Тегеран, а американський президент зацікавлений у досягненні результатів в обох напрямках.
Якщо Китай може запропонувати тиск на Тегеран, якщо Китай може запропонувати тиск на Москву, якщо Дональд Трамп зможе оголосити, що він усе закінчив, закінчив війну в Європі, Тегеран здався, Ормузька протока відкрита, тоді, мені здається, можна було б очікувати здачі Тайваню Дональдом Трампом
Але тут теж усе незрозуміло. Сі Цзіньпін не може бути впевненим, що Дональд Трамп здатен йому щось гарантувати, з огляду на можливу більшість демократів у Палаті представників і Сенаті. І це суттєва проблема для потенційних домовленостей.
Водночас ми можемо припускати, що Китай спробує запропонувати певні результати в інших питаннях. Наприклад, сприяти домовленостям із Тегераном або хоча б зупиненню війни в Європі. Для Дональда Трампа це могло б бути надзвичайно важливим, адже він постійно намагається знайти спосіб домогтися припинення бойових дій в Україні.
Звідси й усі ці дивні пропозиції американської сторони: давайте якось перейменуємо Донбас, перемалюємо карти, нехай Путін оголошує що завгодно. Усе це спроби знайти якісь можливості, якісь невеликі проходи крізь кремлівську стіну, яка ніяк не погоджується на жодні пропозиції.
Але Сі Цзіньпін міг би допомогти це забезпечити. І тут, на жаль, ми змушені говорити про можливості, які Китай має для впливу на Росію. Йдеться про постачання комплектуючих, торгівлю та ймовірну допомогу в обході санкцій.
Якби Китай захотів, то війна в Європі закінчилася б просто зараз. Якби Китай перестав постачати Росії комплектуючі, перестав із Росією торгувати, перестав допомагати, ймовірно, обходити санкції, ситуація б дуже швидко змінилася. Буквально моментально. Але Китай цього не робить. Китай, навпаки, зацікавлений у продовженні війни в Європі. Але ще більше Китай хоче того самого "історичного возз'єднання"
І ось тут починається мистецтво угоди. Ми абсолютно точно не знаємо й не можемо прогнозувати, як поведе себе Білий дім. Адміністрація Дональда Трампа насамперед зацікавлена в повному відкритті Ормузької протоки, а також у можливості оголосити, що американський президент усіх переміг і зупинив війну в Європі.
Причому війну, яка почалася ще за президентства Барака Обами, а в повномасштабну стадію перейшла за Джо Байдена. Який, звичайно ж, і винен у тому, що почалася повномасштабна війна на території України. Це, звісно, жарт.
Чому я про це згадую? Тому що про це постійно говорить сам Дональд Трамп.
Філіппенко про переговори США, Китаю і Росії: дивіться відео
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі