Live
Переглядів: Час читання:4 хв

Георгієвські стрічки як право ґеїв усиновлювати дітей

Автор колонки Володимир Бєглов
Журналіст, громадський діяч, поет.

Нещодавно один мудрий чоловік сказав мені, що якби свого часу російський президент Єльцин прийняв одне важливе рішення, то історія нашого сусіда-гіганта могла б геть змінитися.

Важливе рішення - це визнання помилок і злочинів минулого, згрубша - радянського. Визнання на найвищому державному рівні. Це мало б неабиякий вплив і на індивідуальні свідомості, і на ментальність.

 
Adv

популярні відео

Про необхідність визнання помилок і злочинів для духовного здоров'я нації пише й історик Ярослав Грицак у своїй книзі "Страсті за націоналізмом". Це крок, що провокує жити тут і зараз, жити на майбутнє, а не вкотре пе-ре-жи-ва-ти минуле - з кожною зміною поколінь збагачуючи міф надбудовами, мереживом та іншим декором.

Міфи з їх надбудовами є дуже зручними у суспільстві, чия політична прости-господи-еліта привчила населення сперечатися навколо надто аморфних питань. Пригадайте - у кожному шоу по п'ятницях, так само як і в парламенті, спікери політичних сил або сперечаються про мову-історію-культуру, або оперують незрозумілими економічними цифрами. Ну так, останнім часом ще шукають винуватих у синцях головної опозиціонерки...

Реклама

Нам накидають теми, якими психічно здорова людина мала б цікавитися лише тоді, коли з її крану тече нежовта вода, коли вона не відкладає гроші на літак з двох місячних зарплат, коли її діти отримують якісну освіту і мають перспективи, коли вона не скидається на ремонт у школі і на хабар податківцю, коли її не принижують на кордоні з Євросоюзом о четвертій ранку, коли вона не боїться злочинців і міліціонерів однаково. І ще багато таких коли...

Натомість усю нашу увагу приковують до міністерства Табачника (тому його досі не "пішли", він забирає на себе весь негатив), то вибухів у Дніпропетровську, до начебто агресивних нациків на Галичині, до ювенальної юстиції, про яку в Україні хіба говорять. Найсмішнішими є цілі паради головними вулицями українських міст, на яких громадяни і громадянки зі сльозами на очах і вилами в руках вимагають у влади не дозволити ґеям всиновлювати їх дітей. Це ж подумайте, як закрутили! Ґеї усиновлюють дітей в Україні! Та це ще років з 200 має минути...

Реклама

Цієї весни, щоправда, про ювенальну юстицію і Табачника говорять мало. Натомість біля станцій метро і торгових центрів у деяких містах (зокрема, в Києві) уже роздають так звані георгієвські стрічки. Кілька років тому широкі помаранчево-чорні стрічки почали з'являтися у Росії як неодмінний атрибут святкування Дня Перемоги. Без ускладнень проросійські технологи завели цю моду й на український Схід. Тепер от прямують далі, в напрямку Європи.

Тим часом у соціальних мережах починаються "кампанії проти"! Блоґери і блоґині закликають не чіпляти на себе георгієвську стрічку і у такий спосіб не брати участі у путінському флеш-мобі.

Помітили? Нас знову перетворюють на двох цапів, що зійшлися на хиткій кладці. Найголовніше, що ніхто не поступиться і обидві сторони впадуть у воду. Тобто, засліплені ще одним насадженим згори змаганням, успішно профукають історичний шанс - жовтневі вибори до українського парламенту.

Реклама

Найсумніше, щоправда, що у відверто грубих провокаціях влади бере активну участь і так звана опозиція, яка начебто після перемоги вестиме нас рівними рядами до кращого європейського майбутнього. Та ж сама опозиція не говорить нічого конкретного про покращення соціальних стандартів, про інновації в управлінні, про децентралізацію тощо. Як максимум ми чуємо красиві обіцянки ґатунку Помаранчевої революції. Як мінімум - заклик не вдягати георгієвську стрічку.

Ми бачимо незгоду з будь-якими діями влади, доведену до професійного автоматизму. Натомість не чуємо пропозицій про реальні механізми зміни ситуації на краще. Ми бачимо всеосяжне бажання перемогти у жовтні, але не розуміємо, що від цього зміниться.

З таких "георгієвських" суперечок слід зробити єдиний висновок: пора не вестися на ці суперечки. І тема тут не дуже й важлива, важливі модератори дебатів. Вони уже не трендові, їхні гонорари надто завищені, а авторитет геть змарнів.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Як стати автором? Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті - напишіть нам на скриньку a.treus@24tv.com.ua

Повʼязані теми:

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv