Чому? Ну передовсім до Верховної Ради цього скликання у великій кількості потрапляють дві найбільш конкуруючі і радикальні партії – КПУ та "Свобода". Як відомо, останні, м’яко кажучи, не є прихильниками відзначення Дня Перемоги із радянськими прапорами, феєрверками і урочистим парадом.
У додачу, знову плутанина із рішеннями міськради Львова і судів. Спершу міська рада забороняє червону символіку на території міста, згодом суд скасовує це рішення, тоді у Львівській міській раді вимагають у адмінсуду заборонити 9 травня проведення у місті заходів, які не є офіційними. Суд зраненька 9 травня забороняє.
Та все ж, не такий страшний чорт, як його малюють. Усі заходи, скажу впевнено, пройшли доволі мирно і тихо. Чи то міліція посприяла (а цього року її було особливо багато, як розповів головний міліціонер області – близько 1000: і правоохоронці, і бійці "Беркуту" та "Грифону"; мені навіть здавалося, що правоохоронців та журналістів було більше, аніж самих учасників заходів), чи люди просто втомилися від провокацій.
Усе розпочалося о 10 годині на території львівського меморіального комплексу "Пагорб Слави" із покладання квітів представниками міської та обласної влади. Участь у заході також взяли представники ветеранських громадських організацій. Сам процес покладання відбувся без будь-яких ексцесів.
Так само без суперечок і сутичок відбулося й заплановане урочисте проходження роти почесної варти Академії сухопутних військ ім. П.Сагайдачного.
Вже після цих недовготривалих (хвилин 15) урочистостей почулося "Слава Україні! Героям Слава!". Підійшовши ближче, побачила спершу плакати "Москалі Go home", "Гетьмосковські окупанти" та "Геть вбивці (фашистська свастика=серп та молот=знак смерті (череп)", тоді почула словесну суперечку прихильників і противників святкування Дня Перемоги, а згодом розпочалася вже й штурханина. "Хто кого перший" в таких сутичках зазвичай визначити важко, тож у конфлікт втрутився підрозділ "Грифон", який на кілька хвилин перегородив підхід до меморіалу та Вічного вогню.
Але згодом всіх охочих знову пустили покласти квіти. Та вже за кілька хвилин сутичка виникла біля самого меморіалу: жінка, яка представилась українською журналісткою Оленою Бойко із агенції журналістських розслідувань "Галицький яструб", з власної ініціативи розгорнула прапор Перемоги і поклала його прямісінько на квіти, що не припиняли покладати люди, які прибували до меморіалу (фото зробив М. Пархомик). Щоправда, прапор провів у розгорнутому стані не більше кількох хвилин, його одразу прибрали й правоохоронці його більше не дозволили розгорнути. Потім пані Олена довго розповідала російському каналу "Россия" про те, навіщо вона розгорнула прапор і що він для неї означає.
Невдовзі (чи то через попередню сутичку із прапором, чи то вже через продовження словесних суперечок) кілька невідомих розпочали штовханину, почулося тільки "Альо! Хлопаки, провокація!". Та міліція перешкодила: 3-4 молодиків відвели від меморіалу. Міліція попросила їх з'ясовувати стосунки вже поза "Пагорбом Слави". Згодом люди обговорювали, що один із хлопців зірвав стрічку-"триколор" із чиїхось грудей. Інші казали, що стрічка валялася біля меморіалу.
Після цього конфлікту силові сутички себе вичерпали, подовжилися тільки словесні перепалки (щоправда, моментами вони були настільки жорсткими і неприємними, що, певно, краще б билися). Кожен намагався сказати своє слово гучніше, частіше і зрозуміліше, і від того утворився такий потужний шумовий потік, що моментами важко було вихопити бодай одну повноцінну фразу.
Та без затримань таки не обійшлося: міліція затримала двох молодиків, як потім заявив начальник міліції Львівщини Олександр Рудяк, вони знаходились в стані легкого або середнього сп'яніння. Він припустив, що загрожує чоловікам лише адмінвідповідальність, бо грубого правопорушення вони не скоїли.
Близько 11:00 на "Пагорб Слави" із "Марсового поля" стали з’їжджатися представники Комуністичної партії, Прогресивної Соціалістичної та ветерани. Вони поклали квіти до Братської могили та обійшли кілька індивідуальних захоронень, поклавши квіти.
Усі очікували, що от-от може трапитися конфлікт, якщо представники КПУ, як і обіцяли, розгорнуть прапор Перемоги. Та несподівано для усіх перший секретар Львівського обласного комітету Комуністичної партії України Олександр Калинюк та представник Прогресивної соціалістичної партії Олександр Покровський заявили, що вони могли б розгорнути прапор, проте не робитимуть цього на прохання правоохоронних органів.
7 травня, у Львові суд призупинив ухвалу міськради про заборону радянської символіки. Сьогодні у Львові знову прийняли рішення, аби заборонити символіку (тут хтось вигукнув, що такого рішення не приймали, – "24"). Ну, а може й не прийняли, не можу зараз сказати. Відтак, тут ми маємо двозначну ситуацію: ніби прийнято, ніби відмінено. На жаль, у нас така ситуація, що рішення приймаються о 6 ранку, а в 10 ранку розпочинаються різні святкові заходи,
– додав Покровський.
Тим часом, як розповіли мені мої колеги-журналісти, група соціалістів на Марсовому полі у Львові таки розгорнула радянський прапор. Щоправда, акція соціалістів була несанкціонованою, а на запитання ЗМІ, чому порушується заборона суду, Покровський заявив: "Я не знаю такого рішення суду. Суди у нас дивно працюють ночами".
До речі, що впало в око – це георгіївські стрічки, які люди одягали аж біля самісінького меморіалу (у минулі роки їх одягали за десятки метрів до "Пагорбу Слави". Не було й жодної партійної символіки (окрім двох літніх людей, які одягнули червоні бейсболки із написом "КПУ" та хлопчини, який огорнув спину у державний стяг).
Ще впала до уваги дівчина років 20-ти у пілотці радянського взірця та із георгіївською стрічкою на грудях.
До одного із ветеранів, який йшов поруч із Олександром Калинюком, підбігли дві дівчини (також близько 20 років) і зі словами "Дякуємо за перемогу" вручили букети бузку ветеранові. За ними підбігла ще одна дівчина, і, ймовірно сплутавши ветерана із львівським комуністом, вручила букета з тими ж словами Калинюку.
Після основних урочистостей львівські ветерани сказали журналістам, що не цілком задоволені відзначенням Дня Перемоги, бо на урочистості прийшло надто мало людей.
Львів'яни боялися провокацій і бійок, – пояснили малу кількість людей ветерани.
Ще раз обійшовши "Пагорб Слави", натрапила на народного депутата від "Свободи" Юрія Михальчишина, який тихо, спокійно, а головне – непомітно, разом із своїми прихильниками, спостерігав за усіма заходами до Дня Перемоги. Скажу відверто, з його сторони не помітила жодної агресії, був спокійним та виваженим. Щоправда, дещо вразило інше. Нардеп прийшов у спортивних штанях Adidas та простій чорній футболці, на якій я не помітила депутатського значка.
Наша адекватна реакція на події дворічної давнини сьогодні спрацювала превентивним чином. Хто хотів влаштувати якісь провокації, був добре проінформований про те, що їх чекає у формі реакції львів’ян. Я думаю, що хороший урок львів’яни продемонстрували, що не бояться ані свавілля правоохоронних органів, ані дій бойовиків, привезених із інших регіонів України. Це – найкращий доказ того, що Львів – не просто один із обласних центрів країни, це – Бандерштат, це – столиця поки що неіснуючої української України в неукраїнській,
– заявив він.
Михальчишин також наголосив, що чітко розмежовує ветеранів, тобто реальних учасників бойових дій, і "тилових "героїв".
"Вони геройствували переважно у загонах НКВС, у каральних операціях на Західній Україні у 40-х роках минулого століття, займалися депортаціями мирного населення. Їх ми не вважаємо ані ветеранами, ані узагалі нормальними людьми. А звичайним фронтовикам – наша повага і наша вдячність за те, що вони із зброєю в руках усе ж захищали українську землю від окупанта, хоча й, на жаль, у формі інших окупантів", – сказав Михальчишин.
За його словами, випадків розгорнути червоні прапори сьогодні, 9 травня, було 2, але вони були оперативно локалізовані. Саме тому він не бачив необхідності "втручатися настільки серйозно, як ми б діяли, якби виявили організовану групу бойовиків чи провокаторів".
І додав: "Праздник со слезами на глазах" відмінився"!
А насамкінець трапилося щось зовсім незрозуміле. До "компанії" Михальчишина підійшов дядечко років 60-ти (згодом він представився мені Василем). Попросив у одного із хлопців мобільний телефон. Той, не задумуючись, дав його. Тоді пан Василь силою думки "приклеїв" стільникового до чола парубка. Імпреза завершилася оплесками, після чого пан захотів зробити таку ж процедуру і з нардепом, але той не дався. Ось відео цього незвичного моменту.
До речі, Михальчишин чомусь попросив сфотографувати його із одним з правоохоронців (результат - заголовне фото до цього останнього відео)
Фотографувала, фільмувала і розповідала Іра Вовк,
Телеканал новин "24"