"Герої" німецької армії: де починається Бундесвер і закінчується Вермахт?

Сьогодні німецький Бундесвер пишається своїми традиціями, які ще донедавна були тісно пов'язані... з Вермахтом – тобто, з армією Третього Рейху. То скільки ж Вермахту заховано в Бундесвері в наші часи?

Як відомо, німецький Вермахт, який було створено наказом Адольфа Гітлера 16 березня 1935 року, незважаючи на те, що за його допомогою було здійснено напади на вісім країн, а також на його службу нацистам, не було засуджено Нюрнберзьким процесом як державну інституцію. Після поразки Третього Рейху Вермахт було просто розпущено – законом, якого ухвалила Контрольна рада союзників 20 серпня 1946 року.

Тому й в сучасній Німеччині офіційне ставлення до Вермахту є цілком толерантним: видаються численні книги зі спогадами солдатів та офіцерів, в магазинах іграшок можна купити, наприклад, дитячі конструктори, щоб зібрати танки чи літаки з хрестами на броні, а ветерани Вермахту отримують цілком пристойні державні пенсії. Сучасна німецька армія, Бундесвер, загалом, виросла з Вермахту – в перші післявоєнні десятиліття керівництво західнонімецької армії майже цілком складалося з ветеранів Вермахту і навіть з деяких есесівців. Просто інших офіцерів взагалі нізвідки було брати. Солдати Бундесверу носили схожу уніформу й використовують досі ті ж самі хрести (не свастику), що й їх попередники з Вермахту, а до них – солдати Райхсверу, армії Германської імперії...

Проте, ставлення Бундесверу до попередників за минулі десятиліття зазнало складної метаморфози: спочатку традиції Вермахту віталися, потім – їх мовчки визнавали, а в наші часи з ними борються. Починаючи з 1982 року, традиційні зв'язки з гітлерівською армією були скасовані – для цього командування ухвалило навіть окремий "наказ про традиції".

"Діди воювали"?

Як же ж складаються нині справи з давніми армійськими традиціями? Історичні зв'язки з армією, яка під час Другої світової війни за наказом нацистів підкорила величезні території в Європі, солдати та офіцери якої скоїли безліч військових злочинів – в першу чергу, в Польщі та Радянському Союзі, завжди були проблематичними для Федеративної Республіки Німеччини. Незважаючи на реформу 1982 року, вони не перервалися остаточно ще й досі, проте – тепер вони вважаються "поза законом".

Кількість закладів Бундесверу, які носять імена, як казали в Німеччині раніш, "солдатських прикладів" (soldatische Vorbildern) – тобто, солдатів та офіцерів Вермахту, які прославилися своїми бойовими звитягами, протягом дев'яностих років значно скоротилася, проте, подібні заклади існують ще й досі, більш, ніж після 60 років існування нової німецької армії. Для деяких німців це є незрозумілим: скажімо, газета Süddeutsche Zeitung зауважує, що "згідно з тим, що Бундесвер претендує на те, щоб вважатися армією парламенту, а солдати – на те, щоб бути громадянами в уніформі, подібні найменування повинні були взагалі-то бути забороненими з перших днів".

Офіцери Вермахту. В Німеччині багато закладів Бундесверу досі мають їхні імена

Проте, вже в неформальному "засновницькому документі" Бундесверу, так званих "Хіммеродських нотатках", які датуються 1950 роком, докладно викладається стратегія збудування "нового Вермахту", стверджує директор Інституту соціальних досліджень Бундесверу Детлеф Бальд. Концепція безпекової політики та військова концепція ФРН, за його словами, хоч і була впроваджена за часів післявоєнного протистояння Сходу та Заходу, базувалася вона на відомих стратегіях вермахтівського "дранг нах остен".

Автора – в студію!

Щоправда, цей документ, який вважається своєрідною "Конституцією Бундесверу" та якого було створено експертною групою з трьох видатних німецьких юристів – графа Йоґанна Адольфа фон Кільмансегга, Ульріха де Мезьєра та Вольфа фон Баудіссіна, все ж таки є прокламацією нової, демократичної армії Німеччини. В ньому закладена жорстка орієнтація Бундесверу на Основний закон ФРН.

Натомість німецькі історики вважають, що справжнім "батьком" традиційного зв'язку Бундесвера з Вермахтом є другий міністр оборони ФРН Франц-Йозеф Штраусс. Саме він подбав про те, аби офіцери Вермахту і навіть СС, лише за винятком найбільш кричущих випадків, могли продовжувати свою службу в новій армії. В 1965 році, зачитуючи найперший "наказ про традиції", Штраусс розхвалив "героїзм солдатів Вермахту", хоча, з іншого боку, застеріг від "занадтого націоналізму". До кінця 1960-х років іменами цих "героїв" були названі численні казарми, а в 1969 році група генералів, згідно з традицією Вермахту, намагалась законодавчо обмежити контроль Бундесверу з боку німецького парламенту. Щоправда, це їм не вдалося – політики зчинили страшенний лемент і деякі з ініціаторів мало не потрапили до суду за звинуваченням у спробі військового путчу.

Франц-Йозеф Штраусс, "батько" традиційного зв'язку Бундесвера з Вермахтом

Ситуація почала змінюватися тоді, коли міністром оборони став Хельмут Шмідт – той самий, який пізніше став п'ятим канцлером ФРН (1974 – 1982). Соціал-демократ просто взяв та й повиганяв "занадто розумних" генералів у відставку, а в 1982 році видав "наказ про традиції", який вважається діючим й досі.

Насильницький режим, яким був Третій Рейх, не має права засновувати традиції,
– відзначається в цьому документі.

Роль Вермахту, щоправда, подається з різних боків: "за часів націонал-соціалізму Збройні сили були частково пов'язані зі злочинами, а частково – без вини використані".

Хто герой, а хто – ні?

Але, незважаючи на це, традиція Вермахту живе, бодай частково, в Бундесвері ще й досі. Ще в 1995 році, коли в Німеччині була проведена перша масштабна виставка свідоцтв злочинів Вермахту, уповноважений Бундестагу з військових питань Альфред Біле скаржився, що в Бундесвері зберігається "героїзація гітлерівських військ". В одній з десантних частин було знайдено документи, в яких "підносилося солдатське розуміння обов'язку та честі, скопійоване з офіційних нацистських зразків", а один з баварських гірсько-стрілецьких батальйонів аж до кінця 1990-х років носив парадну уніформу, повністю скопійовану з уніформи Вермахту – хіба що без свастик.

Типовим прикладом "солдатського героя" часів націонал-соціалізму є також, наприклад, пілот-винищувач Вернер Молдерс, який загинув внаслідок катастрофи в 1941 році. Героєм його зробила нацистська пропаганда, його портрети висіли в казармах, офіційних установах, навіть в квартирах. А в 2005 році його ім'ям було названо есмінець та 74-ту ескадрилью винищувачів. Стверджувалося, що ця людина завжди була супротивником нацизму, але німецькі історики цього не підтвердили.

Пілот-винищувач Вернер Молдерс, оспіваний німецькою пропагандою

Хто ж таки був антинацистом – то це, наприклад, фельдфебель Антон Шмідт. Під час своєї служби в Вільнюсі він врятував від загибелі сотні тамтешніх євреїв та допоміг їм сховатись – за що його було засуджено нацистським судом та розстріляно. В Ізраїлі його було проголошено "Праведником світу", але в Німеччині ще й досі нема жодної казарми, яка б носила його ім'я.

Читайте також: 9 травня: чи потрібно українцям святкувати "этот День победы"