History
History
Live
Переглядів: Час читання:5 хв

Розстріляні немовлята і брехня Пентагону: хроніка найстрашнішого злочину США у В'єтнамі

Розстріляні немовлята і брехня Пентагону: хроніка найстрашнішого злочину США у В'єтнамі

Дещо важливе про найстрашніший воєнний злочин США у В'єтнамі / Колаж 24 Каналу фото Ronald L. Haeberle, Getty Images

16 березня 1968 року мало стати звичайним днем патрулювання для американських військових, але перетворилося на одну з найтемніших сторінок у світовій воєнній історії. За лічені години американські солдати, зокрема роти "Чарлі" та "Браво", безжально стратили понад пів тисячі беззбройних мешканців в'єтнамської громади Сонмі, перетворивши квітуче поселення на братську могилу.

Ба більше, замість справедливого покарання винних вище військове командування США розгорнуло масштабну кампанію брехні, намагаючись поховати правду про цей воєнний злочин під грифами секретності. Лише завдяки мужності окремих очевидців та наполегливості незалежних журналістів світ дізнався про моторошну бійню, яка змінила ставлення суспільства до війни у В'єтнамі. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

 
Adv

Як звичайна військова операція перетворилася на безжальну м'ясорубку для немовлят та літніх людей?

Ранок 16 березня 1968 року розпочався з артилерійського обстрілу, після якого солдати роти "Чарлі" 1 батальйону 20 піхотного полку США висадилися поблизу поселення Мі Лай, а бійці роти "Браво" увійшли в сусіднє Мі Кхе (обидва – частина сільської громади Сонмі). Американське командування було переконане, що там переховується елітний батальйон В'єтконгу, тому наказ капітана Ернеста Медіни звучав категорично – знищити ворога та спалити все, що може слугувати укриттям.

Реклама

Та увійшовши до поселень, військові не зустріли жодного озброєного партизана, не пролунало жодного пострілу у відповідь. Замість ворожої армії перед ними постали налякані селяни – переважно жінки, діти, немовлята та літні люди, які готували сніданок. І все ж далі сталося те, що не піддається жодному військовому чи моральному виправданню.

Під командуванням лейтенанта Вільяма Келлі та інших офіцерів солдати розпочали методичну холоднокровну зачистку, яка швидко переросла у садистську оргію смерті. Людей виганяли з хатин, зганяли у зрошувальні рови та розстрілювали з автоматичної зброї. Жінок перед смертю масово ґвалтували, хатини підпалювали, а тих, хто намагався втекти, добивали багнетами. За офіційними даними, того ранку у громаді Сонмі загинули 504 мирні жителі, серед яких 182 жінки (17 вагітних) та 173 дитини, разом із 56 немовлятами.

Реклама

Цей апокаліпсис міг тривати й довше, якби не безпрецедентна мужність пілота розвідувального гелікоптера Г'ю Томпсона. Побачивши з повітря гори трупів і солдатів, які переслідували вцілілих, він посадив свою машину просто між американськими піхотинцями й групою наляканих в'єтнамців та наказав бортовим стрільцям відкрити вогонь по своїх, якщо ті зроблять хоча б крок у бік беззбройних селян. Завдяки цьому відчайдушному кроку вдалося врятувати кілька десятків життів, але для сотень інших мешканців Мі Лай час назавжди зупинився у кривавій багнюці.

Моторошна історія різанини у Мі Лай: дивіться відео HISTORY

Чому Пентагон роками ховав правду і хто змусив систему визнати свої злочини?

Одразу після бійні військова машина США запустила цинічний механізм приховування правди. У перших офіційних звітах трагедію в Мі Лай подали як блискучу перемогу над комуністами – командування рапортувало про 128 убитих бойовиків В'єтконгу та лише 22 жертви серед цивільного населення, які нібито загинули випадково під час перехресного вогню. Офіцери, які брали участь в операції, підписали фальшиві свідчення, а скарги Г'ю Томпсона проігнорували та поховали в архівах.

Реклама

Вище керівництво дивізії "Америкал" зробило все, щоб стерти цей день з історії – і їм це вдавалося впродовж цілого року. Стіна мовчання тріснула завдяки колишньому стрільцю гелікоптера Рону Райденгауру, який дізнався про різанину від своїх товаришів по службі. У березні 1969 року він надіслав детальні листи президенту Річарду Ніксону, Пентагону та десяткам конгресменів, вимагаючи розслідування.

Але справжній інформаційний вибух, який сколихнув увесь світ, стався у листопаді – незалежний журналіст Сеймур Герш, спираючись на своє розслідування та інтерв'ю з учасниками подій, опублікував здатний шокувати матеріал через агентство Dispatch News Service. Його стаття, згодом відзначена Пулітцерівською премією, зірвала маски з військового керівництва та змусила суспільство подивитися в очі жахливій реальності.

Під тиском громадськості Пентагон був змушений створити спеціальну комісію на чолі з генерал-лейтенантом Вільямом Пірсом. Розслідування виявило не лише сам факт масового вбивства, але й масштабну змову з метою його приховування, до якої були причетні десятки офіцерів. І все ж правосуддя виявилося сліпим і цинічним – з 26 військовослужбовців, яким висунули кримінальні звинувачення, перед трибуналом постали одиниці.

Реклама

Ба більше – єдиним засудженим став той самий лейтенант Вільям Келлі. У 1971 році його визнали винним у вбивстві 22 людей і засудили до довічного ув'язнення. Але навіть цей вирок став фарсом – за особистим втручанням президента Ніксона Келлі перевели під домашній арешт, і вже через три з половиною роки він вийшов на волю.

Відтак трагедія в Мі Лай назавжди залишилася незагоєною раною на совісті американської армії. Вона зруйнувала міф про моральну вищість США у В'єтнамській війні, каталізувала масові антивоєнні протести та змусила міжнародну спільноту переглянути правила ведення бойових дій. І хоча минули десятиліття, тіні сотень убитих жінок та дітей Сонмі досі нагадують людству про те, як швидко тонка межа між цивілізацією та первісним варварством стирається у полум'ї війни, коли система захищає мундир, а не справедливість.

Повʼязані теми:

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Реклама
Adv