І як же прикро усвідомлювати, що ця історія – про дві бочки золотих дукатів, нібито таємно переправлених до лондонського Сіті у 1723 році – є лише байкою. А проте безжальні агенти радянських спецслужб, розгублені британські банкіри та шпальти провідних західних газет не знали про це, коли навколо золота Полуботка виникла фінансова лихоманка. Як це було, 24 Канал розповість трохи докладніше.
Як дві уявні бочки козацьких дукатів змусили Банк Англії виправдовуватися?
Для європейської історії цей кейс залишається унікальним феноменом масового психозу та політичного міфотворення. А суть легенди така: поки у сирих казематах Петропавлівської фортеці помирав нескорений український лідер Павло Полуботок, на іншому кінці континенту, у стерильних сховищах Банку Англії, нібито почав працювати невблаганний фінансовий годинник. Мовляв, у 1723 році наказний гетьман ще перед своїм арештом таємно переправив туди величезний золотий запас козацької старшини – і залишив його на зберігання під шалені відсотки. І от цей скарб за заповітом Полуботка має повернутися Україні, коли та стане незалежною.
Сума накопичених за століття відсотків мала б стати настільки астрономічною, що здатна була б зробити кожного українця мільйонером. Але примара безмежного багатства була надзвичайно спокусливою задовго до наших днів – саме вона змусила навіть прагматичних чекістів у 1920-х роках витрачати дорогоцінну валюту на шпигунські ігри в європейських столицях. Той етап саги розпочався у період між двома світовими війнами, коли Радянський Союз гостро потребував твердих грошей для індустріалізації.
Радянські агенти (з ЧК, ОДПУ, а згодом НКВС) активно "промацували" європейські фінансові установи у пошуках будь-яких активів, що належали колишній Російській імперії або її підданим. Легенда про 200 тисяч золотих монет, відправлених англійським судном з Архангельська до Лондона, стала для чекістів справжньою ідеєю фікс. Ну, а Банк Англії завжди був установою, яка пишається своєю педантичністю та безперервним веденням реєстрів з моменту заснування у 1694 році – тож архіваріусам на Треднідл-стріт реально довелося скрупульозно перевіряти старовинні фоліанти, щоб дати відповідь на запити, нехай і неофіційні, радянської агентури.
Золото Полуботка – правда чи вигадка: дивіться відео naspravdi1
Офіційна позиція Банку Англії, яка була сформульована ще тоді й залишається незмінною та юридично бездоганною станом на 2026 рік, є категоричною – жодного депозиту від Павла Полуботка, його синів чи довірених осіб ніколи не надходило та не існувало. І хоча навіть сама логістика таємного транспортування такої колосальної ваги фізичного золота через ворожі кордони на англійське судно у 1720-х роках межує з абсолютною неможливістю, радянський репресивний апарат витратив значні ресурси на погоню за цим привидом – що яскраво демонструє п'янку силу міфу.
Чому легенду про золото Полуботка називають геніальною політичною ілюзією?
І тут варто нагадати, що справжній міжнародний резонанс історія дістала у 1990 році, коли міф несподівано воскрес. Провідні західні видання, такі як The New York Times, The Times та The Independent, з неприхованим подивом висвітлювали новини про те, що парламент республіки, яка стояла на порозі незалежності, з усією серйозністю створив спеціальний комітет для пошуку лондонського скарбу. Для західних оглядачів це скидалося на сюжет із магічного реалізму, що раптом став державною політикою.
Звісно, економісти миттєво розбили цю легенду вщент за допомогою базової математики. Експерти підрахували – якщо покласти 200 тисяч золотих монет під заявлені легендою 7,5% річних із капіталізацією відсотків, то за майже три століття сума зросла б до астрономічних, трильйонних масштабів. Згідно з правилом складного відсотка, обсяг цього боргу у тисячі разів перевищив би вартість усього золота, видобутого людством за всю історію свого існування. Виплатити такий борг фізично неможливо – це призвело б до колапсу всієї світової економічної системи.
Ба навіть якби депозит існував – за британським законодавством, ці кошти ще у ХІХ столітті були б визнані безхазяйними та перейшли б у власність Корони. Жодна сучасна держава не має права спадкоємства на приватні вклади фізичних осіб XVIII століття. Тож станом на сьогодні історію про золото Полуботка вивчають не як факти з минулого, а як класичний приклад соціального ескапізму, коли суспільство колективно хапається за казку про раптове багатство. Цей міф так нікому і не приніс жодного фунта стерлінгів – але ввійшов в історію як найдорожча ілюзія Європи.