Після 24 лютого 2022 року сотні тисяч українців долучилися до лав Сил оборони. Серед них люди різних професій, які до повномасштабного вторгнення будували кар'єру, створювали сім'ї, але в час великої загрози взяли до рук зброю та долучилися до війська.
Одним із них є Антон Смецький – хореограф, який до пандемії та повномасштабного вторгнення працював з зірками українського шоубізнесу, мав чимало контрактів у багатьох країнах світу. Та після початку масштабного російського наступу долучився до армії. У боях на Запоріжжі чоловік зазнав поранення та втратив ногу, але після реабілітації вирішив повернутися на фронт.
Про шлях у війську, підтримку з боку тих, з ким колись доводилося працювати, та про мотивацію повернутися на передову – читайте у матеріалі 24 Каналу.
Зверніть увагу "Світ мав побачити жахи, що коїть Росія": інтерв'ю з поліцейським з фільму "20 днів у Маріуполі"
Пандемія та війна змінили життя
Антон родом з Донецька, але переїхав до столиці ще задовго до подій 2014 року. Він будував кар'єру хореографа, їздив по світу, зокрема мав контракти в таких країнах, як Китай, Японія, США, Норвегія, ОАЕ, Бельгія, Франція, Туреччина. Також працював над концертними шоу українських зірок, зокрема з Іриною Білик.
Антон – професійний хореограф / Фото з фейсбук-сторінки Антона
Дружина Антона також професійно займалася танцями, і власне завдяки їм вони познайомилися під час роботи у Туреччині. Вони разом багато працювали за кордоном та мріяли придбати квартиру. У подружжя народилася донька.
Але настали складні часи. Через пандемію у 2020 році Антон фактично втратив стабільну роботу, тому довелося шукати щось інше. Відтоді й до початку повномасштабної війни він працював таксистом.
Фактично на роботі чоловік і зустрів повномасштабну війну, хоча спершу усвідомити те, що відбувається, було складно.
Я тоді був на Троєщині, ночував у машині. Прокидаюся о 5 ранку і бачу – почався рух. Затори, яких я ніколи в такий час не бачив. Дивлюсь по програмі – там у нас суми шалені. Я чув у новинах, що Росія має напасти, але не надавав цьому особливого значення. А коли побачив на власні очі… Я ж ще й жив на Житомирській трасі за 30 кілометрів від Києва. Я вирішив їхати туди, там дружина була, донька. У звичайний час це пів години їзди. Тоді ж я їхав майже 8 годин.
Обстріли, вибухи, паніка. Антон з дружиною вирішили, що його кохана забере доньку і виїде з нею за кордон. Чоловік вже вирішив долучитися до Сил оборони, аби боронити свою країну.
З хореографа в сапери: шлях Антона в армії
Чоловік оббивав пороги військкоматів. Це був час, коли з добровольців вишиковувалися черги, тому багатьом відмовляли. Антону теж. Та все ж чоловік наполегливо хотів захищати свою країну, тому все ж зміг долучитися до лав Сил оборони.
Навчання на українських полігонах, далі – за кордоном. Опісля них – фронт. Антон з побратимами потрапив на Запорізький напрямок. Перші страхи та перші випробування, перші вибухи, перші обстріли. Перші поранені побратими, яких Антону доводилось допомагати виводити з позицій. На навчаннях можна здобути багато навичок, та не до всіх речей можна бути готовим, поки не пізнаєш їх.
Бувало, що і по 20 днів сиділи в окопах, не мінялись. Без води могли сидіти по 3 – 4 дні. Те, що було у рюкзаку: вода, шоколадки якісь – все розтягували і ділили на всіх. Та скільки тої води – по ковтку на всіх. Важко було – дощ, болото, бруд. Спали на сирій землі, без каримата. І якось вижили. А найголовніше – не хворіли, хоч це було навесні, ночі ще були холодними,
– пригадує Антон.
Антон Смецький / Фото з фейсбук-сторінки воїна
Згодом Антона прикомандирували до штурмового підрозділу, з яким він працював до поранення. Під час останнього штурму, який відбувався вдосвіта, він наступив на міну. Після вибуху Антон побачив, що ноги немає. По рації чоловік передав, що поранений.
Я лежав, тримав свою точку вогневу і молився тільки, щоб не прилетіла якась ще міна,
– пригадує боєць.
Далі на чоловіка чекав довгий шлях – лікування, реабілітація, протезування і знову реабілітація. Та після всього, що довелося пройти, Антон вирішив повернутися до побратимів.
Неочікувана зустріч з Іриною Білик
В Антона з Іриною Білик доволі теплі стосунки, адже чоловік в часи до пандемії був постановником її шоубалету для концертної програми, проте згодом зв'язок обірвався. Та історія отримала продовження, коли боєць дізнався, що у Луцьку, де він проходив реабілітацію, у співачки відбудеться концерт.
Антон придбав великий букет квітів та прийшов на концерт. Ірина Білик була розчулена зустріччю – вона навіть і не знала, що чоловік служить у ЗСУ.
Вона була шокована, почала плакати прямо на сцені. Я купив їй великий букет троянд. Так ми знову почали спілкуватися з нею, вона зараз мені допомагає всім, чим може,
– каже Антон.
Антон зустрівся з Іриною Білик у Луцьку / Фото з фейсбук-сторінки воїна
Артистка спитала Антона, чи може він знову стати постановником її балету, і чоловік відповів ствердно. Тільки для цього потрібно одне – аби війна скінчилася.
Ми домовилися з Ірою, що я поставлю їй нове шоу. Але тільки після війни. Звісно, зробимо красиве, тематичне. У мене багато друзів-танцюристів, які зараз служать. Зібрати б їх разом, і зробимо маленький балет такий, військовий,
– ділиться планами воїн.
Повернення на фронт
Після тривалої реабілітації Антон вирішив повернутися на фронт. Це рішення пояснює тим, що не може бути в тилу, коли його побратими та рідні на фронті.
Усі мої пацани служать, а що я буду тут робити? Я чужий в тилу. Я не уявляю, що мені тут робити, коли мої хлопці служать. Мій брат двоюрідний оператор БпЛА, два друга в Нацгвардії. Не можна. Треба далі воювати, бо міняти нас нікому – не хочуть люди іти в армію,
– наголошує Антон.
Антон Смецький / Фото з фейсбук-сторінки воїна
Водночас воїн підкреслює, що не засуджує тих, хто не воює, бо переконаний, що на фронті потрібні вмотивовані бійці, ідейні та ті, які мають бажання й мету. Тому що жоден підрозділ не зацікавлений у тих, хто тільки ускладнюватиме роботу. Антон наголошує, що стосунки військових – це про справжнє братерство, про готовність прикрити спину та допомогти в найважчий момент.
Однак Антон підкреслює, що працювати на єдину мету повинен кожен. Якщо не в армії, то для армії. Підтримувати фінансово та матеріально. Не бути байдужим.
Зараз чимало зусиль чоловік спрямовує на те, аби дістати для побратимів усе необхідне – автомобілі, дрони, турнікети, техніку та інші необхідні речі. Також працює з побратимами над скидами для FPV-дронів.
Після повернення до служби Антон буде навчати новобранців саперної справи.
Далі вся наша група виїжджатиме туди (на бойові – 24 Канал), і ми будемо безпосередньо працювати з новобранцями, вчити їх, розповідати та показувати, що таке міни, гранати та бомби, які є, як з ними поводитися, що можна чіпати, а що ні, як їх ліквідувати. Більшість з них саме ліквідовують, а не розміновують, бо це небезпечно для життя,
– пояснює Антон.
Антону та його побратимам треба допомога
Приклад Антона вражає. Він з іронією ставиться до отриманої травми і не втрачає оптимізму навіть тоді, коли складно. Мріє повернутися до улюбленої справи, побачити дружину та доньку, розлука з якими триває вже понад 2 роки.
Та попри все чоловік зараз зосереджений на тому, аби його побратими з 116 окремої механізованої бригади мали все необхідне. І саме з вашою допомогою, дорогі читачі, ми змогли зібрати 120 000 гривень на бус для підрозділу Антона, який перебуває на Запорізькому напрямку.
Зараз же бійцям потрібен розвідувальний дрон DJI Mavic. З минулого збору залишилося 20 000 гривень, тому ціль збору – 80 000 гривень.
Антон та його побратими на Запорізькому напрямку / Фото надане 24 Каналу
Побратими Антона підписали прапор та готують ще кілька подарунків, які ви можете отримати за донати. Для участі залишайте у коментарях під час поповнення свою пошту або контактний номер, аби після закриття збору наші колеги зі Спорт24 змогли сконтактувати з переможцями.