Можете пояснити географію Донецького аеропорту? Які будівлі контролювались нашими бойовиками, а які ворогами?
Донецький аеропорт – це, насправді, група будівель. Наші позиції на півночі, місто Донецьк на півдні. Розділяє нас злітна смуга – ідеально рівна площадка, яка прострілюється всіма засобами вогневого ураження – і нашими, і супротивника. І за цією площадкою розташовані будівлі нового терміналу, у якого майже п’ять поверхів над рівнем землі.
Читайте першу частину інтерв'ю: Це був постапокаліпсис: вражаюча розповідь "кіборга" про бої за Донецький аеропорт
Будівля – орієнтовно 200 на 200 метрів. За 70 метрів ліворуч від нього, якщо дивитись на північ, розташований старий термінал. Далі VIP-термінал з технічними приміщеннями. Справа від нового терміналу є пожежна станція та символ оборони Донецького аеропорту – це відома вишка управління польотами.
Метеовежа – символ Донецького аеропорту
Це все контролюємо ми. Ще є РЛС (радіолокаційна станція – 24 канал)?
Так, у лісі, трохи на північ. Насправді, в той момент, коли я прибув у Донецький аеропорт, ми контролювали новий термінал та вишку управління польотами. Старий термінал у ніч на перше грудня наші військові залишили.
Люди уявляють оборону, як бойовик. М’яко кажучи, це не зовсім так. Яким чином відбувалась оборона нового терміналу, в якому ви перебували?
Це дуже крутий бойовик насправді. Там працювали абсолютно всіма видами зброї у дуже близькому контакті з супротивником.
Як виглядав день "кіборга"?
Розкажу про один день. Ми ж були дуже близько від супротивника. Моя позиція була на другому поверсі нового терміналу. Дивилась вона в бік монастиря, це релігійна споруда і її не можна використовувати для ведення війни, але в кожного свої погляди на засоби і методи.
Іверський монастир у Донецьку
І ось в 7:00 в мене день розпочинався з кулеметної черги прямо в мою позицію. Так було один, другий день. Людина, яка провела час на війні, давала лише чергу, а потім своїми діями намагалась виявити наші позиції. На третій день я вже вирішив зустріти його трошки раніше. Розставив позиції снайперів, але він на "побачення" не прийшов.
Кулеметна черга, насправді, не є страшною. Кулемет ПК – це навіть не "Утьос". Максимум – полоскотати нерви.
Просто зрозумійте, що таке новий термінал. Приміщень або конструкцій, які могли б захистити, немає. Там скло, гіпсокартон. Є певні залізобетонні ліфтові шахти, але їх дуже мало.
Тобто, фактично, ви розмістилися між одним і другим поверхом, і там повністю гуляє вітер, і свистять кулі. Що набудували – за тим і ховаєтесь.
Там дуже багато історій було. Тоді погода -20 градусів, вночі -25 градусів і вітер, все продувається. Зараз можна вийти на вулицю, погуляєш пів годинки і повернешся в тепле приміщення. А там вийшов, і повернувся додому через два тижні в кращому випадку. В мене прямо на очах людина поклала собі каремат на бетон. Тут прилітає "Утьос". Куля прямо прошиває цей каремат, з якого солдат встав буквально 30 секунд тому.
Це великокаліберний кулемет, він БТР прошибає.
Так, і сказати, що це було якесь безпечне місце, не можна. Тобто, люди, які приїжджали у Донецький аеропорт, просто жили війною нон-стоп.
Унікальні кадри, на якому зафіксовані бої за Донецький аеропорт, відзняті загиблим бійцем 93-ї бригади Олексієм Болдирєвим з позивним "Малюк":
Що відбувалось далі протягом дня?
Найактивніший робочий день був 6 грудня. Це День Збройних сил України, коли сепаратисти, можливо, хотіли самі себе привітати, чи якісь досягнення зробити. Тоді бій почався з самого ранку і тривав до пізнього вечора. Безперервний, із застосуванням не тільки кулеметів, але й більш важкого озброєння.
Якого?
Танки, наприклад.
Вони прямою наводкою були?
Так, але на той момент наша артилерія працювала дуже класно. Ми їх могли глушити, але цей бій тривав 12 годин просто нон-стоп. Це був стрілецький бій, бо танки – це задача подавити, а безпосередньо спроби на штурм робили звичайні люди.
Як вони вас штурмували? Які були способи забратись у термінал?
Насправді, конструкція терміналу велика. Зараз вже можна відкрито казати, що весь термінал ми, фактично, не контролювали. Ми контролювали ряд позицій, які нам давали можливість ефективно його захищати. Вони переходили зі всіх сторін. І по землі, і використовували навіть підземні комунікації.
До теми: Бойовикам і російським спецназівцям добряче дісталося: все про перший бій в Донецькому аеропорту
Була можливість підійти впритул до самої будівлі терміналу через звичайну каналізацію. Я вже пізніше, коли настало перемир'я, зміг виявити каналізаційний люк прямо під приміщенням штабу, через який вони вилазили. Вночі у них дійсно була можливість підійти набагато ближче.
Це була комбінація боїв всередині терміналу з тими, хто вже туди заліз і боротьба з тими, хто лише ліз. Як ви їх "ганяли"?
Всіма доступними методами.
Вночі чи вдень?
І вдень, і вночі. Якщо говорити про такий загальновійськовий і широкий бій, то це було все ж таки вдень.
Чому вночі лізли менше?
На мою думку, в нас були тепловізори, а в них їх тоді не було. Це врятувало багато життів.
Як виглядав Донецький аеропорт до війни на Донбасі
Скільки у вас було ротацій в аеропорту?
Дві, в мене особисто.
Скільки?
Перша – 15 днів. А друга – 2 дні.
Розкажіть про першу. Я так розумію, вона потрапила частково на той період, коли ротації були, м’яко кажучи, принизливі – через сепаратистів. Розкажіть про перемир’я і про тактику тієї сторони. Чи вона його дотримувалась?
Перше завдання, яке я отримав: йти і відновити позиції в старому терміналі, спробуйте там закріпитись. Нас туди впустили, ми вперлись в позиції противника і він не розмовляв російською і українською мовами. Можливо, це була кавказька.
Пізніше, аналізуючи, я так зрозумів, що їхнім завдання було запустити нас всередину і потім перекрити вихід. Між новим і старим терміналом відстань приблизно 70 метрів, яка чудово прострілюється всіма засобами.
Що відомо про бої за Донецький аеропорт?Вони тривали з вересня 2014 року до 21 січня 2015 року. Це стало одним із найбільш запеклих воєнних протистоянь на сході України. Бої розгорнулися між українськими військами, бійцями-добровольцями та силами проросійських збройних угруповань. 18–21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу аеропорту загинули 58 захисників України. 21 січня було ухвалено рішення відвести українських бійців з нового терміналу, оскільки цей об'єкт було повністю зруйновано і він був не придатним для оборони.
Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні. Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько "кіборги".
Як вам вдалось вирватись?
Ми просто вийшли, ми чинили спротив. Там була насправді засідка, але пізніше, коли я оцінив ситуацію, що стіни старого терміналу кулемет "Утьос" крупнокаліберний прошиває дуже добре, коли зав’язався такий потужний бій з сепаратистами, то зрозумів, що перебувати там неможливо. Ми вийшли фактично не зазнавши втрат. Один із моїх солдатів отримав легку контузію від розриву РПГ поряд.
Бойовики зайняли дах нового терміналу
Розкажіть, будь ласка, про ваш побут. Як це бути "кіборгом"?
Є такі речі, які ми не цінуємо в мирному житті. Вода, наприклад. При -20 градусів вона стає льодом, її потрібно розколювати ножем і гризти цей лід. Якщо є можливість розтопити на буржуйці – супер. В нас була одна буржуйка з виведеним вентиляційним каналом так, щоб не було видно, звідки дим іде.
Були генератори, які давали можливість зарядити мобільні телефони, радіостанції. Були такі прості радощі, як-от новий покращений сухпай, в якому були родзинки, шоколадка. І такими радощами ми якось розмінювались.
Що їли "кіборги"?
Сухпай.
А була можливість хоча б щось приготувати?
Була. Рубали все, що було, щоб розпалити вогонь. Найчастіше це був мікс зі сухпая – каша, всім відомі галети. Однак якось чи то не було сильного апетиту, чи то часу поїсти. Можливо, під час перемир’я з’явилося трішки більше таких можливостей.
Ви втратили вагу там, чи навпаки?
Так, там класна дієта – за два тижні десь мінус 15 кілограмів.
Саме ось ця зима, коли вам потрібно було там перебувати, була найлютіша. Як ви грілися, і як ви спали?
Спали ми по дві години, в мене ось так був налаштований режим дня. Там були різні приміщення – десь ліфтові шахти, технічні приміщення, де можна було відійти і там залишитися.
Важливо: Найяскравіші бої українських військових на Донбасі: приклади у фото та відео
Але, насправді, мороз – не така страшна штука. Трошки гірше стало, коли почалася відлига. Температура збільшилася і цей бетон, лід, суміш будівельних матеріалів просто попливли. Тоді вже на бетон не ляжеш, лягаєш у калюжу. Інших варіантів немає – ти всередині, вийти назовні не можеш.
Як ви милися?
Вологі серветки. Це така проста річ. Я відсилав фотографію, мені кажуть: "А чому ви такі брудні, у вас що, немає душу". Я кажу: "Ну, мабуть, немає".
Чи справляли ви дні народження?
Ні. Там була така традиція – не робили фотографії, не голилися і не справляли дні народження.
А лейтенанта ви отримали під час першої чи другої ротації?
Першої.
А якось змогли там це відсвяткувати? До речі, то правда, що в терміналі був "сухий закон"?
Правда.
Сергій Голяка
Коли отримали лейтенанта, він теж був, чи трохи порушили?
Трошки порушив. Здається, знайшли у медиків трохи спирту. Якраз був момент перемир'я і по радіостанції повідомили, що я отримав чергове військове звання лейтенанта. Це було надзвичайно приємно. Я, мабуть, вперше якусь сльозу пропустив. Тому що перебувати в колі своїх найближчих друзів на території супротивника в повному оточенні, отримувати чергову відзнаку, було дуже приємно.
У вас була історія з прапором під час першої ротації?
Так, це була перша ротація. Це вже був новий термінал. У нас був мобільний зв’язок, і приходить смс від товариша. Насправді, дуже мало людей знали, де я перебуваю. Я повідомив це лише декільком друзям.
Сім’я знала?
Ні. Приходить від друга повідомлення: "Моторола заявив, що термінал його". З’явилося сильне бажання скрутити йому фігуру з трьох пальців. Я вже добре орієнтувався в терміналі. Ми піднялися на дах і встановили великий український прапор над позиціями супротивника. І вони не дуже зраділи, одразу дали по ньому кулеметну чергу. Але збити не вдалося.
Українські військові встановили прапор на даху Донецького аеропорту: відео
Це особисто ви робили?
Це зробив я і мій товариш Віталій "Борода". Ми вдвох піднялися і встановили прапор.
Якого числа це було?
Це було під час перемир’я. Здається, дев’яте чи десяте грудня.
Чим закінчилася ваша перша ротація?
Я вже казав, що є такі прості речі, яких ми не відчуваємо. Під час перемир'я, за умовами перших мінських домовленостей, яких тоді було досягнуто, важка техніка не могла заїжджати в термінали. Це був один із пунктів домовленостей. Будь-яка інша техніка туди не могла доїхати через те, що ці під'їзди були фактично зруйновані і простріляні.
Тобто, будь-яка колісна техніка туди не доїхала, лише гусенична. Все було б непогано, але зупинився підвіз продуктів. Якогось дня закінчилася вода. Вийти назовні і набрати снігу не було можливості, тому що продовжували стріляти. Мир – це просто трошки менше зброї використовується.
Оборона Донецького аеропорту / Фото Сергія Лойка
Тоді наше, мабуть, військове керівництво пішло на цю угоду, що заїжджали через територію міста Донецьк, що хлопці проходили контроль. Якісь дуже незрозумілі речі. Дуже багато людей не сприймали цього.
Вони казали, що їм простіше під обстрілами, по-бойовому заїхати, щоб по них стріляли, і вони стріляли у відповідь. І заїхати із гордо піднятими головами. А не поставити білий прапор на машину, проїжджати через сепаратистів, які перевірять кількість патронів, а потім будуть з тобою воювати.
Читайте також: Шостий рік війни: найважливіші перемоги української армії та волонтерів
Моя ротація закінчилася 15 грудня. Коли ми виїжджали на КамАЗі, нас обстріляли сепаратисти. КамАЗ звичайний тентований, захисту немає, а сєпари відкрили вогонь по нам. Мабуть, провокуючи у відповідь. Машина доїхала просто на дисках, простріляний тент.
І одразу ж на першому блокпості підбігають журналісти Russia Today, різних місцевих сепаратистських каналів, і кажуть: "Ну шо, все нормально, немає поранених, добре виїжджаєте?". І що ти їм даси у відповідь – ви що. не бачите, машина заїхала ціла, виїжджає простріляна.
Тоді я вперше побачив зблизька "Моторолу". Там була можливість його знищити. Можливо, ця історія була б зовсім іншою.
Ватажок проросійських бойовиків на Донеччині "Моторола"
Але тут потрібно розуміти ряд інших факторів – ми були в оточенні на їхній території. В нас був наказ і один "рожок", 30 патронів – таке було правило. Хоча ми розуміли, що виїжджаємо, а хлопцям, які туди приїдуть після нас, потрібно залишити максимум зброї.
Тобто, сенс ротацій через їхні блокпости був у тому, шо ми намагалися вчергове виконувати перемир’я більше, ніж супротивник, і через це не могли під’їжджати до аеропорту в якийсь інший спосіб?
Так. І ми не могли підвести туди боєприпаси.
Читайте також: Підозрювані у вбивстві Шеремета: якими можуть бути наслідки для українців
Я думаю, що "рожка" там вистачало на кілька хвилин.
Ми туди привезли достатню кількість, власне, як і залишили після себе. Також залишили і ряд іншого озброєння, тому що розуміли: люди приїдуть фактично без нічого.