Мій попередній блог про маловідомі, але яскраві перемоги сучасної української армії, надихнув мене на продовження цих історій. Саме тому я вирішив одразу декілька випусків присвятити саме нашим тактичним і локальним перемогам.

Читайте попередній VETERANO блог: Найяскравіші бої українських військових на Донбасі: приклади у фото та відео

У попередньому блозі я розповів про два бої на опорниках "Сергій" та "Олексій" у 2015 році. Бої, під час яких наші військові наваляли приватній військовій компанії Вагнера, підпалили декілька танків та БМП, ще частину техніки взяли в якості трофеїв. Втрати найманців і терористів – до 50 чоловік.

"У цей день і Україна, і світ побачили правду"

Сьогодні я розкажу вам про перший бій у Донецькому аеропорту. Дізнавшись про нього, я ще більше почав пишатися тим, де я живу і громадянином якої країни я є.

Важливо: Криваві бої під Іловайськом: ветеран назвав важливі докази участі РФ

26 травня 2014 року сталася перша велика поразка російських сил на Донбасі. Перша, але не остання. Я в цей час ще не мав піцерії, а працював на кухні у супермаркеті і чекав на розподіл до однієї з бригад ЗСУ. У моєму військкоматі попросили час, щоб зібрати команду з таких же добровольців з Києва – і ми почали нашу службу через тиждень після цього бою.

У цей день не лише Україна, а й світ побачив не тільки найбільші втрати бойовиків на той момент, але і те, що частина із тих, хто воює на Донбасі, є російськими громадянами і кадровими військовими РФ.

У своїй розповіді я спиратимусь на матеріали "Цензор.нет", які видання вже давно ретельно збирає і детально описує майже всі операції нашої армії і супротивника.

"Сили були нерівні"

Росіяни хотіли зайняти найвигідніші позиції у новому терміналі – таким чином, щоб оточити українських бійців, не дозволити сідати нашим літакам та гелікоптерам. Ну і оскільки це був початок війни, то росіяни хотіли продемонструвати силу та полонити і роззброїти наших бійців.

До теми: Немає гідної зарплати, щоб йти на можливу смерть: ветаран АТО звернувся до влади

Сили були нерівні: на стороні супротивника, згідно зі свідченнями:

  • Був загін спеціального призначення "Іскра" у кількості 45 чоловік – більшість із яких була громадянами РФ із бойовим досвідом.
  • Ще Кадирівський загін спецназу, який налічував 26 найманців. А також бойові групи із числа найманців бригади "Восток" на чолі зі зрадником України, співробітником ЦСО "Альфа" Ходаковським.
  • Також до 30 бойовиків із групи "Оплот".


Сівробітник ЦСО "Альфа" Ходаковський

Зі сторони українських сил:

  • Був підрозділ зі складу 3-го кіровоградського полку спецназу – це 64 бійця.
  • Ще 15 зенітників із 25-ї бригади Десантно-штурмових військ.

Сили, як ви вже зрозуміли, були геть не співмірні. До того ж, всі наші воїни не мали бойового досвіду, і для них це був перший бій.

"Після цього пострілу почався бій"

В ніч на 25 травня, зрадник-офіцер СБУ Олександр Головура провів у новий термінал диверсійний загін "Іскра", кадирівців та бойовиків з бригади "Восток". Додаткові сили терористів були розгорнуті у посадці біля готелю "Політ".

бій у дап
Зрадник-офіцер СБУ Головура провів у новий термінал диверсійний загін "Іскра", кадирівців та бойовиків

Таким чином українські військові опинилися не тільки у меншості, а ще й на менш вигідних позиціях. Але це не стало на заваді правильному рішенню, прийнятому бійцем із позивним "Турист" з 3-го полку спецназу – саме він віддав наказ, після якого розпочався бій.

Цікаво: Приватні військові компанії: що відомо про їх існування в Україні та світі

Трохи детальніше. У 3-й годині ночі "Турист", разом із чотирма снайперами із його підрозділу і чотирма десантами, зайняли дах старого терміналу, з якого був найкращий огляд територій. Звідти вони могли спостерігати, як до нового терміналу приїжджають бойовики і відвантажують зброю і особовий склад – але команди стріляти не надходило.

Останній літак полетів із Донецького аеропорту у 7 годині 10 хвилин, і бойовики одразу після цього – усього їх було там 25 чоловік – зайняли дах нового терміналу, де розгорнули вогневі позиції: автоматичний гранатомет, снайперські позиції та для кулеметника.

бій у дап
Бойовики зайняли дах нового терміналу

Після доповіді про ситуацію українські військові запросили допомогу – і до них вирушив наш десант. О 12-й годині в напрямку донецького летовища вилетіли два бойових МІ-24, за ними два МІ-8 із нашими військовими. Остання команда, яку отримав "Турист" була: "Прикрити десант". І хоча прямого наказу відкривати вогонь не було – "Турист" чітко знав, що робити.

Повітряний транспорт вже наблизився до даху летовища, коли один із групи наших снайперів доповів: бачить бойовика із ПЗРК, який цілиться у наш гелікоптер. Часу на прийняття рішення було пара секунд, адже от-от – і ракета полетить у бік нашого бойового птаха, тож командир віддав відповідний наказ "Бачиш ціль – вогонь". Після цього пострілу почався бій.

"Яскраві цифри – вони говорять самі за себе"

Я можу довго і барвисто розповідати про те, як терористам та російським спецназівцям дісталось від наших козаків, якими були снайперські дуелі і локальні перестрілки.

Але от вам яскраві цифри – вони говорять самі за себе:

  1. Втрати росіян із загону "Іскра" – від 29 до 31 людини, кількість загиблих сепаратистів не уточнена, бо ніхто їх не рахував і обліку не вів.
  2. Кількість загиблих кадирівців – мінімум 1, і поранених – до 15.
  3. З нашої сторони – 1 поранений і все.

Вже потім, ввечері 26 травня, головред "Цензора" Юрій Бутусов потрапив до кабінету на той момент в.о. президента України Олександра Турчинова, який почав спілкування з таких слів.

Донецького аеропорту більше немає. Сьогодні я віддав наказ завдати ракетного удару по новому терміналу вартістю в 200 мільйонів доларів. Там були російські диверсанти. Тепер це – поле бою,
– заявив Турчинов.

Так почався бій за Донецький аеропорт, який тривав 242 дні і який показав усьому світові не тільки те, що російські військові беруть участь у бойових діях на території України, але й те, що українські військові та добровольці – йдуть до кінця і без бою не здаються.

ДАП // На перших трьох фото – Донецький аеропорт вкінці жовтня 2014 (фотограф – Сергій Лойко)