Галина Третьякова – голова парламентського комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Нещодавно в інтерв'ю порталу "АрміяІнформ" вона наговорила такого, що ветерани у мережі навіть запустили флешмоб #ВибачтеЩоНеЗдохли.
Читайте також: Ігри Нескорених – все, що треба знати про потужні змагання ветеранів
Тому сьогодні я хотів би розібрати цей текст на цитати і дати зворотний зв'язок пані Галині. Й пояснити, що ж так обурило нашу ветеранську спільноту. Можливо, пані Галина і не подивиться цей блог, але, сподіваюсь, їй передадуть і вона почує.
Галина Третьякова
Насправді інтерв'ю вийшло велике і там є і правильні думки, але частина з них викликає спротив. Отже, перша цитата:
"Слід передивитися і перелік пільговиків. Якщо це був контракт і людина свідомо йшла на отримання високого грошового забезпечення, продавала свою найману силу для того, щоб захищати країну, – це був його вибір і тільки так."
Одним тільки реченням пані Галина принизила всіх контрактників Збройних сил, МВС, Військово-морських сил, ВПС та інших силових відомств.
Дивіться, пані Галино, я вам скажу, як людина, яка була на війні у 2014 – 2015 роках на посаді кулеметника і з грошовим забезпеченням у 3,5 тисячі гривень. Немає гідної зарплати, щоб йти на можливу смерть.
Автор відеоблогу Леонід Остальцев
Наступна цитата заслуговує окремої уваги:
"Роздаючи пільги без обмежень, ми збираємо і тиснемо податками на тих, хто нині працює. Тим самим стримуємо економічний розвиток держави. Ще Маргарет Тетчер казала: "Немає жодних державних грошей, є гроші платників податків". Інтереси суспільства щодо економічного розвитку мають переважати. Ми не хочемо жити весь час в епосі тотальної бідності і не зростати."
Давайте тут по черзі. Якщо я правильно зрозумів, то інтереси суспільства щодо економічного зростання вищі за інтереси ветеранів і військовослужбовців?
Я правильно зрозумів, що під час війни інтереси суспільства в тому, щоб краще жити, вищі за інтереси тих, хто ціною свого життя оберігає це суспільство?
Тобто ми живемо в епоху бідності і не зростаємо через завеликі пільги ветеранам? Тобто ті копійчані пільги, які має нинішній ветеран – це саме те, що стримує економічне зростання держави?
Далі пані Галина відповідає на питання щодо грошового забезпечення: скільки має отримувати військовик, на її думку, щоб почуватися соціально захищеним без допомоги держави. Цитата пані Третьякової така:
"Тисяча гривень на день – це нормальне грошове забезпечення контрактника в наших реаліях".
З точки зору споживчого кошика, 30 тисяч гривень на місяць, для нас – це приблизно дві тисячі доларів у паритеті купівельної спроможності за кордоном. Пані Галино, давайте я вам заплачу зі своєї кишені ці гроші, і ви один місяць побудете десь на нулі в бліндажі.
Дуже хочеться, щоб ви зрозуміли, про що ви говорите публічно. Я повторюю: немає такого грошового забезпечення, яке б могло виправдати можливу смерть. Навіть 100 тисяч гривень буде недостатньо.
І в цьому питанні ваше завдання як людини, яка має захищати наші права, яка очолює цілий профільний комітет у Верховній Раді, озвучувати те, що 30 тисяч гривень – це теж ненормально. Це означатиме ваше розуміння ситуації і підтримку воїнів.
Адже, скажімо, ви отримуєте десь так само, але один солдат із якого-небудь села на Івано-Франківщині за один день допомагає країні набагато більше. Може і не зовсім правильно так порівнювати, але ваші тези ображають ветеранів.
Як зросли зарплати військових на Донбасі
Йдемо далі. Цитата:
"Коштів небагато в країні й ми маємо ранжувати пільговиків. Зрозумійте, ми не захистимо всіх".
Чому людина, яка є головою комітету з захисту прав ветеранів, публічно заявляє: оскільки в країні коштів небагато, то всіх ветеранів ми не зможемо захистити? Де тут пошук розв'язання проблеми? Де здоровий підхід до ситуації? Не бачу і це дуже тривожно.
Тут я вже був би готовий закінчувати блог, але я продовжив читати інтерв'ю. І не зміг пройти повз цієї цитати:
"Ветерани потребують не тільки пільг. Вони хочуть отримати від суспільства розуміння їхнього вкладу в захист країни. Держава має показати, що професія військового – почесна і гідна. Слід культивувати повагу до тих людей, які втратили життя, здоров'я, працездатність, а може хтось і не втратив нічого, просто повернувся живим."
Хочеться зробити окремий наголос, що "просто повернутися живим" – це не історія про повернення без наслідків. По-перше, питання адаптації і ресоціалізації стосується всіх тих, хто брав участь у бойових діях.
По-друге, на цій війні використовується майже вся лінійка артилерійських гармат. І питання контузій стоїть дуже гостро, адже більшість тих, хто мав близький контакт із вибухами, просто не зверталися до медзакладів, і поки що не відчувають наслідків. Але із часом все це проявляється.
Ну і вишеньку вам, пані Галино. Коли ви кажете про державу, яка має показувати, що професія військового – це почесно і гідно, то, напевно, не треба казати, що контрактники – це просто люди, які йдуть заробляти гроші і не більше. Це недоречно і точно не має йти від людини, яка у парламенті захищає нас, ветеранів, у соціальному аспекті.
В цілому ця ситуація і це інтерв'ю показує лише те, що люди, які займаються питаннями тих, то був на війні і лишається там зараз – не зовсім компетентні. Можете самі почитати це інтерв'ю і скласти своє враження.
Хотів би зауважити, що завершує розмову Галина Третьякова милозвучною фразою: "Ми тільки місяць при владі, тож дайте нам час". Дамо, звісно, і будемо стежити за тим, як ви використовуєте чи захочете використати гроші платників податків, ким і я теж є.
Читайте також: Чому ветеранам необхідна допомога в адаптації до цивільного життя
Закінчити хочу так: цей блог не має на меті принизити пані Третякову. Він має дати розуміння, тим хто при владі, що слова треба чітко підбирати і правильно формулювати, щоб не було різних флешмобів на тему #ВибачтеЩоНеЗдох або ще якихось.