Чому Україна не звільнила Мелітополь у 2022 році

Як Україна спрацювала за канонами Другої світової?

Мовиться про маневр, коли спочатку швидко проривається тактична глибина оборони, а потім вводяться сили розвитку прориву, ціль яких швидкими маневреними діями знищити систему управління і забезпечення противника, локалізуючи вузли спротиву ворога для подальшого знищення. Про це пише Микола Бєлєсков на своїй сторінці у фейсбуці, інформує 24 Канал.

Читайте також Сім секунд на життя: нотатки з заводу на Сході України

Успішна наступальна операція стала можливою завдяки:

• введенню противника в оману щодо напрямку удару;

• гострому дефіциту піхоти в росіян. У той час на більш ніж 1,1 тисячі кілометра протяжності фронту ворог мав до 100 тисяч осіб бойового складу, із яких значна частина найбільш боєздатних частин була на правому березі Дніпра на Херсонщині. 

Але на фоні успіхів Сил оборони України на Харківщині 3 роки тому ключовим питанням, яке будуть обговорювати історики майбутнього, буде те, чи могло б усе піти по-іншому, якби Україні вдалося тоді також успішно атакувати на материковому півдні в напрямку Токмак – Мелітополь.

Коли стало очевидно, що ворожий наступ на Сході України досягнув кульмінаційної точки на початку липня 2022 року, і Кремль відмовлявся проводити відкриту масштабну мобілізацію, Україна, країни формату "Рамштайн" почали пропрацьовувати різні варіанти українських наступальних дій.

Західні партнери були прибічниками удару на правобережній Херсонщині. Ключовими факторами, які мали сприяти успіху, повинні були стати географія (Дніпро як велика водна перешкода і невелика кількість мостів через нього) та поява РСЗВ М142 HIMARS із можливістю працювати по мостах через Дніпро. 

Фактично мовилося не про класичну наступальну операцію зі швидким проривом оборони, а про витискання угруповання Росії через знищення логістики. Власне, так кінець кінцем і сталося 11 листопада 2022 року. 

Адвокатом наступу на Харківщині і потім головним архітектором операції був тодішній командувач ОСУВ "Хортиця" і командувач Сухопутних військ генерал Олександр Сирський. 

Успіху на Харківщині сприяла медійна кампанія України, котра називала Херсонщину як основний напрямок удару і змусила Росію перекинути туди найбільш боєздатні частини.

Прибічником удару в напрямку Токмак – Мелітополь був тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Дивлячись на карту влітку 2022 року, було очевидно, що саме Мелітополь є ключем до материкового Півдня України. Швидкий прорив до Мелітополя знімав би необхідність діяти із правого берега Дніпра на Херсонщині. Створення ешелонованої оборони із перешкодами на тому напрямку почалося противником лише у жовтні 2022 року.

Хто став на заваді звільнення Мелітополя?

Партнерам удар до Мелітополя тоді здавався дуже ризиковим і непідготовленим. Вони побоювалися, що наслідком непідготовленого удару по Мелітополю буде створення ризику для Запоріжжя чи навіть Дніпра. Як відомо, рішення про передачу Україні озброєння для створення наземного наступального угруповання на західній зброї прийняли лише в січні 2023 року. 

Україна, на жаль, тоді не мала достатньо важкої зброї для одночасних масштабних дій і на Харківщині, і на материковому Півдні, як пропонували два ключових генерали – Сирський і Залужний. Україні тоді, як відомо, допомагали з концепції "запобігти перемозі Росії і поразці України". 

США за адміністрації Джо Байдена та їхні партнери побоювалися надмірних успіхів України, які б могли привести до неконвенційної ескалації Росії – це накладало обмеження на постачання озброєння. Уявіть швидкий прорив України до Мелітополя із подальшим виходом до окупованого Криму в кінці літа і на початку осені 2022 року.

Як наслідок, ми отримали витискання сил Росії на правобережній Херсонщині і маневрену наступальну операцію на Харківщині. Ідею Таврійської наступальної операції відтермінували до наступного року, однак обставини змінилися не на користь Сил оборони України.

Підтримати фонд "Повернись живим".