Ці та багато інших тем наша Катерина Соляр обговорила з Михайлом Подоляком у його інтерв'ю для 24 Каналу. У цьому матеріалі пропонуємо вам першу його частину.
Варте уваги Смертельний звір: все, що відомо про танки Leopard і чому саме вони потрібні Україні
Істерика Росії через танки
Смерть тим клятим ворогам – і від тих танків зокрема. Вони цю новину якось у соцмережах обговорювали – чесно, бачила. А от на екранах якось не дуже пішло. Певно, не надто оптимістично то звучить для Росії?
Давайте по-перше скажемо, що 14 танків – це навіть не символ. Це розблокована дорога. Ми ж поступово розблоковуємо різні опції.
Спочатку в нас дуже велика й потужна кампанія була, щоб ми отримали можливості закрити небо. І сьогодні ми вже про це говоримо, як про логістичну процедуру, яка поступово буде вирішуватися.
Це вже навіть партнери не обговорюють, просто: "будемо передавати вам усе – і NASAMS, і Iris-T, і Gepard, і Patriot. Будь ласка, будуйте все, що дозволить вам закрити небо повною мірою та зберегти критичну інфраструктуру".
Сьогодні ще один етап – розблокована ще одна дорога. І це якраз бронетехніка, важкі танки. Спочатку це були Marder, які вже передають. Маю на увазі, логістично передають.
Спочатку це були легкі танки, які Франція нам надає. Сьогодні ми вже вийшли на фактично вирішене питання про те, що коаліція, підкреслюю: коаліція… Європейські країни не мають такого обсягу зброї, щоб він був співставний з тією кількістю, яку використовує Росія. Тому різні країни надають різні обсяги: 14, 15, 50, 20 і так далі.
Але нам для того, щоб ефективно це все використовувати, для комплектації декількох бригад для прориву, нам потрібно 250 – 350 танків. Але дорога розблокована.
Це перші 14 танків, а завтра буде ще 20, потім 50, потім 100 тощо. І ми отримаємо і Challenger, і Abrams, і Leopard. Тому це – супер.
Інтерв'ю з Михайлом Подоляком – дивіться відео
Нарешті щодо Росії – знаєте, вони вже воюють заради війни. Вони не розуміють, як виграти – це очевидно. Вони розуміють, що 2014 року точно ніхто повторювати не буде, ніякого "Ми вас трішки повбивали, давайте домовимось: ви нам віддасте частину своєї території. Ми тут посидимо, а потім підемо далі вас вбивати".
На цей сценарій точно ніхто не піде. І Росія це розуміє, і це їх шокує. Бо на це не підуть і українці – це зрозуміло, адже в нас війна, але на це не підуть і європейці, в яких вони доволі довгий час вкладали гроші.
Вони шоковані й сьогодні війну ведуть заради війни, просто заради вбивств. Тому що це сутність "російського миру". Вони просто вбивають, бо поки йде війна, вони ще можуть контролювати свій внутрішній простір.
Навіщо вони постійно говорять про Соледар, що вони буцімто його вже взяли? Тому що на фоні всього, що відбувається на полі бою, а вже практично рік іде війна, вони виглядають ніяково перед своїми кровожерливими адептами війни. Вони придумали собі таку байку "ми вже Соледар взяли, це дуже велика перемога".
Зверніть увагу Жага до влади: як пригожинська атака на Соледар зірвала плани Шойгу по захопленню Бахмута
Соловйов каже про те, що не про величину населеного пункта мова зараз. Кажуть: просто дуже символічно, треба взяти.
Це у Соловйова "нє размєр", тому що він має вигляд "нєразмєрного мальчіка". Ми могли б для них збудувати якусь ферму, і хай би вони її брали років з 10. Десь на кордоні між Україною та Росією. 1991 року, підкреслюю – на тому кордоні.
Хай би вони цю ферму брали років з 10, якщо їм треба щось взяти, і "размєр нє імєєт значєнія". Для Росії, до речі, коли ти вибиваєш їй зуби, завжди "размєр нє імєєт значєнія". Вони шукають тоді можливості щось розказати.
Знаєте, що вони сьогодні роблять? Вони вдають, що танки – це "таке", Patriot – це "таке". А ви пам'ятаєте, що десь місяці за 3 до того вони казали: "та вам ніхто не дасть Patriot, вам ніхто не дасть танки, вас взагалі не хочуть вже фінансувати, допомагати зброю передавати. Ви там взагалі ніхто".
Сьогодні вони вдають, що не бачать танки, але при цьому починають щічки надувати. Якщо ви вже взяли такого красномовного персонажа Соловйова, в якого щічки трясуться. Дуже красиво це виглядає.
Коли він з такою помпою, дуже потужний герой каже: "А ми можем щас Францию там разбомбіть. Ядєрним аружиєм іспєпєлім Францию". Це і є понти, які ти якщо правильно зустрічаєш, вони дуже швидко збиваються.
Вони дуже швидко переключаються, щоб вже не про Україну говорити. Вони Україну вже бояться. Вони вже говорять про Францію, Німеччину. Тільки цим хлопцям з щічками треба пам'ятати, що для того, аби зайти у Францію, Німеччину, Іспанію чи будь-куди, треба пройти Україну. А це неможливо для них. Тому танки – це для них страшний сон, з якого вони вже не прокинуться точно.
Там ще й Медведєв прокинувся. Каже, що танки Leopard, "всякіє модернізірованиє нашимі врагамі Т-72" – це все іржавий металобрухт. Така його реакція була на те все.
Я розумію, що він – стимульований хлопчик. Це трішки дивно нам вести діалог з ними. І взагалі було дивно дивитися, як західний світ, до того як осенсував, що таке Росія, говорив, що Медведєв – це така ліберальна частина російської політичної еліти Росії. І він розуміється на ліберальних реформах.
Я б йому що порадив? Я б йому радив почитати, що таке "шарашки", звідки з'явився "легендарний" автомат АК. Я б хотів, щоб вони зрозуміли, що 28 "панфіловців" – це тільки в Мединського. А все інше – треба читати і розуміти.
Щоб вони розуміли, хто такий Королев був. Я розумію, що він і для нас важливий був. Але між тим, яка була ракетна програма в Російській Федерації чи Радянському Союзі. І взагалі – хто всю зброю виготовляв, а хто по ленд-лізу її отримував під час Другої світової.
Щоб не розказувати нам про Т-72 чи про машину ВАЗ-2101. Щоб вони закінчили це. Росія ніколи технологічно нічого не робила. Росія тільки могла щось вкрасти або когось під примусом посадити в цю "шарашку" інженерну і там щось напрацювати.
Щодо Медведєва – мені видається, що це все дуже добре. Оці всі заяви, всі ці образи – вони дуже чудово працюють сьогодні на європейську свідомість і на європейські політичні еліти. Вони бачать, що таке Росія. Росія перестала маскувати свою сутність.
Оце все і є справжня Росія. Не Росія, яка дає там якісь гроші під столом, не Росія, яка проводить якісь вечори російської поезії. Оце і є Росія, яка брудно лається й хоче прийти й когось побити кількістю людей, яких хоче відправити на цю "акцію".
Тому це добре, і хай Медведєв продовжує так говорити. Хай пропагандисти російські так говорять, хай Медведєв так говорить. Тому що світ тоді розуміє, що там нема з ким і про що говорити. І для нас це дуже крута позиція.
У Медведєва істерика – дивіться відео
Росія – країна-фікція та злодій
Вони навіть коли опитування робили щодо того, який головний здобуток СРСР, тоді вони назвали космічну галузь. 55% дуже пишалися космічною галуззю. Але коли питаєш, хто Гагаріна замість собаки відправив у космос, то їм не подобається відповідь, що це був житомирянин Королев.
Навіть згадували днями про авіаносець "Адмірал Кузнєцов", який вони в нас вкрали. Так вони навіть зберегти те, що вкрали, не можуть. Він розвалюється, а вони його навіть відремонтувати тепер не можуть.
Я так розумію, він скоро відправиться до "Москви", але вони його туди не дотягнуть – залишиться біля берегів. "Адміралом Горшковим" вони дуже пишаються – відправили й тримають пальці схрещеними, бо то єдиний корабель, який їм вдалося побудувати.
Одним з наслідків цієї війни буде те, що Росія запрягатиме коней, щоб ті по морю везли "Адмірала Кузнєцова". Бо це технологічно абсолютно відстала нація. Вони лише можуть купувати в когось технології.
Але якщо вони будуть перебувати під санкціями, а це буде продовжуватися, незалежно від фіналу війни, від того, що вони пройдуть через процедуру трибуналу та репарацій Україні. Санкції не будуть відмінятися ще дуже довго для Росії.
І Росія поступово буде максимально відсталою країною. Вона не потрібна нікому, адже в сучасному світі конкуренція – це відкриті кордони. Але Росія не вміє працювати через відкриті кордони, вона завжди хоче щось вкрасти чи когось образити.
Тому Росія буде перебувати в ізоляції у будь-якому випадку, вона буде поступово деградувати. І так має бути – Росія має жити як варварська країна 17 століття.
Росіяни пройшли опитування від "Левада-Центр" та розповіли, яких письменників читають зараз. Так-от, 4% – це Прилєпін, який є вбивцею, і по 2% – Пєлєвін і ще хтось з класичної літератури. Тобто помітно, що росіяни не читають взагалі, а тому нічого не розуміють.
Це фікція, це вкрадені матрьошки у Японії, Росія – це країна, яка постійно щось краде не лише з технічного, а й культури, літератури. Росія лише вкладає гроші в промоушен, що вони мають право щось вкрасти і видати це за своє.
У росіян "все йде по плану". А який був план? Я так розумію, що в Путіна був план – знищити сучасну Росію та зробити її такою, якою вона має бути – відсталою, нетехнологічною країною, яка нікому не потрібна, і яка, до того ж, закрита – люди не можуть звідти виїхати.
Штурми Соледара й Бахмута
Ми в будь-якому випадку на крок чи кілька попереду. Вони беруть наші ідеї і намагаються видати це за своє, хоча виглядає все смішно. І тепер вони взяли собі тактику, з якою ми повернули Харківщину, і намагаються втілити її в життя у Соледарі. Тобто вони йшли наступом на Бахмут, а потім різко перемкнули свою увагу на Соледар.
Це не зовсім так. Це взагалі не відповідає тому, що робимо ми, з точки зору неочікуваних дій та сценарних напрацювань Генштабу ЗСУ та Ставки Головнокомандувача.
Вони виглядають зовсім по-іншому – росіяни сконцентрували там ( у Соледарі – 24 Канал) практично все, що в них було боєздатне, включно з залишками контрактної армії – спецназ та десантуру, але це лише "залишки".
Там "тьма" зеків, яким байдуже куди йти і як воювати. І ще там є військові з ПВК "Вагнера". Тобто Росія сконцентрувала ці війська поряд з Бахмутом та Соледаром. Проте їм не вдається захопити хоча б щось на околицях Бахмута, тому вони пішли на Соледар.
Це ударне угруповання. Вони так люблять воювати ще з радянських часів – концентрують все, що можуть з живої сили, артилерії та боєприпасів на одному напрямку.
Неможливо сказати точно, які втрати має російська армія на цьому напрямку. Але це не тисяча чи дві – це 10, 15 чи навіть 20 тисяч за весь час наступу біля Бахмуту та Соледару. Вони там втрати не рахують.
Для росіян там принципово захопити хоча б щось, щоб можна було 2 тижні говорити про те, що вони умовно "захопили північну околицю міста Соледар", що вони "ведуть шалені бої в центрі Соледара", що це "вирішить питання війни та миру" і тоді "Україна впаде".
Це нонсенс, але для внутрішньої аудиторії вони говорять про це вже тиждень – що в них ефективне просування на Бахмутському напрямку, і тепер на Соледарському. Але підкреслю, що це не так – росіяни не перехопили ініціативу (на цих напрямках – 24 Канал), і вони так само воюють, як і раніше – концентрують велику кількість військ біля Соледара.
Але це не дасть жодного перелому у війні. Єдине, що мені шкода зі всього, що там відбувається – це кількість наших хлопців, які за 17 градусів морозу мають тримати автомати в руках добами. Це тяжко. Ми втрачаємо своїх людей, але Росія вже не зможе переламати хід цієї війни.
Також цікаво Навіть з 15 місцем у світі: чому військова міць України досі недооцінена
Я натрапила на заголовок від CNN, вони цитують ЗСУ, що "наші військові не збираються відступати з Соледара і тримаються, хоча практивно без командирів". Не знаю, наскільки це перевірене джерело, але мене зачепила ця інформація, адже є відео, що наші командири в Соледарі.
Це журналістика. Ми маємо з вами розуміти, що журналісти в цілому люблять такі заголовки для клікбейту чи інший погляд на ситуацію. Але це війна, і треба прояснити, що це не ідеальна система, є певні помилки чи неефективні рішення.
Але Україна ефективно працює з точки зору захисту своєї території вже практично 11 місяців. Україна ефективно обороняється, сьогодні немає сумніву, що ця маневрено-оборонна війна від ЗСУ виглядає потужно. Я не сумніваюся, що підрозділи між собою скоординовані.
Але так, завжди є певні нюанси, адже систем ідеальних немає. Між тим, координація між нашими військовими частинами асолютна, командири розуміють завдання, поставлені перед ними. Подекуди може бути втрачений зв'язок на певний час, хтось може воювати впевному оточенні, але все це виправляється.
Тому нам і передають танки, партнери вже не бояться цього робити, бо розуміють дві речі:
- перше – що Україна вміє контратакувати, і це важливо, бо наші партнери зрозуміли, що не буде ніякої лінії розмежування, ми звільнимо всю свою територію.
- друге – ми вміємо користуватися зброєю і не кидаємо її на полі бою, бо ми не відступаємо.
І це важливо партнерам, бо ця зброя стандартів НАТО, якої в Росії не існує. Таким чином ми підкреслили нашим партнерам, що за рахунок, зокрема Бахмута й Соледара, ми вміємо стійко воювати навіть в таких важких умовах. І це круто.
І я думаю, що все буде рухатись саме за сценарієм, який прописує Україна. Тільки Україна. І сумнівів у цьому не має бути ні в кого.
Буде важко? Можете запитати. Безумовно, буде важко. Закінчиться це завтра? Ні. Ще певний час будемо воювати, тому що маємо максимально знищити все, що зосереджено на нашій території. Ми маємо завдати максимального руйнування російській військовій інфраструктурі, яку вони побудували на наших окупованих територіях.
Тому що це єдине, що тримає ще каркас російської державності. Як тільки вони втратять цей каркас, тоді ми з вами отримаємо те, що ми хочемо: крім звільнення своїх територій, початок масштабного процесу трансформації Росії, щоб вона в такому вигляді не існувала більше.
Соледар у напів оточенні – дивіться відео
Чому партнери активізувалися зі зброєю
Про постачання зброї. Здається, почалися перегони, хто більше зброї надасть Україні: Канада, Литва, Польща, Велика Британія. Ріші Сунак сказав, що треба ще більше надавати зброї Україні. Франція надає, зокрема, легкі танки.
Навіть Німеччина образилась на Францію, бо там повідомили першими, що надають нам танки. Навіть була інформація, що Пакистан готовий нам передати якісь боєприпаси. Ти дивишся і думаєш: що відбувається?
Потім я пригадую, що за півтора місяця річниця повномасштабного вторгнення. Можливо, партнери почали працювати на випередження. Не реагувати на ситуацію, яка сталася, не дивитись, чи вистоїть українська армія – "а тоді ми, можливо, дамо їм зброю".
Ми розуміємо, що до річниці Росія буде робити все, щоб показати хоч якийсь здобуток в Україні. Тому давайте ми зараз їм допоможемо для того, щоб 24 лютого не було про що повідомити на болотах.
Ви блискуче вже відповіли на своє питання. Мені можна тільки додати певні нюанси. Давайте ширше на це подивимось. Ніхто вже не сумнівається, що Росія не досягне жодних результатів. Не має значення, яка дата: 7 листопада чи 30 грудня – день сторіччя Радянського Союзу.
Так, є фетішист Путін, яки полюбляє ці дати, але немає жодного сенсу прив'язуватись до дат – треба просто закінчити війну. І це розуміють наші партнери. І тут ви абсолютно праві.
- Перша складова, чому так відбувається, тому що вони бачать крутих хлопців, вони бачать Україну, яка дуже чітко фіксує свою позицію: будемо воювати, поки звільнимо всі території. І це дуже важливо. І це не обговорюється.
Вони бачать в наших очах рішучість. Вони бачать нашу армію, перед якої можна тільки зняти капелюха і сказати: це просто щось фантастичне.
Вони це бачать і розуміють, що ми точно не будемо змінювати свої плани щодо того, як має війна закінчитись. І тоді у них виникають інші питання.
- Друге питання: як фіналізувати, як пришвидшити фінал війни, якщо Україна буде дійсно такою, як вона вже є, і не буде змінювати свою поведінку. І тоді виникає друге інше: треба надати максимально зброї, незалежну зброю.
- Тому що третє питання: щоб не робила Росія, це виглядає нікчемно. Росія не вміє воювати. Росія воює кількістю – і вони це вже зрозуміли.
- Четверта складова: вони зрозуміли головне, що створювало у них трошки інше сприйняття війни на її початку і в середині. Вони розуміють: якщо Україна отримає зброю, конфлікт буде локалізований на окупованих територіях. І все закінчиться на окупованих територіях. І там розіб'ють російську армію.
Не буде ніякого масштабування війни і нікуди більше Росія не піде. Навпаки – Росія засунеться назад в свою мушлю під назвою Російська Федерація, і буде там собі жити чи імітувати життя.
Якщо ж Україна не отримає зброю, тоді масштабування війни може відбутися. Це буде розхитувати міжнародний каркас безпеки в різних регіонах.
Інші нестабільні країни, використовуючи сьогоднішню складну ситуацію, коли всі сконцентровані на війні з Україною, почнуть вирішувати свої територіальні чи інші питання. А це не потрібно глобальній безпеці.
Зафіксую все це: вони розуміють, що Україна свою позицію міняти не буде. Ніякого 2014 року. Ніякої лінії розмежування. Ніякого "Мінська-3" чи будь як можна це назвати. Ніяких домовленостей: мир в обмін на територію. Ніяких домовленостей, що Росія має не програти і не відповідати через трибунал чи через репарації.
У нас сьогодні чітка позиція: Україна робить свою роботу. Партнери наввипередки говорять, так, ми вже зрозуміли, хто ви. Ми зрозуміли, як буде фінлізуватись ця війна. Ми зрозуміли, що Росію боятись не треба. Вестися на на всі ці фейкові пропагандистські закиди – ми тут Францію, чи Лондон, чи Берлін будемо штурмувати – не треба.
Навпаки, треба дати єдиній країні, яка готова привести до розуму залишки Російської Федерації, і сказати: ще раз подивитесь на когось агресивно, трішки по-іншому будуть з вами розмовляти.
І крім того, треба повернути всю цю групу того ж Лаврова, який, до речі, буде зараз розповідати про ефективність російської дипломатії на щорічній конференції, до усвідомлення ключової ідеї: міжнародне право, кримінальні і військові злочини ніхто не відміняв.
Якщо ви за Сирію, Грузію і Україну-2014 не відповіли, це не означає, що немає термінів давності за всі ці злочини. Всі ці "вагнерівці" та інші будуть відповідати і за ЦАР, і за Малі. Оце ключове. Тому що тоді світ повернеться до статусу, який мав одразу після того, як розпався Радянський Союз.
Перестановки "доданків" у російській армії
Вчора ми спостерігали за тим, як совали ліжка в тому борделі. Відповідно дуже дивувались, тому що знову таки "командувати парадом" назначений Герасимов. Той, кого звали "Армагедоничем" на тих болотах, тепер став його підопічним. Щось у нього не вийшло.
Головнокомандувачем сухопутних військ тепер став Салюков, а замначальником генштабу – генерал-полковник Кім. Я так розумію, вибирали спеціально по прізвищу. Теж став його заступником.
Не розумію, що відбувається, що не день – нових коней на переправі змінюють. Прибрали Лапіна, повернули Лапіна. Казали: навіщо ти здав Харків? Тепер повернули, подумали, що він зберіг тих, хто тікав з Харківщини й тепер вони наступають на Соледар і на Бахмут, то відповідно, не все так погано зробив.
Суровікін втікав з Херсонщини – тепер його трохи понизили. Не розумію, що відбувається. Чи то немає ким замінити, чи то трішки треба було попустити амбіції Пригожина, чи то цілі спецоперації знову змінюються.
Якщо оцінювати, що вони офіційно говорять, змінились цілі "СВО", вони стали більш масштабними. Безумовно, тепер треба думати про те, як зберегти спокій в Російської Федерації і захистити Росію від атаки України – як вони це собі бачать.
Від "трьох днів на Київ" до "річниці захисту кордонів Російської Федерації 1991 року". Така концепція "СВО".
Якщо серйозно говорити, Суровікін – це ж "інтелектуал". І вся його концепція війни зводилась до того, що: "давайте ми назбираємо покидьків, відправимо штурмувати Бахмут і вирішемо круте завдання".
А паралельно з цим – він же очільник російських Повітряно-космічних сил – будемо масштабно знищувати цивільне населення. Ви ж бачили, як він виглядає та розмовляє: три слова за півтори години промовляє.
Крім того, Суровікін підпав під впливи людей трішки іншого пасіонарного плану – Пригожина, Золотова, Кадирова. І вони там вже практично намалювали "шахматку", які посади вони будуть займати в оточенні Путіна. Тому що весь класичний генералітет російської армії – нікчемний і програв.
Пам'ятаєте, вони відверто знущались з Лапіна. Кадиров говорив, що він, мовляв, сам пристрелить його. А про Шойгу вони анекдоти та меми вигадували. Ображали, як тільки могли.
Так, класична контрактна армія відійшла на другий план. Щось дивне відбувалося у близькому оточенні Путіна, де на перший план вийшли конспірологічні або ж уфологічні теорії війни молодшого Ковальчука – Міхаіла.
Є Юрій Ковальчук, який спонсорує забаганки Путіна, а є Міхаіл, який розповідає про генетичну модифікацію солдата – подивився фільм "Універсальний солдат" і продовжує розповідати.
Відбувалося щось трохи дивне, але суттєвих змін, попри всі "понти" Пригожина, Суровікіна, голови тікток-військ Росії Кадирова та інших людей, не відбулося. Тобто зламу не вийшло, і немає перехоплення ініціативи.
Сьогодні Путін, як ви правильно сказали, "переставив ріжки" і хоче отримати бодай якийсь інший розвиток подій на фронті. Йому здається, що Герасимов писав "чудові" книжки про гібридні війни. Просто Путін не розуміє, що гібридна війна і війна, коли вбивають – це трохи різні війни.
Гібридна війна у виконанні Герасимова була "чудовою". Ви ж пам'ятаєте, Європа 8 років удавала, мовляв, давайте не говорити про Крим або ж що на Донбасі є ОБСЄ. Це європейська безпекова структура, яка говорила, мовляв, ми не зовсім розуміємо хто ж стріляє на Донбасі.
Ні, щоб сказати, що на Донбасі є кримінальний анклав і загалом немає різниці, хто стріляє, оскільки кримінального анклаву там не має бути в межах міжнародного права. Утім, вони удавали, мовляв, "донбаський народ", мабуть, також обстрілюють тощо.
Це – елементи гібридної війни. 8 років діяла концепція Герасимова: говорити, що хтось начебто обстрілює "донбаський народ", а потім говорити про це в Європі й у такий спосіб зменшувати підтримку України та лояльність до неї, а також до міжнародного права і це ключове – довести, що будь-яка країна, яка має певний арсенал, може зайти та зламати принципи міждержавних відносин і не відповідати за це у межах кримінальних процедур.
Це і є Герасимов. Чи вміє він воювати? Так само, мабуть, як Лапін, Дворніков, Суровікін і всі інші, разом узяті. Нас це має менше хвилювати, тому що війна – це інтелект і математика.
Вже зрозуміло, що там з інтелектом в Росії не лише у Суровікіна чи Герасимова, а в цілому у політичної еліти. Це дуже добре, бо якби вони були трохи розумнішими, то в нас були б більші проблеми. Адже розумна людина аналізує всі ризики та вносить корективи. Нехай вони будуть такими як Суровікін і Герасимов.
Ротації в керівництві російської армії – дивіться відео
Є інша складова – це ресурсна спроможність країни. Якщо в України йде збільшення ресурсних можливостей, країни передають нам не лише зброю для захисту – ЗРК та ПРО. А й системи контрнаступу – РСЗВ, артилерія, снаряди й танки.
Водночас у Росії йде "вимивання" усіх ресурсів. Безумовно у них є дефіцит боєприпасів, РСЗВ і танків. Сьогодні вони використовують немодернізовані танки Т-55 та Т-64. Крім того, у Росії дуже велика проблема з командним складом нижчого та середнього рівня – сержантські та лейтенантські керівні посади.
Так, вони використовують білоруських інструкторів. Це пояснює, чому вони постійно переміщують через Білорусь живу силу – мобілізованих. Вони заходять на полігони в Білорусі, проходять там певний тренінг, а потім вже їдуть на Бахмутський, Соледарський чи Запорізький напрямки.
Це все – конкретно війна. Чи допоможе тут те, що робить Путін? Ні, тому що сам Путін абсолютно не розуміє, що таке військова стратегія і тактика. Він розуміє лише масові вбивства беззахисного населення. Це коли ти використовуєш все для того, щоб знести з лиця Землі Алеппо, де немає систем ППО. Це є Путін, тобто він не розуміє як воювати, коли тобі дають ляпаса.