До 50 тисяч доларів, – політтехнолог розповів, як заробляє під час виборчої кампанії

Про це повідомив в інтерв'ю на 24 каналі політтехнолог, експерт з питань управління репутацією Борис Тизенгаузен. Також він розповів про особливості своєї роботи, сленг та "відмивання" репутації політиків.

Попередній випуск Ніколи не кажемо "останній виїзд" і не витираємо каски, – цікаве інтерв'ю з рятувальником

Про роботу політтехнолога

Чому ви обрали професію політтехнолога?

Насправді я конкретно її не обирав. В мене взагалі інша головна профільна освіта, точніше дві. Я – інженер за першою освітою. За другою – факультет журналістики (закінчував – 24 канал). Точно ні перша, ні друга не пов'язана з політтехнологією.

Але так сталось, що якийсь час я попрацював маленьким співробітником в одному зі штабів на виборах. Мені це сподобалось. Я зрозумів, що за це багато платять, тому став політтехнологом.

Як стати політтехнологом в Україні?

Немає конкретних курсів чи університетів, які готують політтехнологів. Для того, щоб ним стати, насамперед потрібно попрацювати в полях, у штабах; подивитись, як працює система під час виборів зсередини.

Потрібно своїми ногами пробігти округ на місцевих виборах чи на виборах у Верховну Раду.

Тільки на особистому досвіді. Жодних порад бувалих політтехнологів, жодні рекомендації, методички в цьому плані не допомагають.

Які ваші обов'язки?

Як правило, політтехнолог відповідає за комплексну ідеологію, за позиціювання кандидата, за стратегію, якою йде кандидат. Політтехнолог бере участь у розробці візуальних матеріалах, політичній програмі кандидата.

Він також деколи відповідає за соціологічні питання, щоб розуміти, з яким виборцем йому доводиться працювати. У політтехнолога велика кількість функцій, фактично він курує ідеологічний курс виборчої кампанії.

Скільки коштують ваші послуги?

Є думка, ніби політтехнолог працює лише на виборах, це не так. Тому що в період під час виборів хороший політтехнолог заробляє приблизно від 30 до 50 тисяч доларів в місяць. Як правило, виборчий період продовжується мінімум 3 місяці. За 3 місяці починається виборча кампанія. У міжвиборчий період хороший політтехнолог може (заробляти – 24 канал) від 15 до 20 тисяч доларів.

Тизангаузен розповів, скільки заробляє політтехнолог / Фото 24 каналу

Чи є у вашій професії сленг?

Як такого сленгу, напевно, немає. Є базові речі – "штаб", "наружка" (російською "наружная реклама" – українською "зовнішня реклама"). Я б не сказав, що це якийсь особливий сленг.

Але є інша частина. Політтехнологи – дуже цинічні люди. Поставало питання, чи політтехнолог всіх кандидатів бере чи не всіх? А він бере будь-яку політичну силу? Він "всеїдний" чи ні? Багато політтехнологів беруть будь-яку політичну силу. Тому що вони розуміють, що загалом всередині ця політсила побудована так само як і будь-яка інша.

Варто прочитати Росію ніколи не стримували економічні інтереси, – політтехнолог про "Північний потік-2"

Які 5 запитань хвилюють суспільство найбільше? Мир на Донбасі, пандемія, тарифи, пенсії – все, готова наша програма. Є такі жорстокі жарти (чорний гумор, щоб не подумали, що це серйозно)... Політтехнологи говорять, що там у нас із виборчою компанією? Наскільки "сіра", наскільки "чорна", "дитсадок підриваємо"? Це вони про те, наскільки можна градус підвищити та яким чином можна влаштувати війну компроматів. Звичайно, ніхто цей "дитсадок не підриває", але (зрозуміло – 24 канал) на що готовий піти політик.

Що вам найбільше подобається у вашій професії?

Мені подобається творча складова. Кожна виборча кампанія не схожа на попередню. Тобто ти повинен придумати щось таке, що не придумали конкуренти. Чим ти в голову до цієї бабусі залізеш, яка піде голосувати?

Щоразу потрібно шукати нові шляхи, кожного разу потрібно придумувати щось креативне.

Водночас не дуже креативно, адже в нас люди все дуже просто сприймають. Це мені подобається. Звісно гідна оплата праці – це завжди великий бонус. Тому що політтехнологу після кожних виборів потрібно поїхати перезавантажитись.

Що дратує?

Дуже багато є такого. Найбільше дратує, коли наймають, щоб ти зробив виборчу кампанію і ставлять умови, мовляв, я повинен виграти. Так не буває. Найбільше залежить від тебе. Тебе завтра впіймають п'яного за кермом, як я виграю цю виборчу кампанію?

У нас є деякі політики, які самі все знають – як вести виборчу кампанію, тут не така зовнішня реклама. Мене ти для чого наймаєш? Я пройшов десятки таких кампаній, я зробив когось депутатом. Я знаю, як це робити. В мене було багато випадків, коли я створюю ролик, працюють професіональні команди, ввечері політик надсилає – тут треба переробити, тут я скажу інакше.

Тизенгаузен розповів, чим відрізняється політолог і політтехнолог / Фото 24 каналу

Нічого не перероблятимеш. Задача політтехнолога сказати: "Або ми так працюємо, або ніяк. Або за результат я взагалі не відповідаю". Хоча правильний політтехнолог ніколи не відповідає за результат, він відповідає за процес.

Чим відрізняється політтехнолог від політолога?

Часто плутають. Іноді мене титрують політологом на ефірах. Це зовсім різні люди. Політолог – це людина, яка аналізує, яка слідкує за політичними процесами у країні. Він аналізує процеси, робить прогнози. Він може коментувати будь-які політичні процеси. Це людина, яка більше в теорії.

А політтехнолог – конкретно практик. Його перша задача – виграти вибори. Його мета – вести кандидата-політика від виборів до виборів. Тому що дуже важливий проміжок між виборами. Ілюзія того, що ти виграв вибори і тобі більше нічого не потрібно робити ні зі своєю репутацією, ні з тим електоратом, який за тебе проголосував – абсолютно неправильна.

Про репутацію політиків

Чи обов'язково політикам виконувати свої обіцянки?

Хороше запитання. Не обов'язково. Я буду дуже цинічним, я політтехнолог, можу про це говорити, не обов'язково (виконувати обіцянки – 24 канал). Питання в тому, наскільки розчаруються виборці і скільки втратить політик, не виконуючи свої обіцянки, частину обіцянок. Якщо всі не виконує – такого бути не може.

Річ у тому, що в нашого виборця дуже коротка виборча пам'ять. Тобто ти йому можеш щось пообіцяти, він тебе обере, ти скажеш йому "До побачення", я – у Верховній Раді, низка обіцянок не виконана, але дати йому щось інше (можеш – 24 канал), що йому потрібне, те, що він може помацати руками. Так роблять багато депутатів старого покоління. Вони дають помацати руками лавочки, дитячі майданчики, вікна в під'їздах тощо. Виборець дуже таке любить.

Хоча він став дуже розумним. Наприклад, може взяти гречку в одному місці, цукерки – в іншому, а піти і проголосувати за того, за кого сам хоче. Я – не прихильник підкупу виборця, це:

• по-перше, протизаконно;
• по-друге, за це потрібно саджати;
• по-третє, це вже не працює.

Якщо раніше – розніс гречку в пакетах і все, то зараз у виборця колосальна кількість отримання джерел інформації: від соціальних мереж до телевізора, низки груп, сайтів. Пряма агітація – теж не дуже добре працює. Коли говорять "голосуйте за цього, а за цього не голосуйте" – не дуже добре.

Читайте також Професія обрала мене, – інтерв'ю з полярником про ризики роботи та міфи про Антарктику

Виборцю потрібно поступово, різними способами, через різні канали інформації підводити до потрібного кандидата. В результаті – він (виборець – 24 канал) за нього проголосує.

Коли українські політики почали думати про свою репутацію?

Деякі політики завжди думають про свою репутацію. Річ у тому, що багато політиків приймають таку парадигму, мовляв, мене обрали, в Україні медійне інформаційне поле – це Дикий Захід. Навіть якщо я нічого поганого не роблю, про мене все одно скажуть щось погане, зокрема на опозиційних каналах, моїх конкурентів. Тому сенсу гнатись за репутацією, напевно, немає.

Деякі (політики – 24 канал) навіть свідомо себе демонізують.

Вона (репутація – 24 канал) в чому полягає? Коли ти білий, добрий, пухнастий, то люди не вірять, що ти можеш керувати такою країною як Україна. Ти не можеш керувати цим процесом. Потрібна жорстка рука.

Тизенгаузен: "Деякі політики свідомо себе демонізують" / Фото "Радіо Свободи"

Деякі політики, які "не такі" самі по собі, себе свідомо десь демонізують, щоб надати собі жорсткості. Інші політики сказали, мовляв, яка репутація, навіщо вона мені потрібна – раніше було так. Сьогодні, коли у нас все диджиталізувалося, коли будь-який скандал може вплинути на твій номер у партійному списку і взагалі на присутність у ньому, більше людей забідкалось над репутацією.

Які найголовніші проблеми політиків старого та нового покоління?

У політиків старого покоління проблема в тому, що вони не встигають за розвитком каналів комунікації. Дуже кумедно іноді виглядає, коли політик старого покоління починає щось робити у тіктоці чи інстаграмі. Це "не налазить" на його психотип. Він – старого покоління, "піджак на фоні прапора". 

Себе не треба ламати. З цього теж можна зробити певний образ. В тебе обов'язково буде своя аудиторія.

Якщо ви пам'ятаєте, перед кожними виборами в нас починається бум соціальної активності – Арсеній Яценюк іде у спортзал тренуватися, Юлія Тимошенко почала готувати сирники, хоча вона ніколи не робила їх до цього.

Арсеній Яценюк тренується у спортзалі: дивіться відео

Роблять вони це через одну причину – зараз є запит на людину всередині політика. Наприклад, в Європі працюють цілі команди з політиками, щоб надати їм людяності. Тому що політики старої формації… Ми ж не знаємо, яка людина Юлія Володимирівна.

Юлія Тимошенко готує сирники: дивіться відео

Ми знаємо, яка вона політикиня, але не знаємо, яка вона людина. В політиків нового покоління інша проблема. Вони більше заходять у якісь "хайпові", популярні теми і менше приземляються, якщо так можна сказати, менше спілкуються з людьми, менше своїми ніжками ходять округом.

Вони думають – диджитал, то заплачу за контекстну рекламу у фейсбуці, інстаграмі, роздам всім відео і нікуди взагалі не ходитиму. Це проблема нових політиків.

Наведіть приклад, коли репутацію українського політика якісно "відмили"?

Якщо говорити про особисті скандали, там найважливіше завжди вийти швидко першим із відвертою позицією. Важливо вміти вибачатись. В нас багато політиків просто не вміють вибачатися.

Якщо ти потрапив у скандал, вийшов і сказав: "Друзі, вибачте, я – людина така ж як і ви. Я можу матюкатися, десь випити, можу ще щось, буває. Щиро прошу вибачення". Все, питання закрите. А вони починають, мовляв, це був не я, позиція не така, всі ЗМІ ідіоти, тому що вони про це написали.

Зверніть увагу На осінь ніхто не ставить, – Солонтай розповів про дострокові вибори в Україні

Починається другий етап – найпроблемніший – політик воює зі ЗМІ. Були випадки, коли депутати йшли з Верховної Ради. Пам'ятаю випадок, коли депутата спіймали під час листування з коханкою. Він сказав: "Мені потрібно розібратись із сім'єю. Я не можу обіймати цю посаду". Це правильно, це приклад репутації, по-європейськи.