Микола цікавився проблемами екології, зокрема підприємством, яке скидає стічні води в місцеві водойми.
Читайте також: Страх та ненависть в Черкасах: кримінальні подробиці життя депутата Гури
Від цього забруднення страждала не тільки річкова фауна, а й місцеві мешканці, які скаржилися на якість питної води. Микола готувався зареєструвати громадську організацію, щоб захищати права жителів містечка. І в один з днів набрати води для лабораторного аналізу. Але додому так і не повернувся.
Микола Бичко
Його тіло знайшли через добу, повішене в місцевому лісі,місткість з водою стояла поруч. Ані друзі, ані родичі, ані колеги Миколи не вірять в його самогубство. Крім поліції, яка спочатку довго не хотіла виїжджати на місце знахідки тіла, відкрила кримінальне провадження за статтею "самогубство".
В той самий час, поки поліцейські без особливого бажання розбирались в смерті активіста, невідомі спалили мотузку, на якій було повішене тіло Миколи Бичка. Таким чином, знищивши один із важливих доказів.
Мешканці містечка Есхар підозрюють, що до загибелі активіста може бути причетний їхній селищний голова Анатолій Легкошерст. Невдовзі з’ясувалось, що Бичко виступав проти розкрадання коштів на ремонт очисних споруд фірмою "AVA Service" засновником якої, є рідний брат селищного голови Легкошерста. Тим не менше, місцева поліція наразі підозрюваним селищного голову не вважає.
А поки мешканці Есхару намагалися відправити свого голову у відставку, депутати Харківської обласної ради надають йому моральну підтримку. Та висунили голову на нагородження почесною грамотою Верховною ради.
Але чи сталася б загибель Миколи Бичка, якби влада та правоохоронці раніше не проявляли повну бездіяльність та саботаж розслідування нападів на активістів? Адже торік на Харківщині вже траплялися напади на громадян, які викривають корупцію.
Читайте також: Як через бездіяльність влади, людина ризикує потрапити за грати
Спочатку напали на активіста Харківського антикорупційного центру Дмитра Булаха, який викривав дерибан землі в Харкові оточенням мера Кернеса. Його жорстоко побили кастетами, завдавши важких травм. Їхні імена не відомі і сьогодні. Натомість, буквально через місяць після побиття Булаха, побили його колегу – активіста Євгена Лісічкіна. Нікого так і не покарали. Що стало прекрасним сигналом для криміналу на Харківщині: з активістами можна безкарно розправлятися. Та й не тільки не Харківщині.
Микола Булах
Нещодавно також стався жорстокий напад на ватажка одеського Автомайдану Віталія Устименка, який взимку в суді вимагав покарати одеського мера за корупцію. Тоді просто в будівлі суду, на очах у поліції його побили тітушки. Після чого на Устименка напали двоє невідомих, які завдали йому удару ножем.
Віталій Устименко
Так само безкарно кілька разів нападали на одеського активіста Сергія Стерненка. І в цьому випадку тільки його власні дії дозволили залишитися живим. При чому, найжорстокіші розправи над активістами стаються в тих областях, де місцева влада не приховує своїх сепаратистських поглядів і при цьому по вуха занурена в корупцію. Тобто, на Харківщині та Одещині.
Сергій Стерненко
А київські керманичі знають, що підтримка в цих регіонах у них мінімальна, тому роблять ставку на дружбу і адміністративний ресурс цих місцевих князьків. Даруючи їм безкарність в обмін на лояльність. Заявляючи про рух в сучасну Європу.