Коли очі горять: прості українські герої йдуть на війну
Джерело:
фейсбук Антона КолумбетаМи робимо це неправильно. Немає ані плацу, ані трибуни, ані майорящіх прапорів. Нема промови місцевого депутата "Патріотченка", танцю дитячого ансамблю "Барвінок" і натовпу рідних.
Все "не так"
Ніхто не пишається "синачкой", ніхто не клянеться дочекатись, ніхто не підіймає повище "дитинча".
Читайте також Ниття та зрадойо*ство в умовах цієї війни не працюють
Наш стрій рекрутів стоїть як вміє – з неправильною поставою, ліктями в різні боки, а сині жіночі кросівочки взагалі можуть вбити бувалого сержанта одним виглядом.
Ті, що тримають стрій / фото автора
Але це щиро
В польових умовах. І більша частина не приймавших досі Присяги на вірність Українському Народові – вже була під вогнем. Просто нарешті дійшли руки.
І попри весь показний скепсис, їх голоси починають тремтіти, горло – перехоплювати, а очі – наповнюватись внутрішнім вогнем. Тому що одна справа – приймати Присягу як протокольний захід. Інших – "присягати ніколи не зрадити українському народові", коли небо палає, а ворог топче рідну землю.
Військової вдачі, побратими та посестри. Передові підрозділі 48-го окремого стрілецького батальйону вже знову на фронті.
ЄС готує 7 пакет санкцій проти Росії – дивіться відео: