Поразка не за горами: як у Кремлі змінюють риторику пропаганди на фоні військових провалів

Використання Росією бойової пропаганди проти власних внутрішніх та зовнішніх ворогів завжди допомагало кремлівському режиму підтримувати життєдіяльність імперії. Так, під час створення так званої "Нагірно-Карабаської республіки" росіянам з кожної праски розповідали про "азербайджанських нацистів", а під час чеченських кампаній –про "звірства терористів".

Дивіться також У Кремля серйозні проблеми: в ISW пояснили останні абсурдні вчинки Путіна та його пропаганди

Вторгнення у Грузію пропагандисти пояснювали необхідністю захистити осетинське населення від "грузинських націоналістів". Кожна війна за участю Москви чи її проксі супроводжувалася неабияким психологічним накачуванням росіян ненавистю до вигаданого ворога.

Агресія Росії проти України не була виключенням, проте чи не вперше з моменту розпаду СРСР Кремль має всі шанси отримати вкрай болючу для себе поразку.

Ненависть до українців підігрівали з 2004 року

Гібридна війна Росії проти України почалася задовго до анексії Криму та повномасштабного вторгнення із застосуванням майже всіх наявних військових сил та засобів. Активну інформаційну кампанію Кремль почав розгортати під час першого Майдану, коли Київ вперше почав віддалятися від орбіти Москви.

Саме тоді по російському телебаченню вперше почали акцентувати на "недолугості малоросів", розповідати про наміри Заходу "окупувати Україну" та працювати над створенням антиукраїнських настроїв серед жителів південних та східних областей нашої держави.

Завдяки інтеграції російських розважальних програм в український інформаційний простір, а також діяльності різноманітних агентів впливу, плани Кремля по розв'язуванню агресії проти Києва почали вимальовуватися ще у 2005 – 2007 роках. Саме тоді в Донецьку почали діяти численні адепти російського націоналізму, ідеологію яким насаджав Олександр Дугін. Активістами протосепаратистського руху були місцеві маргінали – Андрій Пургін, Олександр Цуркан, Андрій Фролов та інші.

Прапор "ДНР" існував ще в 2005 році / Фото з твіттеру Madi Kapparov

Поступове просування антиукраїнської риторики у підготовчій фазі до безпосередньої агресії супроводжувалося також інтеграцією підконтрольних російським спецслужбам діячів на різні посади на Луганщині, Донеччині, Дніпропетровщині, Одещині, Херсонщині, у Криму та навіть у Києві. Ці заходи окупанти вкрай активно здійснювали аж до 2013 року, а паралельно – нарощували потужність підготовки свого населення до початку війни із "братнім народом".

Апогей ненависті росіян до українців наступив саме під час Революції Гідності, коли російська бойова пропаганда увімкнулася на повну. 

2014 – 2021: боротьба за "новоросію"

Початок воєнних дій на території України супроводжувався надзвичайно активними та агресивними висловами пропагандистів із закликами вчиняти геноцид та відбирати наші регіони. Фактично, з березня 2014, росіян підсадили на перший сезон серіалу під назвою "війна в Україні", який транслювали на головних кремлівських телеканалах. Саме з того часу Скабєєва, Симоньян, Соловйов, Кисельов та інші офіцери інформвійськ почали використовувати всі свої навички для підтримки населенням бойових дій "заради "новоросії".

Російське населення відволікали від порожнього холодильника, спонукали просякнутих ненавистю до "бандерівців" відправлятися добровольцями у зону бойових дій, а також "годували" заздалегідь підготовленими сюжетами про "злочини карателів". При цьому, всі розповіді про "розіп'ятих хлопчиків" не витримували жодних перевірок. Втім, росіянам та фанатам "русского мира" в Україні ніякі докази не були потрібні. Вони щиро вірили в усе, що їм розповідали з блакитних екранів, навіть якщо згодом автори фейків самі ж зізнавалися у неправдивості інформації. 

Дивіться відео про найвідоміший російський пропагандистський сюжет:

Втім, після того, як Росії не вдалося нахрапом захопити всю лівобережну частину України, апетити Кремля зменшилися лише до намірів захопити Донбас. Пропагандисти достатньо довго по інерції розповідали про "війну на "південному сході", хоча бойові дії тривали лише на окремих частинах Донеччини та Луганщини. І лише згодом, отримавши нові темники, "телеведучі" на досить довгий час забули про наміри росіян утворити сухопутний коридор до Криму та заграбастати Південь.

Аж до 2017 року російські військові на вимогу Кремля вкрай активно обстрілювали ті міста, які самі ж контролювали. Потрібно їм це було виключно для підтримки загальної антиукраїнської істерії. Втім, бойові дії на Донбасі потроху заморожувалися, а Москва повним ходом вела підготовку до наступного етапу війни.

Зрозуміло, що початку повномасштабних бойових дій передував достатньо ретельний та довгий інформаційний "обстріл". Всі ці Соловйови-Кисельови знову згадали про "новоросію", збудилися щодо "недотримання мінських угод" та розповідали населенню про "наміри України напасти на Росію".

Бравада про захоплення "Києва за 3 дні" змінилися сумними обличчями

Вже наприкінці 2021 року, коли рішення про велику війну вже було схвалано, а чиновники країни-агресорки намагалися вдавати, що ніякого нападу не буде, пропагандистський вплив на росіян з боку Кремля посилився навіть на більшому рівні, ніж це відбувалося у 2014-му. Населенню активно насаджували думку про те, що "проблему України треба остаточно вирішити", але при цьому пропагандисти дуже впевнено розповідали про велич російської армії. Мовляв, Київ захоплять за 3 дні, а будь-які бойові дії за участю "другої армії світу" будуть блискавичними та переможними.

Дивіться відео висловів російських пропагандистів перед повномасштабним вторгненням:

Як у Кремлі, так і в кабінетах Останкіно дійсно були впевнені, що Росія здатна військовим шляхом перемогти Україну. Всі політики країни-агресорки, учасники інформаційного фронту, спецслужбісти та навіть очільники армій вірили в успіх "спецоперації". Вони бачили, наскільки слабким та корумпованим є Захід та геть відкидали те, що Європа чи США почнуть надавати Києву серйозну військову допомогу.

Втім, перші ж місяці повномасштабного вторгнення змусили російських пропагандистів перелаштовуватися на ходу. Від розповідей про "знищені ППО", "вибиту авіацію" та "нездатність України оборонятися" Соловйов, Скабєєва та Симонян перейшли до пояснень, що "таку велику країну швидко не захопиш". При цьому, один із найтоксичніших пропагандистів Дмитро Кисельов взагалі спробував максимально відсторонитися від своєї роботи та припинив бути лідером кремлівських інформаційних військ.

Подальші ж зміни ситуації на фронтах дедалі частіше змушували пропагандистів сидіти в ефірах із сумними обличчями. При цьому, провали демонстрували й ті, хто писав їм наративи та сценарії. Наприклад, після нищівного удару по крейсеру "Москва" деякі діячі виглядали геть розгубленими та не розуміли, як пояснювати таке фіаско населенню. Хтось намагався відмовчатись до появи якихось офіційних повідомлень, інші – намагалися висміювати дані про затоплення флагману Чорноморського флоту.

Пропагандисти намагалися приховати інформацію про затоплення крейсеру / Скриншот із ворожої спільноти у телеграмі

Коли ж робити вигляд, що нічого не відбулося, стало неможливо, відмазування поразки очолила головна редакторка Russia Today. Вона почала розповідати про те, наскільки старим та буцімто не таким потрібним був той крейсер.

Пояснення ганьби від Симонян / Скриншот ворожих спільнот у телеграмі

Під час кожної серйозної військової поразки Росії, кожного від'ємного наступу, пропагандисти демонстрували російському суспільству всі стадії прийняття неминучого. Телеведучі-офіцери намагалися заперечувати реальність, влаштовували істерики, сиділи із сумними обличчями, а згодом – шукали винних.

І навіть, коли в Москві розробили нову риторику пояснень поразок тим, що "Росія воює із НАТО", після кожного ляпасу всі пропагандисти раз за разом починали виття про "недостатньо жорстку війну", вимагали "ударів по центрах прийняття рішень" та всіляко намагалися мобілізувати своє населення.

Після удару по Кримському мосту у Соловйова довго не працював Face ID / Скриншот із пропагандистського каналу в телеграмі

Визнання провалів, тотальне незадоволення тим, що багатомільйонній аудиторії не можна продемонструвати ніяких перемог, а також тиск з боку керівництва фактично призвели до певного розколу серед пропагандистської спільноти. Одні так звані "воєнкори", не без підтримки з боку ФСБшників, критикували міноборони. Інші – звинувачувати в усьому спецслужбістів. Підконтрольні Євгену Пригожину "ЗМІ" пішли в атаку на Шойгу та його підлеглих.

Ця тенденція лише посилилася після оголошення мобілізації. Хоча всі пропагандисти й доносили рабському населенню думку про те, що в такій ситуації кожен має померти за Путіна, представники певних веж Кремля не могли не обрушитися на владу з критикою.

Подібних постів від Симонян ще в лютому 2022 й очікувати не можна було / Скриншот із телеграму пропагандистки

Неабияк переживали пропагандисти й відступ із Херсону, розмови про ймовірну здачу Запорізької АЕС та відсутність перемог на фронтах. За 9 місяців повномасштабної війни, переживши багато поразок та втрат, Росії довелося міняти риторику своєї пропаганди.

Вже зрозуміло, що населенню з кожним днем все важче пояснювати, для чого Кремль взагалі почав вторгнення, складніше заперечувати реальність та показувати "Ванькам", що "все йде за планом". На головних російських каналах вже з острахом говорять про те, що незабаром може змінитися статус Криму.

Російські пропагандисти потрохи готують населення до втрати Криму / Скриншот із ворожих спільнот у телеграмі 

Фактично пропаганда готує жителів російських містечок до поразки, відчайдушно намагається продовжити агонію кремлівського режиму та пом'якшити наслідки військового провалу. Це бачать всі експерти, яким доводиться стежити за російськими медіа, констатують у ГУР МО. Однак через неймовірні навички середньостатистичного росіянина до бездумного життя, росіяни наближення цієї поразки поки що не усвідомили. Втім, вже через кілька місяців їм доведеться поринути у вкрай болючу для себе реальність.