Росія почала застосовувати проти України нові реактивні безпілотники "Герань-5", у яких виявили десятки електронних компонентів іноземного виробництва. Водночас окупанти посилюють атаки на українську енергетику, намагаючись пошкодити не лише об'єкти генерації, а й підстанції, через які електроенергія надходить до споживачів.
Авіаційний експерт Костянтин Криволап в ефірі 24 Каналу пояснив, наскільки Україна готова протидіяти новим російським дронам і чому захисні споруди не завжди рятують енергетичні об'єкти. Він також розповів про розширення російських майданчиків для запуску безпілотників, перспективи виробництва ракет для Patriot та спеціальний підрозділ, який займається знищенням ворожих пускових установок.
популярні відео
Чому Росія залежить від західних компонентів для ракет і дронів
Росія почала застосовувати нові реактивні дрони "Герань-5", які вже можна порівнювати з малогабаритними крилатими ракетами. ГУР дослідило один зі зразків: із 93 електронних компонентів 52 виявилися американського виробництва, а по 10 – китайського та швейцарського. Наскільки критично ці деталі потрібні російському ВПК?
Без таких компонентів, особливо швидкісних чипів, російські ракети та безпілотники не зможуть нормально виконувати свої завдання. Вони, можливо, продовжать літати, але виникнуть серйозні проблеми з точністю, наведенням та орієнтацією.
Без цієї комплектації ракети поводитимуться абсолютно безглуздо. Не буде точності, не буде нормальної системи наведення та орієнтації. Вони не зможуть ефективно виконувати свої завдання
Інше питання – як перекрити постачання необхідних комплектувальних деталей. Санкції вже обмежують можливості Росії, однак найзагальніших заборон недостатньо. Потрібно переходити до детального відстеження конкретних партій товарів, компаній-посередників і маршрутів постачання.
Я згадую історію Андрія Бєлоусова, який зараз очолює Міністерство оборони Росії. Ще у 2013 – 2014 роках, коли Москва готувалася до агресивних дій проти України, виникло питання, як російська економіка працюватиме під міжнародними санкціями.
Саме Бєлоусова вважають одним із розробників системи обходу таких обмежень. Вона передбачає використання численних компаній-посередників, через які можна закуповувати обладнання та комплектуючі, не розкриваючи кінцевого отримувача.
Якщо почати розбиратися в конкретних поставках електроніки для російської зброї, там, найімовірніше, виявиться не одна компанія, а цілий ланцюг посередників. Проте сучасні можливості розвідки дозволяють простежувати міжнародні торговельні операції.
Особливо це стосується Сполучених Штатів. Американські спецслужби мають значно ширші можливості для аналізу фінансових і торговельних зв'язків, ніж може здаватися.
Якщо в таких операціях використовують криптовалюти або виникають ризики для американської економіки, до роботи може долучитися фінансова розвідка США. Вона має необхідні інструменти для виявлення складних фінансових схем.
Основне питання – політична воля. Якщо захочуть, то стане зрозуміло, хто і як постачає Росії ці комплектуючі. Американська розвідка має для цього достатньо можливостей
Водночас не можна автоматично звинувачувати виробників електроніки в тому, що їхню продукцію знаходять у російській зброї. Значна частина таких компонентів належить до товарів подвійного призначення, які використовують і в цивільній промисловості.
Наприклад, компанія Texas Instruments може продавати свої вироби звичайним комерційним покупцям і не знати, що після проходження через кількох посередників ці деталі опиняться в російських ракетах.
Тому ефективна протидія потребує не лише санкцій проти виробників або окремих компаній, а й встановлення всього маршруту постачання. Без цього Росія зберігатиме можливість отримувати критично важливу електроніку через треті країни.
Реактивні "Герані" загрожують підстанціям навколо Києва
Реактивні "Герань-4" і "Герань-5" значно швидші за звичайні "Шахеди", тому збивати їх складніше. Україна вже випробовує дрони-перехоплювачі, але чи достатньо цього для захисту від нової російської зброї?
Зараз ми повернулися до показників, коли ефективність збиття таких реактивних безпілотників становить приблизно 75 – 85%. Це доволі хороший результат, особливо якщо враховувати, що дронів-перехоплювачів у нас поки немає в необхідній кількості.
Але навіть за такої ефективності протиповітряної оборони залишається проблема кількості атак. Росіяни запускають багато безпілотників, і частина з них усе одно проривається до українських об'єктів.
Особливо небезпечними ці атаки стали через зміну російської стратегії щодо енергетики.
Противник уже завдав значних пошкоджень українським електростанціям. Однак у масштабах усієї країни залишаються певні резерви генерації, завдяки яким можна компенсувати частину втрат.
Натомість дедалі більшою проблемою стає передавання виробленої електроенергії до споживачів.
У нас, попри всі руйнування, ще є суттєві резерви генерації. А ось передавання електроенергії стало слабкою ланкою. І росіяни взялися цілеспрямовано знищувати саме цю систему
Навколо Києва ворог атакує підстанції, які працюють як на рівні "Укренерго", так і на рівні обленерго. Від них залежить можливість передати електроенергію з інших регіонів до столиці та прилеглих населених пунктів.
Тому навіть за наявності достатніх обсягів виробництва електроенергії пошкодження мереж можуть створювати серйозні проблеми з її постачанням.
Реактивні "Герані" ускладнюють ситуацію через високу швидкість. Зокрема, росіяни використовують кілька модифікацій таких апаратів, серед яких є "Герань-5" та "Герань-5К" зі стрілоподібним крилом.
Вони потребують швидшого реагування з боку української ППО. Поки що для протидії цим безпілотникам доводиться активно залучати авіацію.
Водночас над Києвом уже створено та об'єднано систему радіоелектронної боротьби, яку можна назвати своєрідним куполом РЕБ. За моєю оцінкою, це ускладнює росіянам застосування безпілотників безпосередньо над столицею.
Однак захист міста не означає повної безпеки для об'єктів, розташованих навколо нього. Саме підстанції за межами столиці залишаються важливими для стабільної роботи енергосистеми.
Ми постійно шукаємо способи підвищити ефективність перехоплення реактивних дронів. Росіяни, своєю чергою, вдосконалюють власні засоби ураження та намагаються пристосувати їх до української протидії.
Іде постійна технологічна боротьба. Ми вчимося збивати їхні дрони, росіяни намагаються зробити ці дрони складнішими для ураження. І цей процес не припиняється
Подібна ситуація складається і на російській території. Українські безпілотники дедалі частіше атакують російські ТЕЦ та енергетичні вузли, через що в низці регіонів виникають серйозні перебої з електропостачанням.
Росія також намагається посилювати власну протиповітряну оборону, щоб збивати більше українських дронів. Тому обидві сторони змушені постійно адаптувати свої технології до нових можливостей противника.
Бетонні укриття не можуть захистити всю енергосистему
На Київщині пошкоджено багато енергетичних об'єктів, від яких залежить електропостачання столиці. Чи можуть бетонні захисні конструкції вберегти підстанції та інше обладнання від нових ударів?
Ефективність таких споруд значною мірою залежить від їхньої конструкції. Спочатку для захисту трансформаторів почали використовувати різні інженерні рішення, зокрема бетонні блоки.
Але якщо споруда закрита лише з боків і не має належного захисту зверху, то під час удару безпілотника захисні елементи можуть узагалі не виконати свого завдання.
Ракета або дрон атакують зверху, тому важливо не просто розмістити бетон навколо трансформатора, а створити конструкцію, здатну витримати відповідне ураження.
Друга проблема – кількість реально захищених об'єктів.
У повідомленнях фігурував показник приблизно 63% захищеного обладнання. Але, за моєю оцінкою, реальна частка об'єктів із належним захистом значно нижча.
До того ж фізично закрити абсолютно все обладнання енергетичної системи неможливо.
Насамперед захищали великі трансформатори, оскільки їхнє пошкодження супроводжується масштабними пожежами та складними ремонтними роботами.
Такі пристрої використовують для перетворення електроенергії з високої напруги на нижчу. Зокрема, йдеться про мережі напругою 750, 350, 110 та 10 кіловольтів.
Після ураження трансформатора його потрібно ремонтувати або замінювати. І хоча певні запаси обладнання є, росіяни завдають ударів настільки часто, що відновлювальні роботи не завжди встигають завершити до наступної атаки.
Ресурси для відновлення є, а часу як ресурсу не вистачає. Росіяни б'ють у такій кількості, що ми фактично не встигаємо все встановлювати й повністю відновлювати роботу
Ситуацію додатково ускладнює те, що противник почав атакувати не лише самі трансформатори.
Під удари потрапляють інші складники підстанцій, зокрема комутаційне обладнання, перемикачі та металеві конструкції, які забезпечують роботу всієї системи.
Окремі енергетичні об'єкти займають території площею в кілька гектарів. На них розташована велика кількість обладнання, яке також може бути пошкоджене й потребувати заміни.
За інформацією, яку я отримую від фахівців "Укренерго" та обленерго, ремонтні бригади докладають величезних зусиль, щоб відновлювати пошкоджені мережі. Проте через інтенсивність атак вони стикаються насамперед із браком часу.
Тому бетонні споруди залишаються важливим елементом захисту, але не можуть повністю усунути ризики для енергетичної інфраструктури. Частина обладнання й надалі залишатиметься вразливою до російських ударів.
Росія хоче збільшити кількість дронопортів до двадцяти
Росія розширює дронопорт у Міллеровому Ростовської області, звідки запускає реактивні безпілотники по Україні. У вересні там збудували додаткову пускову ділянку, водночас Сили оборони вже повідомляли про знищення подібної інфраструктури. Наскільки важливі удари по таких об'єктах?
Коли росіяни тільки почали масово використовувати "Шахеди", вони мали приблизно вісім основних майданчиків для запуску.
Ці точки були розташовані на різних напрямках – від півночі Росії до її південних регіонів. Зокрема, використовували Приморсько-Ахтарськ, а також майданчики в окупованому Криму, серед яких Гвардійське та мис Чауда.
Однак із часом російське керівництво вирішило значно збільшити кількість безпілотників, які можна одночасно застосовувати проти України.
У середині минулого року вони розглядали можливість довести виробництво реактивних дронів приблизно до трьох тисяч, а звичайних поршневих "Шахедів" – до двох із половиною тисяч.
Це саме ті апарати, які несуть бойове навантаження та призначені для ураження цілей.
Я не враховую в цих показниках "Гербери", "Пародії" та інші безпілотники-імітатори. Вони виконують інші завдання: можуть бути розвідниками, створювати перешкоди або відвертати увагу протиповітряної оборони як хибні цілі.
Для запуску значно більшої кількості ударних дронів наявної інфраструктури росіянам стало недостатньо.
Вони дійшли висновку, що потрібно побудувати ще близько 12 дронопортів, щоб довести загальну кількість пускових майданчиків до 20. Це дозволить розосередити запуски й забезпечити ті обсяги атак, які вони планують
Один із таких майданчиків росіяни облаштували в Цимбаловому. Українські військові вже завдавали по ньому серйозного удару.
Тепер російська сторона розширює інфраструктуру в Міллеровому. На мою думку, цей об'єкт також може опинитися під новими українськими атаками.
Цікаво, що для запуску реактивних безпілотників росіяни використовують спеціальні напрямні, які можна порівняти з катапультами.
Минулого року на одній із міжнародних виставок, якщо не помиляюся, в Африці, вони демонстрували приблизно 85-метрову конструкцію для запуску "Гераней-4" і "Гераней-5".
Спочатку я не розумів, чому цю систему представляють як настільки важливе технологічне досягнення. По суті, це довга напрямна, встановлена на землі, і в самій її конструкції немає чогось надзвичайного.
Але згодом стало зрозуміло, що головне для росіян – можливість організовувати велику кількість запусків з одного майданчика.
Використання автомобільних пускових систем або контейнерів у таких масштабах виявилося для них складнішим. Тому вони обрали варіант із великими стаціонарними напрямними.
Якщо ці об'єкти не знищувати, росіяни й надалі збільшуватимуть кількість майданчиків і відповідного обладнання.
Я зараз дуже серйозно очікую, що по дронопорту в Міллеровому буде завдано ракетного удару й цей об'єкт зазнає значних пошкоджень
Знищення таких майданчиків важливе насамперед через їхню роль у забезпеченні масових атак. Якщо Росія втрачає частину пускової інфраструктури, їй доводиться відновлювати обладнання та змінювати організацію запусків.
Що допоможе Україні ефективніше протидіяти балістичним ракетам
Україна досі значною мірою залежить від ракет PAC-3 до систем Patriot для перехоплення російської балістики. Що потрібно зробити, щоб посилити протиракетний захист, і наскільки важливим є знищення самих пускових установок?
Ми залежали від систем Patriot і продовжуватимемо залежати від них найближчим часом. У нас уже є відповідні пускові комплекси, і головне завдання – забезпечити їх достатньою кількістю ракет.
Йдеться як про PAC-3, так і про PAC-2. Якщо Україна отримає ліцензію на виготовлення хоча б частини таких ракет, це буде дуже важливим результатом.
Проте я не думаю, що ми зможемо самостійно виробляти PAC-3 MSE. Для цього існують серйозні технологічні обмеження.
Головна складність пов'язана із системою самонаведення ракети. За моїми даними, її розроблення та виробництво пов'язане з компанією Boeing, а сама програма також передбачає участь Lockheed Martin і Raytheon.
Це високотехнологічне обладнання, від якого значною мірою залежить здатність ракети точно влучити в балістичну ціль. Саме такі компоненти створюють вузьке місце у виробництві PAC-3 MSE.
Передавання відповідних технологій або ліцензій відбувається непросто. Тому навіть за наявності виробничих потужностей швидко організувати повний цикл виготовлення таких ракет в Україні буде надзвичайно складно.
Більш реалістичним варіантом я вважаю виробництво PAC-2 GEM-T.
Ці ракети також можуть застосовуватися проти балістичних цілей, хоча їхня ефективність у такому завданні нижча, ніж у спеціалізованих PAC-3 MSE.
Різниця полягає, зокрема, у принципі ураження.
У PAC-3 MSE використовується технологія hit-to-kill, тобто прямого кінетичного влучання в ціль. Перехоплювач повинен безпосередньо зіткнутися з ворожою ракетою та знищити її за рахунок енергії удару.
Саме ця технологія забезпечує високу ефективність протидії балістиці. PAC-2 GEM-T працюють за іншим принципом і мають нижчу ймовірність перехоплення таких цілей.
Але навіть розширення виробництва PAC-2 стало б важливим кроком, оскільки дозволило б забезпечувати вже наявні українські комплекси додатковими боєприпасами.
Є також перспективний європейський напрямок – проєкт FREYJA, над яким працює коаліція з десяти держав.
Його мета – створення нової системи протибалістичного захисту Європи. Проте учасники коаліції ще не ухвалили остаточних рішень щодо розподілу виробництва, фінансування та відповідальності за окремі компоненти.
Технічно можливості для початкових випробувань уже існують.
Перші спроби перехоплення можна провести вже у грудні. Можливо, не на російських балістичних ракетах, а на схожих цілях, щоб перевірити технологію. Але для цього поки немає необхідної політичної волі
Один із варіантів передбачає використання ракети FP7X. Вона відрізнятиметься від базової FP7 наявністю головки наведення від компанії Diehl Defence, яка відома розробленням систем IRIS-T.
Я вважаю цей напрямок перспективним, однак швидкого результату очікувати не варто. Навіть після політичного рішення знадобиться час для випробувань, перевірки сумісності всіх елементів та організації виробництва.
Натомість є завдання, яке Україна вже може виконувати без очікування нових міжнародних програм. Це знищення російських пускових установок, з яких здійснюють балістичні удари.
Російські "Іскандери" вже стають цілями спеціального підрозділу
Протягом останнього часу росіяни значно скоротили перебування своїх ракетних комплексів на пускових позиціях.
Їхні розрахунки швидко виходять у визначений район, протягом кількох хвилин запускають ракети та намагаються негайно залишити місце.
Зазвичай такий процес триває приблизно від двох до шести хвилин. Це свідчить про те, що противник усвідомлює небезпеку виявлення та ураження власних пускових установок.
Йдеться як про оперативно-тактичні ракетні комплекси "Іскандер", так і про С-300 та С-400, які росіяни використовують для ударів по українській території.
Відрізнити застосування цих систем іноді можна за характером атаки та кількістю вибухів. За моїми спостереженнями, пуски із С-300 і С-400 часто відбуваються серіями, кратними чотирьом, тоді як для "Іскандерів" характерна інша організація залпу.
Різниця є і в бойових частинах. Ракета "Іскандер-М" може нести приблизно 500 кілограмів вибухової речовини, тоді як для зенітних ракет сімейства 48Н6, які застосовують із С-300 та С-400, я орієнтуюся на показник близько 200 кілограмів.
Ці особливості допомагають аналізувати характер ударів, хоча остаточні висновки потребують відповідних даних про конкретну атаку.
Українські військові вже продемонстрували можливість знищувати російські ракетні комплекси ще до того, як вони застосують своє озброєння.
Зокрема, нещодавно повідомлялося про ураження двох "Іскандерів" і одного комплексу "Панцир". Для мене цей результат показує, наскільки важливим стає розвиток українських засобів ураження для боротьби з пусковими установками противника.
Я очікую, що відповідні можливості Сил оборони зростатимуть дедалі швидше.
У нас є спеціальний підрозділ, який займається знищенням ОТРК "Іскандер" і пускових установок комплексів С-300 та С-400
Саме з його роботою та діями інших українських підрозділів я пов'язую найближчі перспективи послаблення російських балістичних атак.
Звичайно, Україні й надалі потрібні ракети до Patriot та розвиток власних систем протиракетної оборони. Але поки кількість перехоплювачів залишається обмеженою, надзвичайно важливим є знищення техніки, яка дозволяє росіянам здійснювати пуски.
За моєю оцінкою, українські військові поступово нарощуватимуть ці спроможності. Нещодавні результати вже показують, що противник змушений змінювати порядок застосування своїх ракетних комплексів через загрозу їхнього знищення.
Криволап про атаки на енергетику: дивіться відео
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі