Правозахисники склали антирейтинг "проблемних" українських колоній:
Олексіївська колонія №25 (Харківська обл): побиття, самогубства, катування.
Замкова колонія №58 (м.Ізяслав, Хмельниччина): жахливі умови утримання.
Виправна колонія №89 (м.Дніпропетровськ): неналежна медична допомога.
Кам`янська виправна колонія №101 (Запорізька обл.): знущання та побиття.
“Найчастіше звідтіля звертаються, і жодної державної реакції не було. У 101-шій колонії (Запорізька область), до мене потрапила інформація: двоє засуджених надіслали фото знущань”,
– розповідає координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.
На світлинах – тіла засуджених виглядають як один великий синець.
Цією справою зацікавилися в офісі українського омбудсмена.
Володимир 10 років відсидів у 58-мій колонії в Ізяславі на Хмельничичині. Чоловік каже: там в’язнів використовували як безкоштовну робочу силу. Дружина одного із ув’язнених, який з осені минулого року перебуває у Замковій колонії на Хмельниччині, розповідає: за невиконання плану робіт – в`язнів морять голодом.
Телеканал "24" впродовж минулого тижня намагався отримати дозвіл на зйомку у Замковій колонії в Ізяславі. Втім, після чергової переписки з Пенітенціарною службою отримав відмову.
В Україні відсутній чіткий механізм звернення до суду в`язнів. Тому нині все залежить від перевірки прокуратури, - кажуть правозахисники. І додають: частка справ, які доходять до судів, - мізерна. Більшість фактів побиття, переконує експерт Андрій Діденко, "заминають" якраз на етапі прокурорської перевірки.
Дізнатися, скільки скарг на побиття та знущання у колоніях підтвердилися неможливо, бо відповідної статистики не існує. Їхня кількість спливає у рішеннях Європейського суду на користь засуджених та мільйонних компенсаційних стягнень з України. Генпрокуратура ж звітує лише про окремі перевірки – з початку цього року їх провели уже майже сотню. Втім, для службовців, винних у знущаннях, такі перевірки зазвичай не мають жодних наслідків.