Однак після припинення польотів західних аеростатів над СРСР літак утратив актуальність, а нині обидва вцілілі екземпляри перебувають у музеях. Про це пише Defense Express.

Навіщо СРСР створював М-17 "Стратосфера"?

У1950-х роках країни НАТО почали використовувати висотні аеростати для розвідувальних польотів над територією Радянського Союзу. Це викликало занепокоєння в Москві, і в 1967 році радянське керівництво поставило завдання створити літак, здатний знищувати такі цілі на різних висотах.

Розробку доручили конструкторському бюро Мясищева. Так з’явився М-17 "Стратосфера" – спеціалізований висотний літак, основним призначенням якого була боротьба з аеростатами.

М-17 "Стратосфера" / Фото з відкритих джерел

Особливістю конструкції стало мінімальне озброєння: літак не мав бортової радіолокаційної станції, а для ураження цілей використовував спарену 23-міліметрову авіаційну гармату з оптичним каналом наведення. Натомість він міг підійматися на висоту до 21,5 кілометра, що давало змогу діставатися висотних аеростатів.

Перший дослідний екземпляр М-17 здійснив політ у грудні 1978 року, але згодом його втратили внаслідок надзвичайної події. Другий літак виготовили пізніше, і в 1982 – 1983 роках він успішно пройшов випробування. Під час них М-17, зокрема, зміг збити 9 аеростатів на висотах від 9 до 21 кілометра.

Літак "Стратосфера" мав такі характеристики:

  • Довжина фюзеляжу: 22,27 метра.
  • Розмах крила: 40,32 метра.
  • Нормальна злітна маса: 18,4 тонни.
  • Екіпаж: одна людина.
  • Максимальна швидкість: 743 кілометри на годину на висоті 20 кілометрів.
  • Максимальна висота польоту: 21,5 кілометра.
  • Бойовий радіус: 1315 кілометрів.

Однак у 1983 році США та інші західні країни припинили запускати аеростати в повітряний простір СРСР. Через це потреба в спеціалізованому літаку для боротьби з такими цілями зменшилася, а М-17 почали використовувати для експериментальних завдань.

Подальшим розвитком цієї авіаційної лінії став літак М-55 "Геофизика". У 2023 році Росія розконсервувала його та встановила контейнер із розвідувальною апаратурою від Су-34.

У 1990 році також виготовили третій екземпляр М-17 у конфігурації для боротьби з аеростатами, однак практичного застосування він не знайшов. Після розпаду СРСР обидва вцілілі літаки цього типу стали музейними експонатами.

Нагадаємо, Росія випробовує незвичний спосіб захисту нафтопереробних заводів від українських далекобійних дронів – аеростатні загородження. Система складається з двох аеростатів, між якими натягнута сітка з тонких тросів, що має перехоплювати безпілотники.

Щоб дрони не могли просто перелетіти перешкоду, розробники передбачили радари, які визначають висоту польоту цілі та допомагають автоматично змінювати висоту загородження.

Водночас ефективність такої конструкції проти сучасних українських БпЛА залишається під питанням. Зокрема, невідомо, чи зможе система достатньо швидко реагувати на маневри дрона та чи витримає зіткнення з важчим безпілотником, який летить зі швидкістю кілька сотень кілометрів на годину.

Додатковим ризиком є сильний вітер, який може порушувати стабільність аеростатів і всієї конструкції. Наразі подібні російські розробки перебувають на стадії випробувань, а їхньої ефективності проти далекобійних дронів не доведено.

Саму технологію аеростатних загороджень застосовували ще під час світових воєн, зокрема Велика Британія використовувала їх для захисту Лондона від німецьких ракет V-1, але вони перехопили лише близько 5% запущених по місту ракет.