Лукашенко не хоче платити Росії за кредитом на АЕС: які ризики для білоруської економіки
Днями білоруський диктатор неочікувано заявив, що нібито вимагатиме від Росії компенсацію за невчасне введення в експлуатацію другого енергоблоку Білоруської АЕС. Цією витівкою Алєксандр Лукашенко якнайкраще показав, що справи в економіці його країни є досить кепськими.
Про це 24 Каналу розповів білоруський політик Павло Латушко. Він зазначає, що економічні проблеми білорусі є наслідками 30-річного правління її диктатора.
Дивіться також "Мені потрібні були гроші": білорус, що воював у російській армії, скаржиться на обман
АЕС на російські гроші
Свого часу Лукашенко обрав не підвищення конкурентності білоруської економіки, а поглиблення зв’язків із Росією. Водночас російська економіка також переживає не найкращі часи, тому Владімір Путін не зможе повною мірою задовольнити фінансові апетити мінського диктатора.
До того ж, після введення Білоруської АЕС в експлуатацію Лукашенку доведеться платити за російський кредит, однак грошей для цього білоруський диктатор не має.
Павло Латушко про проблеми білоруської економіки: дивіться відео
Через санкції за співучасть у агресії проти України Білорусь, як і Росія, недоотримує валютних надходжень. Водночас на світових ринках суттєво впали ціни на калійні добрива, які були одним із флагманів білоруської промисловості.
"Тепер Лукашенко намагається знайти формальні приводи для того, щоб відтягнути початок розрахунку за кредит. Для диктатора було б ідеально, якби Білорусь почала платити десь у 2054 році, коли його життєвий шлях вже закінчиться", – зазначив Латушко.
Що відомо про Білоруську АЕС
Для того, щоб російська компанія побудувала в Білорусі першу атомну електростанцію, Лукашенко у 2011 році кредит від Росії на 10 млрд доларів. Однак за 10 років будівництва Білорусь витратила трохи більше половини від цієї суми, через що можна припустити, що частина наданих Москвою коштів була розкрадена.
Перший енергоблок АЕС було запущено в 2021 році, а другий було введено в експлуатацію лише цими днями із затримкою в кілька місяців. Саме цією затримкою білоруський диктатор і спробував скористатися, що своєю чергою негативно сприйняли в Москві.
Економіка по-лукашенківськи
Це далеко не перший випадок, коли білоруський диктатор шукає приводи для того, щоб не платити за зобов’язаннями. Такою є його економічна стратегія: перетворювати взяті в борг кошти на інвестиції, які нібито мають сприяти економічному розвитку Білорусі.
Тепер Лукашенко навіть намагається обережно просувати ідею будівництва другої АЕС з тією ж метою привести в білоруську економіку гроші, за які він не платитиме. Однак навіть одна Білоруська АЕС є до певної міри надлишковою для його країни.
Зверніть уваги! Потужності побудованої АЕС вистачить, щоб забезпечити 25% білоруських потреб у електроенергії. Загалом же Лукашенко будував її на кордоні з Литвою саме для того, щоб експортувати електроенергію до балтійських країн. Однак після придушення протестів і вторгнення Росії атомна електростанція втратила свої потенційні ринки збуту. Відповідно, не має жодного сенсу в будівництві другої білоруської АЕС.Через цю "лукашенкономіку" протягом 2023 року в Білорусі двічі піднімали ціни на електроенергію для населення. А через великі кредити Росії кожен із 9 млн білорусів фактично винен Росії по 1000 доларів.
На що Білорусь витрачає гроші
- Як не дивно, економічна криза не завадила білоруському диктатору у 2023 році збільшити свої видатки на оборону на 50%, довівши їх до 1 139 млрд доларів. Таке різке збільшення витрат є безпрецедентним для Білорусі й може свідчити про те, що Лукашенко боїться за безпеку своєї держави.
- Для того, щоб в перший воєнний рік інфляція в Білорусі не побила рекорди, Лукашенку довелося вводити фіксовані ціни на продукти харчування. Через ці обмеження суттєво постраждали білоруські підприємці, орієнтовані на внутрішній ринок, а якість споживчих товарів суттєво впала.
- Економічні оглядачі зазначають, що через значне втручання держави в економіку Білорусі кризова ситуація в ній стає більш ймовірною. Через непевну ситуацію білоруський бізнес не готовий ризикувати й, відповідно, Мінськ ще більше віддаляється від економічного зростання.